1. Прикритися та пов’язати колективною позицію, а відтак застрахуватися на майбутнє і продемонструвати активістам одностайну позицію влади.

2. Перехопити ініціативу, очолити радикальні настрої. Для цього повідомляється лише частина правди, щоб бути на крок попереду.

Тільки цим можна пояснити той факт, що спочатку офіційні чинники стверджували, що блокада активістами шляхів обертається величезною шкодою для України, негативно позначається на іміджі держави. Виходить, що тепер високим державним рішенням роблять те ж саме і одночасно запевняють, що виставлять рахунки блокадникам за заподіяну Україні шкоду. Хто ж тоді виставлятиме рахунки владі?

Якщо йти за цією вивернутою логікою, то варто було просто рішенням РНБО легалізувати дії «небайдужих». Це б обійшлося дешевше для держави. І залишило їй поле для маневру.

3. Зачистити притягальні для радикальних елементів території, як плацдарми для концентрованого наступу згодом вже власне на центральну владу.

Можна прогнозувати, що жодного позивного результату від всього цього не буде.

Такі метушливі і незграбні спроби аргументувати новий поворот влади та сформувати умови зняття блокади лише погіршать загальну атмосферу в країні. А що тепер робити союзникам України, які закликали владу до вжиття заходів щодо припинення блокування Донбасу.

Усе це лише посилюватиме конфліктогенну атмосферу, розливатиме її по всій країні. Буде як у Маяковського: «Раскрыл я с тихим шорохом глаза страниц… И потянуло порохом от всех границ».

Володимир Литвин, Голова Народної Партії