Із 7 по 11 вересня кандидат у народні депутати по Старокостянтинівському виборчому округу №191, народний депутат України Василь Федорович Шпак перебував у Старосинявському районі Хмельницької області. Він взяв участь у сесії районної ради, виступив перед депутатами. У селах району він також поспілкувався з виборцями. Бесіди були щирими, відвертими.

Ми відібрали запитання, які найчастіше ставили старосинявці, і відповіді на них кандидата в народні депутати.

Покласти край здирництву

- Василю Федоровичу, ціни, за якими тепер приймають у нас молоко –знущання над селянами. Доки воно триватиме?

- Цього року я п’ять разів виступав у Верховній Раді України з цього питання. Подав законопроект про включення молока в перелік сільськогосподарської продукції, ціна на яку регулюється державою. Закон було прийнято і 29 серпня Кабінет Міністрів України встановив мінімально допустимий рівень закупівельної ціни – 2 гривні 20 копійок за літр молока.

- Хіба ж це справедлива ціна? У міських магазинах молоко продається по 10 гривень за літр, тверді сири по 70-90 гривень.

- Згоден із вами. Звичайно ж, молокопереробні підприємства не можуть працювати собі на збиток, але рентабельність не повинна бути надмірною, бо то вже здирництво. На моє прохання спеціалісти підрахували, що ціна на молоко, яке у вас приймають, не повинна бути нижчою за 3 гривні 50 копійок за один літр. Вона покриває ваші витрати на виробництво молока, бо ви також не можете працювати собі на збиток. Треба, щоб вам було вигідно доглядати корів у своїх господарствах. Селяни в Україні утримують нині 2 мільйони 100 тисяч корів, і через приватний сектор іде до 80 відсотків виробництва молока в державі – майже 10 мільйонів тонн молока на рік. То треба селян підтримувати, а не доводити до того, щоб вони вирізали худобу. 4 вересня разом з народними депутатами М.Шершуном і В.Чернієм подали депутатське звернення до Прем’єр-міністра України М.Азарова «Щодо базової закупівельної ціни на молоко». Наполягаємо на тому, щоб на засіданні Кабінету міністрів ще раз розглянули це питання і переглянули раніше прийняте рішення, збільшили мінімальну допустиму ціну на молоко до 3,5 гривні.

І ще для того, щоб поголів’я великої рогатої худоби збільшувалося, я запропонував законопроект про дотації на вирощування телят. Уряд виділив з бюджету 800 мільйонів гривень. Кожен, хто вирощує теля, має отримати від держави 750 гривень. Ви про це вже, певне, знаєте?

- Знаємо. Але чому так складно одержати ці гроші?

- Так, механізм непростий, але іншого немає. Ветеринарний лікар повинен провести обстеження, оформити відповідні документи, сільська рада це затверджує.

- А говорять, що з цих 750 гривень мало не третю частину будуть забирати на податок…

- Нікому не вірте, бо це неправда. З державної дотації податок не стягується.

- Василю Федоровичу, з нас дуже багато здирають за оформлення спадщини. Як скрізь посплачуєш, то вже й тому спадкові не радий…

- Знаю про це. На одній із зустрічей в Летичівському районі мені розповіли, що жінка витратила на оформлення спадщини 8 тисяч гривень, а вартість самого спадку 3 тисячі 700 гривень. Я вніс законопроект у Верховну Раду України, щоб повернути право оформлення спадщини сільським радам. Треба в кожній сільраді вводити посаду юриста, який, окрім інших питань, вирішуватиме й питання оформлення спадщини. Селянин-спадкоємець платитиме за цю послугу не більше встановленої в державі мінімальної зарплати. Ці кошти надходитимуть в бюджет сільської громади. І ще одне. Всі будівлі, які ви маєте, зводилися за ваш рахунок. Це в місті багатоповерхівки будувалися за кошти з Державного бюджету, а ви – вкладали свої гроші і свою працю. Тому я вніс пропозицію, щоб під час оформлення права власності ці приміщення не обкладалися податком. Помирає член сім’ї, то ті, кому майно переходить, податок не сплачують при переоформленні права власності. Законопроекти я вже вніс у Верховну Раду і вони невдовзі будуть розглянуті.

