Значна частина такого вагомого ужинку – кукурудза і соя, якої, до речі, на Полтавщині посіяно найбільше в Україні. Саме ці культури дають чималий прибуток, на відміну від аж надто ризикованої озимої пшениці, посіви якої цьогоріч значно зменшили. Утім, на забезпеченні населення хлібом це не позначиться, як, до речі, і на ціні на нього.

Потреба області у продовольчому зерні становить 186 тис. тонн для всіх категорій населення, та хоч це, враховуючи загальний урожай, не так і багато, регіональний ресурс в області сформували, при чому до нього включили не лише хліб, а й крупи, олію, цукор, масло і навіть рибу. Отож, за потреби, аби знизити ціни на ці продукти, матимуть чим робити інтервенції на ринок.  Та і аби зварити борщ, мешканці Полтавщини цієї зими свої гаманці не надто спустошать, принаймні, спираючись на останні моніторинги, у цьому запевняють у владних кабінетах.

"Для таких прогнозів є усі підстави, – вважає голова Полтавської регіональної організації Народної Партії Костянтин Боровик. – Цього року маємо урожай значно вищий, ніж минулого, і це стосується усіх сільськогосподарських культур, тому навряд чи, скажімо, картопля цього року коштуватиме стільки ж, як минулого, коли на неї був неврожай. До речі, усі ми зараз бачимо, що подешевшали не лише овочі, що можна було б пояснити сезоном на них, – упало в ціні борошно, крупи, цукор. Сумнозвісна ж останнім часом гречка стала дешевшою майже на половину. З іншого боку, Полтавщина – це саме той регіон, що має можливість виробляти овочі, фрукти і ще багато іншої продукції. Тому для здорожчання продовольчої групи товарів підстав немає".

Справді, формування ефективної цивілізованої інфраструктури споживчого ринку, здатної забезпечувати споживачів необхідними товарами та послугами, – справа непроста. Та роль держави у цьому процесі навряд чи можна назвати визначальною. Славнозвісне ж державне регулювання цін аж ніяк не є панацеєю, адже його встановлюють не для того, щоб ми з вами купували продукти саме за тією чи іншою вартістю, а щоб порахувати дотацію на вироблення продукції, собівартість якої вища за реалізаційну ціну. Єдиним же фактором, який справді ціну регулювати може, є конкуренція. Принаймні такої думки дотримуються економісти.

Отож не буде порушення об’єктивних законів економіки – не матимемо і дефіциту та росту цін. І хоч, як свідчить сумний досвід, у наших реаліях діють хіба що закони фізики, та борщу ми з вами таки зваримо… 

І.Філоненко,

м. Полтава