6 та 7 серпня 2011 року в лісовому урочищі «Бичова», що поблизу міста Монастириська, відбувся ХІІІ Всеукраїнський  фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». У підготовці і проведенні заходу активну участь взяли члени Монастириської районної організації Народної Партії.

«Цей захід одна із яскравих, глибоко змістовних сторінок різноманітної і багатогранної культури народів України. Він привернув увагу, здобув популярність не лише в області, а й за її межами та далеко за межами нашої держави», – зазначила голова районного товариства «Лемківщина», член виконкому Монастириської районної організації Народної Партії Оксана Будна.

Вона зауважила: «З кожним роком наш фестиваль наповнюється новим змістом. Варто звернути увагу на вишиванки, вироби з дерева, гончарні предмети, лемківський стрій, оздоблення і таке інше. Зворушливо спостерігати, що молодь співає ті пісні, які співали наші батьки. Безперечно, свято вдалося на славу, шкода лише, що так швидко плине час. Гадаю, наступні «Дзвони Лемківщини» пройдуть також на високому організаційному рівні».

Традиційно, свято розпочалося урочистою ходою центральною вулицею міста та покладанням квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку, де хорова капела районного палацу культури виконала «Реве та стогне Дніпр широкий». Чимало гостей відвідали Монастириський обласний музей лемківської культури та побуту.

Голова Всеукраїнського товариства  «Лемківщина» Олександр Венгринович відкрив фестиваль. Під звуки Національного гімну та урочистої пісні «Гори наші» були підняті прапори України та товариства «Лемківщина».

На гостей свята чекала концертна програма, у рамках якої виступили більше сотні творчих колективів та виконавців з України та зарубіжжя. А в ніч з суботи на неділю відбувалася традиційна лемківська забава. Цього року її супроводжували гурти «Джазова Фіра» з Тернополя та Миколи Гарбери з Чорткова.

У неділю на Ватряному полі біля каплички відбулася Служба Божа, освячення колодязя і будинку, збудованого івано-франківцями, та  друга частина  святкового  концерту. Окрім концертної програми, можна було оглянути вишивані ікони. «Ми знаходимось у лемківській світлиці, де представлені ікони Дмитра Блажійовського, – розповідає  заступник директора з питань наукової роботи Тернопільського обласного краєзнавчого музею Галина Савка. – Власне, ці 20 ікон, які він вишив – це лише невелика частина його колекції, що налічує 350 виробів. Вони зберігаються у Львівському музеї. Роботи Дмитра Блажійовського вирізняє неповторний колорит, унікальна техніка виконання. Сам Дмитро Блажійовський – це неординарна особистість, людина з великої літери. На 26 років доля закинула його до США де був священником. Упродовж 60 років він вишивав. Його вишивки є у різних церквах України, Італії, США, Бразилії та інших країн».

У фестивалі взяли участь делегації США, Канади, Голландії, Франції, Росії, Молдавії. Були офіційні делегації від Сербії, Словаччини і Польщі. Райони Тернопільської області представили  виставки майстрів народного мистецтва. Проходили і спортивні забави.

 Петро Сокол, голова Союзу русинів-українців Словацької Республіки:

– Якою є ваша думка про фестиваль і чи ви вперше на Тернопільщині?

– Я приїхав з Пряшева. Ми тут не вперше. Усе це, що нагадує нашим людям про наше коріння, віру, нас об’єднує. Наші люди зустрічаються тут, знайомляться. Ваші представники приїжджають до нас у Словаччину на фестивалі, і це найкраще, що може бути. Нам подобається, що ваша держава помагає лемкам. У нас в цьому напрямку гірше, але думаю, що в майбутньому буде добре.

– Як самі ви заховуєте вдома (зберігаєте – авт.) лемківську культуру?

– Цього року проводили свято  русинів-українців Словаччини. Це вже був 57-ий фестиваль, він найстарший у Словаччині. У нас є акції, які ми проводимо: прозу, поезію, фольклорні фестивалі, духовну пісню. Не забуваємо, що наші корені з Київської Русі, що ми – субетнос українського народу. Ми залишаємося християнами східного обряду, конфесії – греко-католицька і православна.

Іван Лаба, голова Світової Федерації лемківських українських об’єднань:

– Скільки маєте фестивалів по світі?

– Дуже багато. У кожній державі. Наприклад, у Словаччині робимо прекрасні свята, декотрі з них відзначаються понад п’ятдесят років. Маємо народну пісню «Маковецька струна», а найновіше – фестивалі духовної пісні. У вас бачу прекрасну атмосферу, багато людей. Дуже вдячний Всеукраїнському товариству «Лемківщина» за те, що організовують таку акцію.

Мар’ян  Райтар, секретар управи Сяніцького гуртка об’єднання українців у Польщі:

– Скажіть, як Польща ставиться тепер до лемків?

– У загальному можна сказати, що позитивно, але є нюанси. Кожна держава веде свою внутрішню політику щодо національних меншин. У Польщі також є певна розбіжність, це одна нація і частина лемків почувається не українцями.

– Які заходи проводите? Як оберігаєте Лемківщину?

– Я не можу говорити прямо за лемківську проблему хоч Сянік – це певна  духова столиця Лемківщини у міжвоєнний час. Я безпосередньо пов’язаний з українськими культурними справами у Польщі, що не зводяться до суто регіонально лемківських. Нині у нашій державі багато українців. Там, на виселених територіях, які свого часу були приєднані до Польщі, українці добре тримаються.

Ілона Курташ, голова лемківського товариства в Італії, місто Удіне, «Асоціація Україна  фрюолі»:

– Наскільки чисельним є ваше товариство?

– Близько 150 чоловік. Товариство створене три роки тому. Намагаємося відтворювати українську лемківську та бойківську культури, нести у Європу та світ нашу пісню, історію. Організовуємо виставки, концерти, танці. Залучаємо молоде покоління, маленьких діток, які народилися в Італії, але українського походження, – і цим пишаємося.

– До нас на фестиваль спеціально завітали?

– Так. Я родом з Долини Івано-Франківської області. Приїхала у відпустку й дізналася про це свято. Разом із бабусею лемкинею ми не могли його пропустити. 

Володимир Кварцяний,

голова Монастириської районної організації

Народної Партії