Одним із негативних наслідків людської діяльності є постійне утворення відходів, як побутових, так і виробничих. Зокрема, населення світу щороку викидає понад 2 млрд тонн твердих побутових відходів. Причому з кожним роком ця цифра постійно зростає. Середньостатистичний  мешканець Європи виробляє 400 кг твердих побутових відходів на рік.

Загалом країни ЄС виробляють щороку близько 1,3 млрд тонн відходів, з яких частка комунальних відходів становить 14%. У даний час усі ці відходи здебільшого складуються на звалищах, займаючи все більше і більше територій. Це приводить до появи нових екологічних проблем.

Перед людством постає питання: чи й далі перетворювати нашу планету на звалище відходів і робити її непридатною до життя або ж змінити своє ставлення до природи і навчитися по-господарському поводитися з нею. В осяжній перспективі ми не зможемо відмовитися від захоронення відходів на полігонах, проте необхідно до мінімуму звести це.  Сьогодні очевидно, що всі види паливних ресурсів на планеті зменшуються і лише об'єм відходів, які створює людина, постійно збільшується.

Тверді побутові відходи – це паливо, яке за теплотою згорання можна порівняти з торфом і деякими марками бурого вугілля; вони утворюються у місцях, де електроенергія найбільш потрібна, тобто у великих містах. Головною  перевагою спалювання, як найбільш технічно відпрацьованого методу поводження з твердими побутовими відходами, є знищення сміття з одночасним виробленням енергії.

В Україні щороку утворюється близько 1 млрд тонн твердих промислових і побутових відходів, з них 15 млн тонн твердих побутових відходів, які практично повністю вивозяться на звалища. Відходи десятки років не розкладаються і становлять значну небезпеку здоров'ю людей. Більшість полігонів-накопичувачів у країні вичерпали свій ресурс, переповнені, не відповідають нормативним вимогам і вимагають відчуження нових територій.

Враховуючи ці чинники і важливість вирішення вказаних завдань, Президент України затвердив Національний проект «Чисте місто», яким передбачається будівництво сучасних екологічно безпечних комплексів з переробки і утилізації  відходів. Багаторічний досвід розвинених країн свідчить про те, що екологічні проблеми, пов'язані з утилізацією твердих побутових відходів, вирішуються шляхом використання відходів як сировини для виробництва енергії.

У США працюють 168 сміттєспалювальних заводів, у Канаді – 17, у Франції – 130, у Німеччині – 70, в Італії – 49, в Англії – 31,  в Данії – 31, Швеції – 31, у Швейцарії – 28. Лише у Європі на сьогодні діють більше 400 таких підприємств, які за рахунок твердих побутових відходів забезпечують теплом і електроенергією понад 25 млн мешканців.

За рахунок утилізації відходів у Європі щороку виробляється більше 28 млрд кВт-г електроенергії і приблизно 69 млрд. кВт-г теплової енергії. Це дає змогу 7-38 млн тонн органічного палива і запобігати викидам парникових газів до 37 млн тонн на рік.

Різновид енергії, яка виробляється, залежить від місцевих вимог і технологічних особливостей. У загальному плані можна відзначити, що в 2001р. приблизно 70% заводів виробляли теплову енергію для тепломережі і 30% виробляли електроенергію. Виробництво енергії за рахунок спалювання відходів на душу населення найвищий у Швеції, Данії і Норвегії.

Вивчення досвіду роботи підприємств з обробки твердих побутових відходів, зокрема, Швеції, свідчить, що вони є високопродуктивними виробниками енергії і при використанні передових очисних технологій є абсолютно екологічно безпечними. Система очистки – це кілька рівнів очищення, показники якого базуються на вимогах в директиви ЄС (2000/76/ЄС) про спалювання відходів.

Такі показники можна отримати лише при високих температурах обробки відходів, а також використанні багатоступеневих систем очищення газів. На сучасних сміттєспалювальних заводах газоочищення складається, як правило, з таких рівнів очищення: від твердих частинок, від діоксину і фурану, від важких металів, від оксидів сірки і хлоридів, (зниження викидів) від оксидів азоту. Послідовність цих процесів може  мінятися.

Дотримання цих екологічних вимог дало змогу Агентству з охорони довкілля США на підставі аналізу досвіду експлуатації підприємств для термічної переробки твердих побутових відходів, визнати той факт, що «вироблення енергії з відходів спричиняє найменший негативний вплив на довкілля, порівняно з іншими способами вироблення електроенергії».

Слід також зазначити, що ТЕС, які спалюють відходи, – це підприємства, де вже зараз можна не лише контролювати викиди шкідливих речовин, зокрема діоксину і фурану, у довкілля, а й, що дуже важливо, управляти цим процесом.

На перший погляд здається, що більш економічними є підприємства, що спалюють тверді побутові відходи і виробляють лише теплову енергію. Але це не завжди так. Потрібно враховувати, принаймні дві обставини. По-перше, необхідно мати гарантованого споживача теплової енергії. По-друге, при порівняльних оцінках слід враховувати витрати на придбання електроенергії  для власних потреб (до речі, за ринковими цінами).

Власні потреби на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, значно вищі, ніж для звичайних ТЕС, і сягають 20-30% загальної кількості електроенергії, яку теоретично можна було б виробити, перетворюючи енергопотенціал відходів (чим вища річна продуктивність підприємства по спалюванню відходів, тим менша питома вага витрат на власні потреби).

