Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Юрій Смелянський: Нам необхідно створити Україну в моделі «сервісної держави»

04.11.2019

Влада готує нову хвилю приватизації. Такий висновок можна зробити із заяви прем’єра Олексія Гончарука, яку він зробив у програмі «Право на владу». На думку очільника уряду, приватизації підлягатимуть усі підприємства, що не мають стратегічно значення. Чи дійсно прем’єр міністр має рацію? З’ясувати це питання i.ua-tv вирішив поспілкувавшись із експертом фонду «Майдан закордонних справ» Юрієм Смелянським.

— Якщо розпочати суцільну приватизацію, чи є ризик повторити помилки попередніх хвиль роздержавлення майна?

— Швидка і коротка відповідь — так! Ризик існує завжди. І не тільки ризик, але і загроза повторення помилок. Після здобуття Україною незалежності обрали варіант переходу від командно-адміністративної системи відносин до якоїсь іншої. Її, чомусь помилково назвали ринковими відносинами. В реальності, ми лише частково стали застосовувати елементи ринкових відносин, але в більшій мірі використовували деформований варіант командно-адміністративної системи відносин.

В тому числі, цей перехід передбачав зменшення частки держави в економіці. Ось цей процес в економіці ми і називаємо приватизацією. Сценарій, який був реалізований, призвів до появи в Україні класу олігархів. Інших особливих досягнень не сталося. Хоча, я б відзначив ще один момент. Основна маса громадян України відсунули від участі на національному інвестиційному ринку. З цієї причини для мене дуже цинічно виглядає заява президента, яку я почув по телевізору. Він сказав про те, що кожен громадянин України зобов’язаний інвестувати в Україну. Не буду розвивати тезу про те, що сплачуючи податки кожен громадянин України вже інвестує в Україну.

У чому ризик повторення помилок минулого сьогодні? Ті заяви, які були зроблені представниками влади з цього питання на останньому ефірі каналу 1+1 у ток-шоу «Право на владу» і відображені в раніше затвердженої парламентом «Програмі діяльності уряду» призводять до наступних висновків.

По-перше, за 28 років незалежності в Україні склався невеликий клас багатих людей, які володіють інвестиційним ресурсом. І дуже великий клас бідних, які його практично не мають. В КМУ це прекрасно розуміють. Саме тому, розрахунок робиться на невеликий клас багатих та іноземних інвесторів.

По-друге, не дивлячись на оптимізм, якій випромінюється у виступах представників КМУ, щодо ситуації відсутності довіри до України з боку іноземних інвесторів, реально в Україну готовий вкладати фінанси лишекитайський бізнес. Китайський інтерес — це єдиний інтерес, який був озвучений в виступах представників КМУ. По суті, бізнес, який представляє державу не лояльну до України (і це — м’яко кажучи). На всіх голосуваннях в ООН по українському порядку денному Китай притримувався сторони Росії. Виступи членів КМУ показали, що «всеїдність» до іноземних інвестицій є відображенням сумних перспектив для «інвестиційного буму» в Україні, про який заявила чинна влада.

По-третє, у своїй Програмі діяльності Кабінет Міністрів України дуже чітко зафіксував, що є прихильником тієї економічної школи, яка вважає: «1% найбагатших людей в державі може стати генератором економічного розвитку». Цільові інтереси 1% дуже добре відомі. Це також не вселяє оптимізму.

Що в результаті? При реалізації подібного сценарію, багаті стануть ще багатшими, а бідні ще біднішими. Хоча уряд розраховує, що трапиться «чудо» і багаті приймуть рішення поділитися з бідними. На мій погляд, саме з цієї причини основний аргумент у виступах прем’єр-міністра і міністра економічного розвитку — це аргумент «Віра!». Мовляв, «Вірте нам — і все буде добре».

На мій погляд, в ситуації вибору вектора економічних трансформацій в Україні, віра є дуже ненадійним і оманливим аргументом.

— Наші можновладці люблять говорити про реформи. Але реформа — це зміна форми. Чи можна говорити про зміну форми там, де треба міняти систему?

— Це питання, напевно, більшою мірою — філософське. Воно пов’язано зі смислами, які вкладаються в державну політикуяка реалізується.

Застосування приставки «ре» вказує на повторність, поновлюваність. З цієї причини для мене слово «реформа» означає повернення до попередньої форми. Проблема в тому, що Україна знає лише одну попередню форму — командно-адміністративну систему відносин. Тобто, якщо будь-яка влада активно використовує термін «реформа», вона приховано ставить перед собою завдання посилення централізації управління, диктатури в управлінні державою і суспільством. Побудови в Україні моделі «сильної держави». І слово «сильний» в цьому випадку не має відношення до економічної могутності або потужності збройних сил. Мова про пріоритет державної влади в системі відносин між владою, суспільством, бізнесом. Все інше похідне.

До того шляху, який необхідно пройти Україні в своєму прагненні до цінностей, стандартів і системи Західної цивілізації, більш відповідний термін «трансформація». Відремонтувати, підробити, поліпшити ситуацію і діючу протягом 28 років в Україні систему відносин неможливо. Необхідно створити нову систему відносин. Нам необхідно створити нову Україну в моделі «сервісної держави». Державу, де пріоритет за громадянином-платником податків. У «Програмі дій» уряду України, в риториці представників влади цей пріоритет, на жаль, відсутній.

https://i-ua.tv/society/25875-yurii-smelianskyi-nam-neobkhidno-stvoryty-ukrainu-v-modeli-servisnoi-derzhavy

Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".