З нагоди Дня працівників освіти, в ході вітань педагогів влада та політики переконують їх у тому, що в країні зроблено все для реформування освіти, а власне самі реформи тріумфально крокують країною. До того ж, в усіх сферах…
При цьому демонструють абсолютне нерозуміння очевидного: будь-яка програма розвитку, навіть всебічно вивірена, приречена на поразку, якщо немає її суспільного сприйняття. Про яке суспільне прийняття можна говорити, коли більшість людей переймається виживанням, коли проблемою з проблем є те, як звести кінці з кінцями. 
Коли із суспільних пріоритетів зникла людина праці – робітник, аграрій, вчений, інженер? Тобто ті, що створюють національне багатство.
А в пошані нові герої – ділки на «Мерседесах», оточені охоронами, вони ж представники народу в органах влади, моделі, попса, скоробагатьки і тому подібне. Вони заполонили собою все і вся в країні. А показушний патріотизм став прибутковою професією. Щодо таких можна сказати: патріоти – це особи з добре оплаченим відчуттям любові до держави.
У розсвареному загалі, з апатичними настроями та зневірою марно сподіватися на успіх будь-яких перетворень, на прорив, на входження в цивілізований світ, на свободи, які так потрібні розуму й душі кожної мислячої людини.
Тому для думаючої частини українства, а педагоги першочергово належать до неї, завдання із завдань – допомогти вдихнути життя в Україну, оздоровити суспільний клімат, привнести в нього інтелект, відкритість, правду, подвижництво, жертовність і віру. Ні, не у владу, а в народ, простого українця.
Переконати усіх в цінності кожної людини, а відтак в необхідності прийняття державних рішень на основі інтересів та потреб кожного громадянина, особливо молоді, а також тих, хто приходитиме у цей світ.
Щоб у нас на це вистачило сил, терпіння, енергії та здоров’я. І давайте не будемо самі піддаватися зневірі та суму, хоча б вже тому, що це, як правило, передує гніву. А гнів не додає конструктиву.
Зі святом!

Володимир Литвин, Голова Народної Партії