Знаю, що дуже складно нині оформити право власності на земельну ділянку. У Земельному кодексі є норма, що громадянин отримує ділянку безкоштовно. А на ділі як? При державних земельних структурах з’явилися приватні структури, які роблять так звані документи. І в результаті людина платить 5 і більше тисяч гривень. Я зробив запит Прем’єр-міністру України і Генеральному прокурору України. Відповідні інстанції вирішують нині це питання. Думаю, порядок буде наведено. Ви, згідно закону, маєте право отримувати у власність земельну ділянку безкоштовно.

Будьте справжніми господарями на своїй землі

Я вважаю, що настав час уже змінити порядок землекористування в сільській місцевості. Розробив законопроект про зміну меж сіл. В розпорядження кожної сільської громади повинні перейти всі наявні угіддя, пасовища, все, що належало селу в тих межах, що були завжди. І райдержадміністрації не матимуть права щось там комусь виділяти. Це право виключно сільської громади. До речі, це повинно стати складовою адміністративної реформи, про яку вже стільки років говорять, а віз і нині там. До реформи треба йти без поспіху. По-перше, треба змінювати межі сіл. По-друге, переглянути кадастрову оцінку землі. В країнах Західної Європи гектар землі оцінюють в 45-65 тисяч євро. А в нас? Десь в середньому… 45 тисяч гривень. У десятки разів менше. По-третє, треба створювати виробничі кооперативи або фермерські господарства на територіях сільських рад. Тоді всілякі інвестори матимуть справу не з кожним із вас, як зі слабкими особами, а з юридичною особою – сильним кооперативом. Тоді будуть у селі робочі місця. Для доброго догляду однієї тисячі гектарів землі потрібно не менше 55 робочих рук. Кооператив вирішує, що йому треба на своїй території, щоб належно жилося всім його членам. Якщо вигідно мати свиноферму, значить свиноферму, є добра кормова база для корів – то ферму ВРХ. А то ж ви знаєте, що твориться нині. Взяв якийсь холдинг ваші паї в оренду і з року в рік без всяких сівозмін вирощує те, що вигідно йому на даний момент – ріпак, сою і так далі. Тицьне вам на пай якусь дещицю і що хоче, з вашою землею витворяє.

Наведу приклад. «Стіомі-холдінг» дещо селянам платив, але зиск з орендованих земель мав добрячий. Продав у Хмельницькій області договори на оренду, бо саму землю він не має права продати, за 500 мільйонів гривень. Вважайте, на таку суму продав вас, селян, іншому орендареві.

Треба, щоб українці справді стали господарями на українській землі. Бо нині ж далеко не так. 18 холдингів зайшли на землі Хмельниччини. Половина – австрійці. Інші – ізраїльтяни, німці, канадці та інші. І що? Побільшало робочих місць на селі? Ні. А навіщо їм ваші робочі руки? Щоб посіяти і зібрати зерно, досить кількох своїх найманців і зарубіжної техніки. То хіба ж не настав час покласти край такому неподобству? Настав. А в який спосіб, я вам уже розповів. У Верховній Раді України маю багато однодумців, сподіваюся, що буду мати їх ще більше в оновленому парламенті і тоді вдасться втілити ці ідеї в життя.

- Але ж на все треба гроші. Їх в бюджеті сільради – як кіт наплакав.

- І не буде їх достатньо ніколи, поки не змінимо бюджетну політику. Я зараз беру участь в розробці законопроекту про порядок формування бюджету, починаючи з низів.

Ставимо питання так: 70 відсотків надходжень до бюджету повинні залишатись на місцях. Область не повинна чекати, що там їй подадуть із Києва, щоб десь полатати комунальні дороги, поремонтувати об’єкти соціальної сфери і так далі. Буде пряма зацікавленість: нарощується виробництво, зростають прибутки – зростають бюджетні надходження до тієї частини, що залишається в області, і до тієї, що йде в Київ.

