Шановний Володимире Михайловичу! Шановні колеги! За останній місяць Україна дійсно достойно склала іспит на європейськість. І найголовніший висновок полягає в тому, що міжнародний імідж країни має створюватися не лише з нагоди футбольного чемпіонату чи якоїсь іншої знаменної події, це має бути повсякденною турботою всіх гілок влади. У 2013 році Україна головуватиме в ОБСЄ. І ми маємо використати цей шанс задля підвищення міжнародного статусу держави. Сьогодні ми де-факто вступили в кампанію по виборах Верховної Ради України, яка стане черговим випробуванням для нас та об'єктом прискіпливої уваги з боку світової спільноти.

Поряд із виборами ключовою політичною подією року стає конституційний процес. Протягом останнього десятиліття ми неодноразово були свідками невдалих спроб змінити Основний Закон. На мою думку, одна з причин цих невдач полягає в тому, що Конституцію розглядали не як знаряддя права, а як знаряддя управління, намагалися її виправити під кон'юнктуру поточного політичного моменту. Крім того, від конституційного процесу намагалися відсторонити єдиний законодавчий орган – Верховну Раду України. І принципово важливим є те, що оновлення Конституції має відбутися при суворому дотриманні положень розділу ХІІІ діючої Конституції, як це зафіксовано в указі Президента України.

В процесі роботи над новою редакцією Основного закону потрібно відповісти на ключове конституційне питання – яку державу ми прагнемо збудувати, який буде її устрій, форма правління, політичний режим? І вже виходячи з цього, вибудовувати архітектуру державної системи.

Очевидно, що оновлена Конституція має стати результатом компромісу, новим суспільним договором, у якому серед іншого буде врахована культурна, історична специфіка окремих регіонів країни. Зроблений черговий крок на шляху демократизації суспільства через розширення участі громадян в управлінні державними справами, децентралізація, розширення повноважень місцевого самоврядування, виховання відповідальності місцевої влади через розширення її повноважень, створення ефективної судової системи, відповідальної перед законом – таким, на мій погляд має бути порядок денний конституційного процесу. В цьому контексті можна вітати проголошений Президентом України намір щодо необхідності реформи місцевої влади.

Не слід забувати, що ми з вами ухвалили Закон про основи зовнішньої та внутрішньої політики, згідно з яким наша держава проводить політику позаблоковості. Гадаю, що це положення також має знайти відображення в  Основному законі. Потрібно чітко на конституційному рівні визначити  правовий статус  головного національного  багатства – землі, усунути існуючі  розбіжності та протиріччя у цьому питанні. Також потребує закріплення у якості конституційної  норми прямої дії   захист права власності.

Однак  конституційний процес не одномоментний акт. З ухваленням Основного закону  він тільки починається. Будь-які зміни до Конституції вимагають внесення змін до  десятків законодавчих актів та ухвалення нових. Ми  приймаємо безліч нових законів і майже відразу приймаємо поправки до них. Як результат, ускладнюється процес введення законів в дію, а деякі з них взагалі залишають на папері  згадку про найкращі побажання парламентарів.

Низька якість законотворчого процесу  є однією з ключових перешкод на шляху  становлення правової держави. Ми маємо пам'ятати, після чергових виборів, як і після Євро-2012 життя не закінчується, воно тільки починається.