- Головна
- Відео/фотогалерея
- Публікації
Володимир Литвин: «У практичну площину переводяться плани щодо зриву президентських виборів в Україні».
11.04.2014
Судячи з останніх подій на українському сході, Крим – це не остання непомірна ціна за те, щоб ми були державою.
Цілком очевидно, що нових територіальних захоплень не буде. Зараз у практичну площину переводяться плани щодо зриву президентських виборів в Україні. Для цього потрібно поставити її перед необхідністю введення надзвичайного стану, що автоматично призведе до призупинення виборчої кампанії. Фактично реалізується сценарій до примушування введення НС. Він, до речі, співпадає з позицією частини політиків та окремих кандидатів на президентство. Один з доказів тому – дбайливе зберігання барикад на вулицях Києва, окупація значної кількості адміністративних та інших будівель у Києві, наявність незаконних збройних формувань (не лише у Києві), не кажучи вже про їх поведінку. У цьому ж ряду декларативність зусиль з їх розброєння.
На такому фоні по дитячому звучать застереження МВС з приводу того, що захоплення державних установ в Луганську, Донецьку та Харкові каратиметься ув’язненням до 8 років.
Взагалі українські силові структури деморалізовані і дискредитовані, їх керівники не те що не діють на упередження, а, схоже, взагалі не в змозі оволодіти ситуацією і адекватно реагувати на те, що відбувається. Надалі вже не можна не звертати уваги на провали у кадровій політиці, а відповідно на відштовхуючих людей і регіони кадрових призначеннях. До того ж, якщо раніше в Києві було надмір вихідців з Донбасу в центральних органах влади, зараз – жодного.
Отже, в державно-політичному плані сьогодні належить вирішувати два ключових завдання: утримати ситуацію під контролем, навести конституційний порядок без надзвичайного стану та забезпечити проведення справді демократичних виборів. Відповідальність за вирішення першого з них повністю лежить на владі, яка для початку повинна від розмов перейти до належних дій з наведення порядку в країні.
Не повинно надалі бути так, що держава, країна і люди без належного захисту. Треба негайно змінити підходи до політики безпеки України, наростити до належного рівня її оборонний потенціал.
Друге – лежить у площині відповідальності людей. Сьогодні якраз той момент, коли потрібно дати відповідь на вже одвічно українське: суспільство висуває поганих кандидатів на високі й найвищі державні посади чи вони змінюються у гірший бік після отримання влади з рук людей. Вважаю, що первісним у цьому є суспільство. Правда, воно раніше бачило вождів переважно на портретах під час свят та демонстрацій, нині – здебільшого на сторінках «Форбс».
Як створити в країні прийнятну якість управління і зробити владу справді підзвітною народу? На перший погляд, відповідь на це проста: в державі, яка прагне розірвати зі складним минулим, треба в усьому і усім, починаючи з президента, діяти виключно в межах конституції і законів. Вони у свою чергу мають базуватися на демократичних загально цивілізаційних цінностях.
Зіставимо цю відправну вимогу з реаліями. Наявність 23 кандидатів – саме по собі наочне свідчення президентських виборів як української ярмарки марнославства.
Частина з них невідомо звідки випливла, шестеро взагалі безробітних. А відтак вирішили одразу працевлаштуватися на найвищу посаду. Судячи з декларацій, ряд претендентів бідні, мов церковні миші. Одразу питання: де взяли 2,5 млн. гривень, щоб внести заставу до ЦВК. Адже назад цю суму отримують лише два фіналісти цієї кампанії.
У цьому зв’язку абсолютно логічним є висновок Комітету виборців України: 2/3 кандидатів виступають у ролі технічних. Зокрема, для того, щоб потенційно реальні кандидати мали можливість за їх рахунок формувати лояльні для себе виборчі комісії (кожен кандидат має право на своє представництво в комісіях).
Як за таких обставин оцінювати слова й вчинки одних та інших? Що очікувати країні, коли власне від початків виборчої кампанії закладаються такий цинізм і фактичне ошукування виборців? На такому тлі по-своєму навіть логічно і закономірно виглядають заяви та твердження кандидатів на президентство. Їх зміст зводиться поки що до того, що проклинаючи попередню «злочинну владу», вони фактично здебільшого просто прагнуть стати Януковичем. Не більше й не менше. Ті ж популізм і авторитаризм аж до диктаторства. Вражають їх ставка на силу влади, а не владу закону, декларації на зразок: я прийду і зроблю, я вирішу, я розжену, і т.п. Можливо, людям це й подобається, але несе потужний руйнівний потенціал для країни. Та й що, наприклад, може дати шельмування кандидатами-депутатами своїх же колег і Верховної Ради загалом як спосіб самовозвеличення. А про свою персональну відповідальність – ні пари з вуст. Зате зривають шалені оплески. Так і доплескалися до краю…
З урахуванням стислих термінів, зруйнованої довіри всередині країни, між Україною і Росією, млявих дій ЄС та США, втоми і заляканості людей, ця виборча кампанія нагадуватиме коротку і жорстку внутрішню війну. У тому числі за участю інших держав.
Позитивом в усьому цьому може і повинно бути те, що українські виборці будуть вже обирати, а не просто голосувати, і як це часто бувало – від протилежного. Що вони будуть орієнтуватися на людину, яка б мала підтримку в усіх регіонах і об’єднувала Україну. Інакше наступних виборів вже може не бути.
Прес-служба Народної Партії
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»
02.10.2019
Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України
Публікації
Правда, яку не кажуть людям
02.11.2019
Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".