Останні політичні події змушують ще раз звернути увагу на суть політичного процесу, який відбувається нині, заявивши громадянську позицію.

Створення Святославом Вакарчуком своєї партії "Голос" з точки зору політтехнології виступає як запасний варіант для націонал-патріотів. Тобто Вакарчук хоче бути лідером націонал-патріотів на той випадок, як Порошенко потрапить під слідство і змушений буде завершити свою політичну кар'єру. Так само він хоче відтягнути частину електорату Зеленського.

Але почав Святослав Вакарчук як політик погано і вкрай небезпечно для України.

Основні тези української "Секти-25%" – 1) "ми – еліта, решта – бидло"; 2) "хто не за нас, той за Путіна" – були творчо розвинуті Вакарчуком.

Ось цитата з його виступу: "У часи, коли Росія своїми діями підриває нашу безпеку і створює екзистенційну загрозу ззовні, стара політика ослаблює державу зсередини. Ми мусимо знищити внутрішнього ворога, і стати сильними перед лицем ворога зовнішнього. Саме тому партія "Голос" йде на вибори до Верховної Ради..."

Отже, зараз постулати розмежування в Україні виглядають так:

1. Росія є єкзистенційною загрозою ззовні, а старі політики ослаблюють державу зсередини (потрібно так розуміти – в інтересах Росії).

2. Нові політики (і Вакарчук серед них) мають вести війну зі старими політиками.

3. В Україні є внутрішні вороги (вочевидь серед 75%, бо 25% це ж націонал-патріоти).

4. Щоб перемогти зовнішнього ворога, потрібно спочатку знищити ворога внутрішнього.

Вакарчук діє майже за Леніним – "перетворимо імперіалістичну війну у війну громадянську".

Ці політичні постулати означають політику розколу України. До розкольницьких дій "Секти-25%" прямо і публічно підключився Вакарчук.

Політика розколу України є вкрай небезпечною, бо якраз і діє на боці Росії, оскільки Росія дуже зацікавлена у тому, щоб її війна проти України перетворилася на внутрішню війну всередині самої України. Тому Вакарчук і є публічним агентом політики Росії, який намагається замістити старого її агента – Порошенка.

В ситуації війни Україну потрібно не розколювати, а збирати докупи. І збирати докупи не "скрєпами" типу "армія, мова, віра", а складним процесом загальносуспільного договору, уникаючи розмежувань і протиставлень.

Ще раз для критиків такої громадянської позиції.

1. Не 75% протиставили себе 25%, а саме 25% протиставили себе 75%. Тобто розмежування започаткували 25%.

2. Саме 25% заявили, що вони еліта і за Україну, а 75% – бидло і за Путіна. Тобто 25% не лише відділили себе від 75%, але і заявили про антагоністичне і агресивне несприйняття 75%. Агресія і антагонізм іде від 25%.

3. Немає іншого способу подолати розкол "Секти-25%", ніж викривати його і закликати до єдності через Суспільний Договір. Викриття розколу і заклик до Суспільного Договору аж ніяк не може бути розколом. Тому спроба домовитись іде від 75%.

4. 25% не сприймає процес Суспільного Договору як спосіб комунікації, вони готові діяти лише через домінацію та примус, що і показали законом про мову.

Це і є ситуація розколу України.

Ми не можемо ігнорувати чи заперечувати цей розкол.

Ми, українська громада, маємо подолати цей розкол України. Саме тому, так важливо зрозуміти хибність політичних постулатів "Секти-25%" та політика Вакарчука.

Сергій Дацюк

https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/5cdfa51bcce76/?fbclid=IwAR3zD6fffIt9VWycXZqz42OQwecQOCXpwzZbeizIgyL0fRYBWxSZJCv8EZI