Директора державного підприємства «Ізяславське лісове господарство», члена Народної Партії Петра Івановича Курельчука рідні, друзі, колеги нещодавно вітали з 60-річчям від дня народження.

Петра Івановича поважають і шанують земляки, усі, хто його знає, хто мав нагоду працювати з ним. Лише у колективі, який він очолює десятий рік, понад 300 трудівників, а скільки добрим словом згадують його у Славутському держлісгоспі, де працював до цього майстром, інженером, головним лісничим протягом 27 років! А якщо додати до гурту лісівників тих нинішніх земляків, з якими спілкувався повсякденно як депутат районної ради і партійний активіст, то охочих привітати ювіляра жоден міський зал не вмістив би.

Петро Курельчук родом із села Жовтневого, що в Олевському районі на Житомирщині. Поліщук, що зростав у лісі, полюбив його красу змалечку, професійно гартувався у Малинському лісотехнічному технікумі, що в сусідньому районі. Відтак, пройшовши становлення у рідному краї, невдовзі перебрався назавжди у подільське Полісся.

 – Енергію для життя черпаю з лісу, який люблю, без якого себе не мислю, – зізнався у перед’ювілейному інтерв’ю Петро Іванович. – Щасливий, що троє моїх синів також обрали батькову професію. Приємно, що з кожним роком лісівниками стають десятки молодих ізяславців. Упевнений: окраса Поділля – її діброви – ніколи не потьмяніє, а яскравішатиме. Щороку лісове господарство області зростає на тисячу гектарів і, насамперед, за рахунок розширення меж нашого лісгоспу. Понад 23 тисячі гектарів земель Білогірського й Ізяславського районів під нашою опікою, 4,2 тисячі з яких – стиглі та перестійні. Річний приріст деревини перевищує 110 тисяч кубометрів. І тим, хто дорікає лісівникам за вирубування насаджень, заперечу: лише 66% від цієї кількості використовуємо. Тим часом на місці зрубаного дерева садимо кілька нових. Більше 40% насаджень – середнього віку, що відповідає науково обґрунтованим нормам…

Розповідати про своє улюблене заняття Петро Іванович міг би безперервно. Так само він переймається професійною відданістю. Посада керівника великого виробничого підрозділу вимагає не лише технологічних знань і навичок, а й організаторського, виховного хисту від того, хто її обіймає. Щоб працівники, як і директор, сповна віддавалися справі, удосконалюючи майстерність, необхідно створити своєрідний ансамбль трудоголіків-творців.

– Кожен має плекати дерево, наче дитину, – каже Петро Іванович. – То і дорослішатиме воно швидше, ставатиме здоровим красенем, аби перетворитися нарешті в окрасу домашнього затишку. Ліс – моя любов, прагну прищепити це почуття колегам.

Деревина, вирощена в Ізяславському лісовому господарстві, має попит у вітчизняних та зарубіжних споживачів. Щороку звідси відправляються за десятками замовлень понад 68 тисяч кубометрів соснових, дубових, інших виробів. Місцевий цех переробки деревини працює високопродуктивно, а італійське, німецьке, польське та американське устаткування гарантує високу якість виробів. Оцінюється ізяславська продукція на світовому ринку дорого, досить сказати, що річний обсяг проданого сягає 24 мільйони гривень. Тож вигоду мають не лише лісівники, а й усі інші подоляни – до бюджетів різних рівнів від прибутків відраховується 7-8 мільйонів гривень.

Звісно, значна частка прибутку припадає виробникам, які навчилися ефективно використовувати рукотворні природні ресурси. Поліпшуються умови праці і побуту, відкрито їдальні й сауни, організовано автобусне перевезення робітників тощо. Середній місячний заробіток працівника – 2 тисячі гривень.

Хоча Петро Іванович незадоволений: «Люди мають одержувати вищу зарплату, таку як заслуговують. Для цього продовжуватимемо модернізацію виробництва. Відкриваємо також додаткові джерела прибутків, зокрема реалізовуємо бажаючим саджанці та насіння декоративних дерев, кущів. А люди наші чудові!..»

Ізяславський лісгосп діє за програмою «Ліси України», основні завдання якої: підвищити лісистість регіону, поліпшити породний склад, стійкість лісових екосистем, забезпечити раціональне використання лісових ресурсів. Місцеві зелені шати відіграють важливу роль у збереженні біологічного різноманіття, духовно наснажують мешканців міст та сіл. Тут створено природозаповідний фонд: 16 об’єктів площею понад 2,2 тисячі гектарів – ботанічні, орнітологічні, гідрологічні й загальнозоологічні заказники. Так, Міхельський гідрологічний має загальнодержавне значення, сфагнове болото з реліктовими та рідкісними рослинами – унікальне. Привабливим для ізяславців та туристів є Святе озеро, оточене сосновим бором з ягідниками чорниць. На території лісництв ростуть столітні модринові дерева, в хащах живуть різноманітні дикі тварини, на полянах цвітуть цілющі трави.

– Наші лісівники сприяють збільшенню дичини, запровадили 6 років тому вольєрне розведення свиней, – розповідає Петро Іванович. – Виділили спершу для вепрів три гектари угідь, згодом збільшили площу втричі. Торік звідси випустили на волю 42 тварини.

Директор державного підприємства «Ізяславське лісове господарство» з повагою і вдячністю відгукується про тих, з ким пліч-о-пліч працює щодня. Це і Юрій Царук, і Сергій Симончук, і Назар Ковальчук, і Світлана Маліцька, і Антоніна Позняк, і Марія Довбуш – майстри лісу, декоративного розсадника, переробники деревини…

– Кожному вдячний за успіх лісгоспу, за те, що наш колектив визнаний одним із найкращих у лісовій галузі області, України, – каже ювіляр. – Разом, упевнений, здолаємо труднощі і досягнемо благополучного життя.

Віктор Петренко,

Хмельницька область