Сьогодні Верховна Рада прийняла чергове «доленосне» рішення – Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту». Назва акта визначає його зміст.

Прикро, що й він був «накиданий», а інакше й не скажеш, людьми, які нічого не читають і не розуміють, що людині, науковцям це рівнозначно забороні думати й аналізувати різні точки зору. Ніхто навіть не замислювався, що це виглядає як спроба мати «правильну» культуру і науку. Логічним у своєму викривленні виглядатиме наступний крок – блокування Інтернету.
Це спроба тримати громадян своєї країни за немовлят. Мовляв, влада краще знає, що їм потрібно.
На мою думку, закон повертає читача в 30-і роки, коли не тільки в нас вирішували, яка література є корисною, а яка шкідливою. А отже, підлягає знищенню. Паралелі очевидні. Після запуску процесу українізації із низкою недолугих, а місцями провокаційних та небезпечних перейменувань (пам’ятаємо реакцію в сусідній Польщі та Ізраїлі), обмеженням трансляції телеканалів та фільмів, влада, схоже, перейшла до розширення арсеналу механізмів впливу на світосприйняття громадян для досягнення єдиної мети - вишколення «правильного» українця.
Традиційно не оминули вплив країни-агресора на нерозбірливих українських бібліофілів. Наголошується на необхідності популяризації української літератури. А що заважає це робити? І чому нічого не робиться? Розвивайте українську книгу, піднімайте її рівень, заохочуйте таланти. А так заборона імпортованої літератури не зробить українську привабливішою. А щодо агресора у світовій практиці зазвичай приймають інші юридичні рішення, на кшталт припинення бізнес відносин. 
Подібна вибірковість лише викриває позірність дій та бажання підтримувати відповідну температуру в суспільстві. 
І наостанок: чому ж тоді забули про необхідність відновлення діяльності сумнозвісного Головліту. Треба цю прогалину негайно заповнити відповідним державним рішенням. З великим штатом і великими зарплатами. Як же без наглядачів. А ще треба перевірити бібліотеки, книгарні та знищити «шкідливу» літературу. Негайно і неодмінно.