До речі, витрати електроенергії на власні потреби для підприємств, що виробляють лише теплову енергію, не набагато менші, ніж для аналогічного, генеруючого електроенергію (різниця складає приблизно 10%).

Зважаючи на приведені вище дані і скориставшись узагальненими зарубіжними даними щодо капітальних і експлуатаційних витрат, можна розглянути ефективність отримання теплової і електричної енергії для різних схем утилізації тепла. При існуючих тарифах на електроенергію її виробництво на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, буде завідомо збитковим.

Проте якщо тарифи будуть підвищені до розумних меж, то для підприємств із продуктивністю 200 тис. тонн твердих побутових відходів на рік і більше вироблення і продаж електроенергії стає набагато вигіднішим за виробництво теплової енергії, тобто по суті підприємства для термічної переробки стають електростанціями на твердих побутових відходах.

На сьогоднішній день, чинним законодавством України надання «зеленого тарифу» для виробників електричної енергії з твердих побутових відходів не передбачено. Це є непереборною  перешкодою не лише для реалізації першого в Україні проекту  з побудови сучасного підприємства з переробки відходів, а й для реалізації Національного проекту «Чисте місто», який має стратегічне значення для України. Для Дніпропетровського регіону проблема побутових відходів особливо актуальна і викликана в першу чергу тим, що комунальні служби міст і населених пунктів незадовільно виконують свої функції. Щороку в області утворюється понад 4 млн кубометрів побутових відходів, які накопичуються в більш ніж 200 звалищах побутового сміття. Більшість звалищ не обладнані для зберігання відходів і не мають спеціальних дозволів для їх зберігання. У обласному центрі немає жодного звалища побутових відходів, що діє офіційно. Багато звалищ закрито, наприклад, Ігренське звалище закрите понад 10 років, але, порушуючи всі законодавчі норми, досі приймає побутове сміття міста.

Без «зеленого тарифу» для електроенергії, яка виробляється  з відходів, термін окупності такого сучасного підприємства становитиме складає понад 20 років, що неприпустимо для інвесторів.

Встановлення ж окремого коефіцієнта «зеленого тарифу» для електроенергії, яка виробляється з твердих побутових відходів, на рівні не нижче 2,3 за умови визначення базового тарифу із застосуванням тарифного коефіцієнта, який використовується для максимального проміжку  часу (для тризонної тарифної класифікації), дало б змогу скоротити термін окупності сучасних підприємств з виробництва енергії з відходів до 8-9 років, що сприяло б залученню іноземних інвестицій для цих цілей.

Саме з цією метою був розроблений і внесений на розгляд Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до деяких Законів України щодо встановлення «зеленого тарифу» на електричну енергію, вироблену з твердих побутових відходів.

Внесення  відповідних змін до законодавства України відносно встановлення «зеленого тарифу» на електричну енергію, вироблену з використанням твердих і побутових відходів (шляхом спалювання), дасть змогу скоротити залежність від імпортного природного газу і гарантувати надійне забезпечення населення енергією за рахунок відновлювального джерела – твердих побутових відходів.

Перше таке підприємство готується до будівництва в Донецьку. Цей проект отримав позитивні висновки комплексної державної експертизи, державної санітарно-епідеміологічної експертизи і державної екологічної експертизи відносно техніко-економічного обґрунтування.

Завод має утилізовувати 470 тис. тонн твердих побутових відходів на рік, виробляючи 242 876 МВт годин/рік електроенергії і 527 992 МВт годин/рік теплової енергії, яка реалізовуватиметься споживачам за діючими тарифами, забезпечуючи гарячою водою і опалюванням понад 100 000 жителів довколишнього району. Це допоможе замінити використання імпортованого природного газу в об'ємі 123 млн куб. м.

Підприємство планується побудувати за рахунок іноземного інвестора. Об'єм іноземної інвестиції становить 409 млн євро. Підприємство не вимагає жодних додаткових фінансових коштів з державного або місцевого бюджетів. Місто, окрім продажу земельної ділянки для будівництва, забезпечує завод відходами і укладає договір на споживання теплової енергії, яка надаватиметься населенню за діючим тарифом, а електроенергію, яка буде вироблятися,  планується реалізувати промисловим підприємствам із застосуванням «зеленого тарифу».

Зацікавленість у будівництві таких сміттєспалювальних заводів за рахунок іноземних інвестицій також підтвердили Київ і Київська область, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Одеса, Львів, Луцьк та інші. Будівництво сучасних підприємств з виробництва енергії з відходів лише для цих міст дасть можливість переробити близько 3 млн тонн, або 20% твердих побутових відходів України і заощадити близько 790 млн. куб. м. природного газу.

Підсумовуючи, можна однозначно стверджувати, що проблему відходів треба вирішувати, керуючись трьома принципами: по-перше, це необхідність зниження до мінімуму забруднення довкілля відходами, по-друге, отримання додаткового джерела теплової і електричної енергії і, по-третє, здоров'я і безпека наших громадян мають бути головним критерієм у вирішенні будь-якого завдання в країні. 

Микола Деркач,

народний депутат Верховної Ради України

фракції Народної Партії