Нині найболючішим і найактуальнішим питанням для жителів Білої Церкви та усього регіону залишається ліквідація статусу постраждалих громадян, які мешкають у 4-й чорнобильській зоні, та збереження тих соціальних пільг, якими вони користуються. Щоб визначити суть цих проблем та окреслити шляхи їх вирішення, ми звернулися до голови Київської регіональної організації Народної Партії, депутата Білоцерківської міської ради Людмили Дригало. 

– Людмило Борисівно, ще у квітні 2011 року ви стали ініціатором подання запиту депутатів Білоцерківської міської ради до Кабінету Міністрів України, аби зберегти за Білою Церквою статус 4-ї чорнобильської зони. Розкажіть, будь ласка, про причини виникнення цього питання і власне бачення ситуації, що склалася навколо скасування чорнобильських пільг.

– Навесні цього року в ЗМІ поширилася інформація про те, що Міністерство надзвичайних ситуацій розпочало моніторинг і відповідні дослідження щодо визначення стану радіоактивного забруднення по всій Україні, у тому числі і в Білій Церкві. У зв’язку з цим у мене виникли побоювання стосовно того, що за результатами дослідження МНС можуть бути переглянуті зони радіоактивного забруднення, і наше місто може втратити свій статус. Також моя стурбованість викликана ще й тим, що за методикою визначення, чи потрібен місту статус Чорнобильської зони, абсолютно не враховується загальний стан здоров’я мешканців Білої Церкви і ті зміни, які виникли в цих показниках за останні роки. До того ж до мене, як депутата міської ради, почали надходити звернення від обурених мешканців міста з проханням не допустити ліквідації статусу потерпілих громадян унаслідок аварії на ЧАЕС у зв’язку з нинішньою нестабільною ситуацією у країні.

Тому, аби вплинути на хід урядових досліджень та запобігти внесенню непередбачуваних змін до чинного законодавства щодо зон радіоактивного забруднення, я підготувала депутатський запит до Кабінету Міністрів України і винесла його на розгляд чергової сесії міської ради.  Депутати підтримали його одностайно. У колегіальному листі ми звернулися до Прем’єр-міністра України з проханням надати роз’яснення щодо ситуації, яка склалася навколо вивчення питання про вплив наслідків аварії на ЧАЕС на населення міста та стан довкілля. Також у запиті ми наголосили на необхідності збереження за Білою Церквою четвертої чорнобильської зони, оскільки на цій території проживає більш ніж 150 тис. населення, яке користується пільгами.

Відповідь від Кабміну ми отримали, але, на превеликий жаль, у листі не було наведено жодних аргументів, додаткової інформації чи можливих варіантів вирішення проблеми, вказаної у депутатському запиті. По суті ця відповідь нікого не влаштувала, оскільки урядовці під «вивченням питання» відійшли від вирішення головної соціальної проблеми.

Щодо соціальних пільг, які законодавчо закріплені за потерпілими внаслідок аварії на ЧАЕС, то вони повинні охоплювати багато аспектів життя (охорона здоров’я, житлові умови, звільнення від сплати податків тощо) і в повному обсязі вчасно виплачуватися з державного бюджету.

Незважаючи на те, що з моменту Чорнобильської катастрофи минуло вже чверть століття і з часом зникає гострота радіоактивного забруднення територій, ми повинні враховувати, що ця трагедія сильно позначилася на здоров’ї білоцерківців і жителів району. Більшість мешканців 4-ї зони тяжко хворіють, і їхні хвороби з роками не зникають, а навпаки загострюються і потребують ще більших матеріальних витрат на лікування. Нині ці витрати ніхто не компенсує.

Також мене бентежить те, що деякі керівники відділів і управлінь подають звіти про те, що у нас все добре зі здоров’ям, зменшується чисельність хворих дітей і онкохворих. Проте це не відповідає дійсності. Нехай така політика посадовців залишається на їхній совісті. Ми чудово знаємо про погіршення демографічної ситуації у місті, високі показники смертності серед білоцерківців та кількість хворих дітей. Вважаю, що наш головний обов’язок - зробити все можливе, аби залишити за Білою Церквою статус четвертої чорнобильської зони, а значить і соціально захистити наших громадян.