Понад усе – інтерес села, його мешканців

- Василю Федоровичу, крім Вас, до нас зараз навідуються інші кандидати. Обіцяють молочні ріки в кисільних берегах, але самі нічого ще не зробили. Ви ж чимало зробили для полегшення нашого життя останнім часом. Та ми не про все знаємо…

- Я у Верховну Раду йшов, і знову йду не за посадою, вона мене не цікавить. Постійно працюю членом Бюджетного комітету. Без зайвого пафосу говорю: понад усе для мене були і є інтереси села, його мешканців. Розвиток сільськогосподарського виробництва, соціальна сфера села, інфраструктура, формування державних програм по селу – це розвиток, зокрема, тваринництва – ось моя тематика.

Прийнято Верховною Радою три Закони за моїм авторством:

у червні 2009 року – «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість, щодо застосування норм спеціального регулювання оподаткування для сільгоспвиробників при реалізації власної продукції»;

у липні 2009 року – «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції»;

у травні 2011 року – «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу ».

Запропонував на розгляд Верховної Ради України 20 інших законопроектів, більшість із яких рекомендовані до першого читання. Подав 54 пропозиції в інші законопроекти до другого читання, з яких 43 враховано.

Також без фальшивого пафосу скажу вам, що турботи моїх земляків – то мої турботи. Коли на розгляд Верховної Ради України було внесено урядовий проект Закону України «Про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік», за моїм наполяганням додатково включені в програму такі об’єкти: будівництво лікувального комплексу Городоцької центральної районної лікарні на 120 ліжок вартістю 15 мільйонів гривень, реконструкція дитячого садка на 80 місць у Дашківцях Віньковецького району (2 мільйони гривень) і приміщення НВО №1 у Хмельницькому (12,7 мільйона гривень), капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі та встановлення освітлення в селах Сутківці, Лисівці, Бондарівка Ярмолинецького району (5 мільйонів гривень) і селі Дашківці Віньковецького району (3,5 мільйона гривень). Багато зроблено на Хмельниччині і внаслідок моїх депутатських запитів. Зокрема, два роки поспіль уряд виділяє по 30 мільйонів гривень на ремонт Чернелівської водогінної системи, що забезпечує питною водою жителів міста Хмельницького.

Також направив 437 депутатських звернень в органи державної влади і місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ та організацій з питань виробничого і побутового характеру, з якими зверталися до мене громадяни України, в тому числі виборці Хмельницької області.

Наприклад, у зверненні до генерального директора «Укрзалізниці» запропонував скасувати рішення відомства про припинення руху потягу Хмельницький – Кам’янець-Подільський. Курсування поїздів на прохання жителів Хмельниччини було відновлено.

За моїми зверненнями в «Укравтодор» - побудовані або відремонтовані ряд автомобільних доріг в Городоцькому, Віньковецькому, Деражнянському районах, стан яких, особливо після зими, був вкрай незадовільним і вимагав негайного ремонту. Також надав підтримку Хмельницькому облавтодору у виділенні 50 мільйонів гривень бюджетних коштів на ремонт автодоріг Хмельницький – Кам’янець-Подільський, Хмельницький – Шепетівка, Нова Криворудка – Антоніни, Стара Синява – Бабино, Чернелівка – Смотрич – Остапківці, Дунаївці – Стара Ушиця та інших.

Для здійснення газифікації населених пунктів Летичівського району, за моїм зверненням, Мінрегіонбуд профінансував прокладання підвідного газопроводу до Летичева і двох сіл району.

Отже, я можу прямо дивитися в очі, вам, моїм виборцям, бо не був «кнопкодавом» за час депутатства, а вирішував ваші насущні проблеми. Так само буду працювати, якщо ви знову проголосуєте за мене на виборах.

Діалог записав

Анатолій НЕНЦІНСЬКИЙ

(Хмельницька область)