Конституції функціонують тому, що активно діють (мають діяти) люди та інститути.

Очевидно? Якби ж...

Не можна сказати, що люди та інститути нашої реформованої-перереформованої країни не діють чи діють не активно. Діють, аж гай гуде. Тільки замість активних дій, спрямованих на реалізацію конституційних положень, на утвердження верховенства права, гарячково і з великим ентузіазмом кроять і перекроюють закони і власне конституційні положення.

У нас усе ще поширене вкрай хибне уявлення про реформи як про перш за все зміни законодавства. Банальне невиконання законів виправдовується тих законів недосконалістю. І ким виправдовується? Самими правопорушниками.

Старі недосконалі закони міняються на нові, нові закони знову не виконуються, отже, є недосконалими, а тому коло повторюється.

Яке вже тут верховенство права.

Давно слід зупинитися і почати з початку. З аксіом, з простих цінностей. З абетки.

І така абетка, цитатою з якої починається цей текст, нещодавно вийшла з друку.

"Конституційне АБВ". Автор – Всеволод Володимирович Речицький.

Чи розуміємо, чи сприймаємо ми, як суспільство, аксіоми органічного конституціоналізму?

Яким є наше ставлення до свободи, власностІ і демократії?

Чому у нашому гімні є слова "душу й тіло ми положим за нашу свободу", а у нашому Основному Законі немає права на демократичне повстання і права на вільне володіння зброєю?

Мусимо погодитися з В.В. Речицьким у тому, що "...в Україні не було і немає глибокого усвідомленя того, у чому полягає загальний зміст і функціональне призначення органічного конституціоналізму загалом. В даному випадку йдеться не про окремі норми та інстититути, а про хибне визначення головних цінностей, стратегічної мети Основного Закону. Від більшості українських політиків і юристів на запитання про те, чим є у функціональному сенсі конституція та які її головні цінності, у кращому випадку можна почути означення конституції з підручника радянського державного права".

У кращому випадку, що правда, то правда.

Всеволод Речицький, цілком успішно намагаючись "бути серйозним і несерйозним водночас", надає усім нам можливість усвідомити основи органічного конституціоналізму.

Автор пов'язує органічний конституціоналізм з якісним проривом у соціальній динаміці, де головне – "юридична рівність можливостей, прямий доступ до шансів і зваб, максимальне спрощення та вкорочування соціальних трансакцій".

А ще для органічного конституціоналізму характерий вічний жах чиновника: владна ієрархія відступає на другий план.

Як гіркі ліки ми повинні сприйняти сумні висновки В.В. Речицького про те, що "наш вітчизняний конституціоналізм не є органічним", а наша Конституція "насправді не є правовою".

А тому нам варто ще раз переглянути своє ставлення до співвідношення цінності життя і свободи, права і демократії.

Ігорь Головань

Адвокат, керуючий партнер Адвокатського об'єднання "Головань і партнери"

http://blogs.pravda.com.ua/