Сьогодні на засіданні Комітету з питань освіти і науки поставив його керівнику питання: як пояснювати педагогам розбіжності у визначенні їх посадового окладу? Як розуміти, що в освітянському законі, під яким ще не висохло чорнило, були передбачені пільги для виходу на пенсію педагогів, а вчора вони були викинуті із пенсійного законодавства?
Суть справи: у законопроекті, поданому КМУ, у ст.61 передбачалося, що посадовий оклад педагогічного працівника (найнижчої кваліфікаційної категорії) буде у розмірі трьох мінімальних зарплат. Після підвищення мінімалки до 3200 грн., уряд відмовився від його ж новели і вніс в цю статтю позицію про три прожиткових мінімуми (тобто вдвічі меншу). Комітет збільшив цей показник до чотирьох мінімалок.
Верховна Рада проголосувала за три мінімальних зарплати (9600 грн.).
Здавалося б рішення остаточне, що й було зафіксовано у ст.61 закону.
Але у прикінцевих положеннях прописується норма – надається імперативне право КМУ забезпечити до 2023 року поетапну реалізацію ст.61, передбачивши щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Різницю відчуваєте? Декілька осіб фактично підмінили рішення ВР.
І як «з гуся вода». А без підпису від Комітету Закон не міг вийти.
Звісно, відповіді не отримав. Не можна ж вважати відповіддю слова: «утворилась колізія». Це не колізія, а фальшування закону. Очевидно, з гарантією безкарності.
А щодо другого питання – взагалі мовчання.
Зате вся влада в екстазі кричить про великі реформи з належним поцінуванням педагога. Зате кошти на будівництво поліцейської держави знаходяться. Подивіться проект бюджету на 2018 рік і все стане зрозумілим.

Володимир Литвин, Голова Народної Партії