         – Як ви вважаєте, чи місцева влада робить все від неї залежне, щоб відстояти збереження «зонального» статусу Білої Церкви?

         – Гадаю, що міська влада недостатньо і не в повному обсязі виконує покладені на неї обов’язки. Робота у цьому напрямку не проводиться, а реагування - неоперативне або взагалі відсутнє. Хоча представники влади мають бути найбільш зацікавлені у позитивному вирішенні цієї актуальної проблеми.

На мою думку, влада повинна провести колосальну роботу з вивчення і аналізу документів, організувати власне дослідження стосовно захворюваності жителів Білої Церкви за період з 1985 по 2011 рік, а також дослідити динаміку і вікову категорію хвороб, притаманних нашому регіону. Також неодмінно потрібно залучити до вивчення цієї проблеми кваліфікованих спеціалістів і відповідні державні установи. Тобто докласти всіх зусиль громади, аби отримати об’єктивні висновки, переконливі аргументи, а вже потім із доказовою базою підходити до вирішення головного питання: чи знімати з Білої Церкви статус четвертої Чорнобильської зону. Тоді б у наших очах постала б справедлива влада, яка дійсно обрана народом. А так всі наші міські посадовці сидять і чекають, які ж вказівки надійдуть згори.

Переконана, що у цій ситуації потрібно зробити акцент на небайдужих жителів Білої Церкви, які мають об’єднатися, показати свою силу і відстояти власні інтереси. Я, як депутат у Білоцерківській міській раді, підтримую позицію чорнобильців і виступаю категорично проти ліквідації статусу постраждалих громадян, які мешкають у 4-й чорнобильській зоні. Упевнена, якщо нині з нашого міста знімуть статус, то вже ніхто за жодних умов не зможе його повернути.

         – Людмило Борисівно, а що ви скажете про таке ганебне явище, як отримання фальшивих документів ліквідатора чи потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС?

         – Справді, хоч як би було прикро, але нам відомі випадки незаконного отримання людиною посвідчення, яке засвідчує статус та право на пільги. Недобросовісні громадяни купують для себе посвідчення і отримують незаслужену підвищену пенсію чи соціальні доплати. Саме через них, хоч їх і меншість, страждають справжні герої того пекельного чорнобильського вогню. Наша держава знає про існування цього феномену, але не вживає жодних конкретних дій для усунення його. Так, маючи у штаті велику кількість державних службовців, які отримують достойні заробітні плати, вони могли б виявити ці порушення, підняти архівні документи, провести повторну інвентаризацію учасників ліквідації аварії тощо. Таким чином можна було б встановити соціальну справедливість між справжніми героями ліквідації аварії і тими, хто за їх рахунок прагне покращити свій матеріальний статус, виявити факти цих порушень, побороти систему корупції і притягти до кримінальної відповідальності осіб, які недобросовісно виконують свої службові обов’язки.

У жодному разі ми не повинні допустити, щоб був знівельований статус ліквідатора чи постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС. Якщо трапиться подібна ситуація, як і 25 років тому, то кожен з них знову піде рятувати життя своїх співвітчизників. Але як потім державні посадовці будуть дивитись їм у вічі, знаючи, що їх і їхні сім’ї рятували люди, яких нині вони ображають.

Влада повинна вирішувати свої фінансові проблеми не за рахунок пересічних громадян України, а завдяки стабільному економічному і соціальному зростанню країни. Бо в іншому разі такий підхід до вирішення загальнодержавних проблем приведе Україну в нікуди. Потрібно людей підтягувати до максимуму й створити у нашій державі потужний середній клас. 

Спілкувалась Катерина Головіна,

прес-секретар Київської регіональної організації

Народної Партії