25 жовтня, під час тижня роботи в округах народний депутат України, голова Запорізької обласної організації Народної Партії Валерій Олексійович Баранов відвідав Розівський район, де зустрівся з представниками Спілки козаків України «Військо Запорізьке».

Отаман Розівського куреня Козачого Війська Запорізького Низового осавул Сергій Топалов звернувся до Валерія Баранова з проханням надати фінансову допомогу на будівництво каплиці поряд з Уклінним Хрестом, яка є частиною проекту створення історико-меморіального комплексу «Поле слов’янської мужності» на території заповідника «Кам’яні Могили» Розівського району Запорізької області.

Саме на цьому місці у степах Північного Приазов’я біля р. Калка (сьогодні р. Кальчик) 31 травня 1223 року відбулася перша трагічна битва між русько-половецьким і монгольським військом.

Для того, щоб зрозуміти весь трагічний результат битви, який був вирішений наперед, звернімося до історії.

Амбіційні князі, які претендували на спадщину Володимира Мономаха, знаходилися в постійній ворожнечі. Це і зумовило в XII столітті розпад Київської Русі. І навіть коли половецький хан Котян звернувся до руських князів з проханням разом виступити проти нового грізного ворога – монголів, не всі відгукнулися на його заклик. Північні князі залишилися байдужими, і тільки південні зібралися в Києві на раду під верховенством трьох великих князів: Мстислава Молодецького Галицького (зятя хана Котяна), Мстислава Київського і Мстислава Чернігівського. Ці троє князів знаходилися в постійній міжусобиці, але після довгих умовлянь і щедрих подарунків половецької знаті було вирішено, що «краще зустріти басурманів на половецькій землі, ніж на своїй».

Похід розпочали у квітні 1223 року при повному розливі річок. Збір був призначений біля острова Хортиця, де до русичів приєдналися половці. Рішення приймалися на князівській рада, але кожен з князів, слідуючи власним інтересам, намагався чинити по-своєму.

31 травня 1223 року 80-тисячне русько-половецьке військо вступило у бій з 30-тисячною армією монголів. Маючи значну кількісну перевагу, русичі зазнали нищівної поразки, яка, на жаль, була вирішена наперед. Головною причиною поразки русько-половецького війська стала відсутність єдиного командування. Три Мстислави – Галицький, Київський і Чернігівський – так ворогували між собою, що не змогли змусити себе діяти спільно і кожна дружина билася сама по собі.

У битві на річці Калці русько-половецьке військо втратило більше, ніж 70 тисяч ратників. Крім того, дуже багато воїнів загинуло при переслідуванні, у тому числі шестеро князів: Мстислав Чернігівський, його син Василь, Ізяслав Луцький, Юрій Несвизський, Святослав Шумський і Ізяслав Канівський. Також з цією битвою народний епос пов'язує і загибель руських богатирів: у літописі серед убитих названі імена Олексія Поповича і Добрині Рязанца – реальних осіб і, очевидно, знаменитих воїнів, якщо їх згадали поряд з князями.

Історичний центр країни – південні й центральні землі Русі – втратили своїх князів і військо. За тринадцять років до початку монгольського нашестя ці території так і не змогли відновити свій потенціал.

Після розподілу спадку Чингісхана завойовані землі половців дісталися його онукові Батию. Саме він через 13 років після битви на Калці очолив загальномонгольський похід на Східну і Центральну Європу(1236-1243).

Починаючи з 1998 року, представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування Розівського району Запорізької області та Володарського району Донецької області, громадськості, козацьких організацій почали втілювати в життя ідею щодо привертання уваги громадськості до цієї історичної дати. У знак пам’яті про загиблих ратників і князів-мучеників 31 травня 1998 року представники Свято-Іверської общини, Спілки козаків України «Військо Запорозьке», Розівської та Володарської  районних рад та райдержадміністрацій встановили пам’ятний знак – дерев’яний Уклінних Хрест, який через рік замінили на гранітний. Відтоді кожного року в останню суботу травня на території заповідника проводиться щорічний міжрегіональний цикл заходів «Билини Київської Русі», в якому беруть участь делегації козаків з України, Дону і Кубані, представники органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, щоб вшанувати тих, хто загинув за віру та Вітчизну.

На думку голови Запорізької обласної організації Народної Партії Валерія Баранова, створення історико-меморіального комплексу «Поле слов’янської мужності», як символу єдності слов’янських народів, має велике значення. Історія надала нам урок того, які згубні наслідки може мати розбрат у суспільстві. Ми ж повинні зробити висновки і скористатися ними заради блага і процвітання нашої України, бо «історія – то кров предків, і вона вчить і закликає не йти вдруге шляхами безславними».

Тетяна Гущина,

прес-секретар Запорізької обласної організації

Народної Партії