Шановний Голово, шановні колеги! Хочу підкреслити, що проблема, яку я сьогодні піднімаю, є загальнодержавною, адже вона зачіпає мешканців не лише однієї області, а й усієї України. Усі ми щиро радіємо зростанню кількості населення в країні, підвищення динаміки народжуваності, оцінюємо це як позитив і здобуток влади. Серед лідерів за цим показником і моя рідна Рівненська область.

Приємно бачити як виростають новобудови, цілі вулиці та мікрорайони в містах та селах. Водночас, при кожній зустрічі люди піднімають питання електрифікації новозбудованих вулиць. Кошториси цих проектів інколи сягають мільйона гривень, 40 % цієї суми повинні платити самі власники новобудов, решта 60 % - виділятися з місцевих бюджетів. Люди віддають останні копійки, а ті, які заробляють на цьому, стоять осторонь. Тому логічно було б, якби енергорозподільчі компанії допомагали громадянам вирішити питання електрифікації вулиць. Однак, нині для них простіше дочекатися, коли місцева громада візьме на свої плечі тягар фінансування проекту з електрифікації, а вже потім вони радо погоджуються забрати мережу на обслуговування і просто отримувати прибутки.

Не краща ситуація з безгосподарними лініями електропередач. Лише в одному Березівському районі Рівненської області їх є понад 100 кілометрів. Свого часу, люди їх проклали власним коштом, платили гроші за електропостачання, знову ж таки, хтось отримав прибуток. А коли ж постало питання про приведення цих ліній у відповідність сучасним вимогам та прийняття на баланс, енергорозподільчі компанії робити це відмовляються. Мовляв, нехай спершу сільські ради зроблять все необхідне, а потім передають компанії.

Люди скаржаться, що через низьку напругу мережі і постійні її перепади виходить з ладу побутова техніка, діти змушені вчити уроки при поганому освітленні і мають проблеми з зором. На місцевому рівні допомогти цим людям неможливо, а механізму впливу на компанію, яка має іноземного власника, немає.

Виходом з цієї ситуації може бути збільшення частки інвестиційної складової у діючих тарифах на електроенергію, що вже цілком залежить від волі уряду. Тоді за рахунок вивільнених коштів енергорозподільчі компанії можуть брати не тільки долеву участь в облаштуванні нових мереж, а й проводити необхідну заміну та ремонт вже існуючих трансформаторів та проводових електромереж. Хочу наголосити, що ситуація потребує негайного втручання уряду.

І ще один момент, який стосується індивідуального житлового будівництва на селі. Я вже піднімав питання про необхідність спрощення процедури оформлення прав власності на земельні ділянки та майно збудованого до 1992 року. І сьогодні знову змушений звернутися до Кабінету Міністрів, давайте спростимо систему отримання технічних паспортів для таких будівель, а також процедуру прийняття в експлуатацію об'єктів, які за законом поки що самобуди. Нам потрібно відмінити штрафи за відсутність документів на таку нерухомість, бо раніше їх, цих документів, не потрібно було робити, а зараз все це лягає непосильним тягарем на плечі наших громадян.

Я звертаюсь до Прем'єр-міністра України Миколи Азарова з пропозицією дати доручення вивчити, розібратися і нарешті розробити державну програму фінансування електрифікації новозбудованих вулиць та прийняття на баланс без господарських ліній електропередач. Адже за роки незалежності державний бюджет не витратив ще жодної копійки на вирішення цих проблем. Звісно, що енергорозподільчі компанії не мають бути осторонь, з рештою, це інвестиції у розвиток нашої держави, у її майбутнє. Дякую за увагу.