Це договір, на основі якого люди домовляються між собою про своє існування.

Одні групи людей створили суспільства, що можуть домовитись про умови свого комфортного існування, інші – ні.

Одні можуть домовитись про створення щасливих, самодостатніх, процвітаючих країн, інші – як ми.

В одних, максимальна більшість суспільства, приймає участь в осмисленні, прийнятті і звичайно виконанні предмету самого договору, в інших (як у нас) – лише купка олігархічних родин.

Для одних, діючий в країні договір це благо, для інших занепад.

Представники еліт, в розвинутих суспільствах, розказують людям про що і як домовлятись (предмет і основу самого суспільного договору) і своїм прикладом показують обов’язковість його виконання, в інших – псевдо еліти не здатні мислити далі своїх вузьких інтересів та інтересів своєї бізнес імперії.

В Україні, в активному громадянському секторі, продовжується філософське осмислення і надання публічності процесу обговорення необхідності укладання Нового Суспільного Договору. В’ячеслав Богуславський і побратими по суспільній платформі «Хартія Майбутнього» в переди планеты всей обговорення цього процесу.

Завданням громадського сектору, на цьому етапі, – аналізувати під мікроскопом предмет пропозицій, що буде надходити від різного роду політиків: на основі яких ідей можливий суспільний дискурс щодо перезаснування країни.

І розуміймо, Суспільний Договір це лише інструментарій, який може ощасливити суспільство, а може його і добити.

 Олексій Якименко