Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Володимир Литвин: «Питання сьогодні не в референдумі чи опитуванні, а в тому як сьогодні розпорядитися їх результатами, виходячи з того, що їх можна передбачити з високою долею вірогідності».

05.05.2014

Литвин Фото.jpgЖИТИ, ЯК ЙОМУ ХОЧЕТЬСЯ, МОЖЕ КОЖЕН (ГЕТЕ)? ЖИТИ, ЯК ЙОМУ ХОЧЕТЬСЯ, НЕ МОЖЕ НІХТО?

Судячи з усього, Кабінет Міністрів України прагне дати відповідь на ці філософськи питання, запропонувавши проведення загальноукраїнського опитування одночасно з президентськими виборами 25 травня, розмірковує на своїй сторінці у Фесбук голова Народної Партії Володимир Литвин.

На перший погляд, це демонстрація готовності застосувати одну із норм прямої демократії. Проте така ініціатива видається запізнілою і навіть небезпечною. Якщо виносити на це опитування перелік основних проблем, які перебувають на вістрі політичної уваги, є предметом політичного протистояння, то його результати лише зафіксують розкол України. Конфлікт та зневіра досягли такого рівня, коли люди будуть обстоювати свою політичну позицію, а інтереси країни підпорядковуватимуть здебільшого власній позиції. Марно буде сподіватися на консолідовану позицію з визначального – збереження територіальної цілісності України. Особисті уподобання у своїй сукупності просто розірвуть загальноукраїнську цілісність, хоча формально більшість висловиться за нашу єдність.

Якщо пропонувати на це опитування лише одне питання, а саме, щодо територіальної цілісності України, то цілком очевидно, що такий підхід не заспокоїть насамперед південний-схід нашої держави. А коли взяти тезу щодо федералізації країни, то знову ж таки цілком очевидно, що вона прищеплена частині українського суспільства регіональними елітами для тиску на Київ, самозахисту, торгів щодо власної безпеки, не порушення бізнесу і т. п. До речі, як показує новітня історія України питання федералізації періодично актуалізується для диктування умов саме центральній владі України.

Соціологічні дослідження (маю на увазі серйозних установ) дають повну картину суспільних настроїв і запитів – загальних і регіональних. Що заважає матеріалізувати їх у відповідних рішеннях на рівні Верховної Ради України? Ясна річ, що навіть за умови опитування (референдуму) його результати не будуть відповідати реаліям, і будуть запізнілими. Оскільки нескладно прогнозувати, що будуть висунуті нові вимоги і ультиматуми перед центральною владою, зокрема, від активістів, яких називають сепаратистами, у Луганській і Донецькій областях.

Як на мене, питання сьогодні не в референдумі чи опитуванні, а в тому як сьогодні розпорядитися їх результатами, виходячи з того, що їх можна передбачити з високою долею вірогідності, навіть не проводячи вивчення думки людей з тих питань, які сьогодні перебувають в центрі суспільної уваги.

Отже, на моє глибоке переконання, я на цьому наголошую вкотре, потрібно приймати рішення на випередження, давати зрозумілі відповіді на очікування людей. Це можна і потрібно зробити через прийняття конституційного закону, в якому чітко зафіксувати безпековий статус України, організацію життя на місцях, посилення гарантій реалізації мовних, культурно-національних запитів людей. У цьому законі слід чітко зафіксувати позицію, що він є невід’ємною складовою змін до Конституції України.
Після прийняття такого рішення належить одночасно реалізувати акт про широку амністію для всіх учасників акцій, за винятком тих, хто скоїв тяжкі злочини.
Одночасно з прийняттям першого і другого рішення потрібно забезпечити реалізацію іншого ключового питання, а саме – роззброєння усіх, підкреслюю, усіх незаконних збройних формувань і звільнення усіх, підкреслюю, усіх приміщень, вулиць, скверів, парків, і т.п. Це буде чесна позиція, яка дозволить показати налаштованість Києва, налаштованість влади на мирне розв’язання глибокої політичної кризи, недопущення громадянської війни і практичну налаштованість на політичний діалог. В іншому випадку проблему наведення конституційного порядку в Україні доведеться вирішувати в силовий спосіб. А відтак, як правильно зауважив Юрій Луценко, без крові не обійтися.

Це найгірший шлях. Це не прийнятний для України шлях, оскільки він втягне державу в широкомасштабний громадянський конфлікт із непередбачуваними наслідками.
Є ще один варіант – нічого не робити, постійно проголошувати чергову фазу антитерористичної операції. На виході ми отримаємо на південному-сході України «українське Придністров’я».

Потрібно задіяти комплексний підхід, який би полягав у прийняті відповідних рішень у вигляді конституційного закону, відмінити який можна було б лише трьома четвертими депутатів, проведенні широкої амністії і звільнені усіх приміщень. Фактично йдеться про те, щоб розблокувати життя в Україні.

Якщо цього не робити, то марно сподіватись, що новий президент зможе розв’язати цю драматичну ситуацію, яка сьогодні є реальністю в Україні. Він, фактично, прийде на залишки України як держави.

І останнє, потрібно також прийняти у першому читанні зміни до Конституції України, щоб було зрозумілим як надалі буде організована Україна, щоб новий глава держави не розпочав уже традиційний для нас процес підлаштування країни під себе.

 

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".