Відвідав села Ємільчинського району Житомирської області, що постраждали внаслідок обробки хімікатами посівів із застосуванням авіації. За два тижні – жодних практичних рішень і дій з боку влади, незважаючи на телефонні звернення, виступи з трибуни ВР, депутатські запити, скарги і звернення багатьох людей до органів влади. У кращому випадку – відписки, відсилання до сільрад, в гіршому – цинічні твердження, що все нормально, прикриваючись тим, що «дощі змивають усі сліди».
Окрім того, зустрічі показали й інші проблеми, які влада вперто не помічає. Більше того – ставить перепони:
- формула розрахунку освітніх субвенцій не витримує критики, а КМУ все ще продовжує її «удосконалювати». Звично не поспішаючи, оскільки нинішній кошторис занижений, а це урядовців влаштовує;
- від закладів освіти вимагають, щоб з дітьми з особливими потребами працювали вчителі-реабілітологи. А їх ніхто не готує і навіть не організовано перепідготовку вчителів для такої роботи. Винними ж за це призначають директорів шкіл і відділи (сектори) освіти на місцях;
- санстанції накладають штрафи за те, що в шкільних їдальнях працюють кухарі без дипломів. А де їх взяти у сільській місцевості. Може статися так, що з 1 вересня взагалі нікому буде працювати;
- зарплату освітянам не переглядають всупереч законам, 30% надбавки за престижність праці фактично відмінили;
- катастрофічного виміру набуває ситуація із закриттям медпунктів і скороченням медперсоналу на селі;
- елементарна медична допомога на селі стає практично недоступною через відсутність доріг і транспортного сполучення; медпрацівники, які залишились, мусять одночасно ставити уколи і мити підлоги;
- самозайняті громадяни, для багатьох з яких тримання корів, є чи не єдиним засобом існування, масово нарікають, що ціна за літр зданого молока не перевищує 4,5 грн. Переробники нахабно користуються тим, що людям просто нікуди діватись. До того ж їх часто ошукують не повертаючи кошти за здане молоко. На усі звернення до влади відповідь одна – звертайтесь до суду;
- ціни на основні товари різко пішли вгору (це результат відмови від державного регулювання), тоді як на вироблену продукцію в домогосподарствах – різко впали. Наприклад, за відгодівлю тварин;
- жито відповідно до квот вивезли в ЄС за ціною менше 1800 євро за тону, а тепер виробники хлібопродукції вимушені закуповувати його за удвічі вищою ціною. Зрозуміло, це тягне підвищення ціни на хліб. Люди гостро ставлять питання: чому так відбувається?;
- через відсутність робочих місць багато людей працює у домогосподарствах, тримаючи живність і за рахунок цього тримають сім’ї, але це жодним чином не зараховується у трудовий стаж. Таким чином, вони не мають жодних перспектив на пенсії. Натомість немає жодних рухів з боку влади для вирішення цієї проблеми.
З частини порушених питань мною підготовлено відповідні законопроекти, проте вони блокуються на рівні виконавчої влади через свої партійні фракції. 
Надіслав чергове звернення до КМУ щодо цих та інших проблем. Можливо, хоча б перед виборами прочитають. Буде корисно знати, чим живуть люди, менше торохтітимуть про реформи, зокрема з децентралізації, та їх вражаючі результати.

Вони справді «вражаючі».