1. Щодо проведення чемпіонату «Євро-2012».

Громадянам України та владі важливо пам’ятати про те, що підготовка до «Євро» закінчилася, однак аби отримати гарні результати, доведеться ще плідно попрацювати протягом самого чемпіонату. Більш того, необхідно розробити чіткий план дій стосовно того, як у подальшому ефективно використовуватимуться об’єкти, побудовані до «Євро-2012». „Я більше переймаюся сьогодні тим, що робити нам з об'єктами, які зведені до „Євро”. Я маю на увазі стадіони. І скільки треба буде витрачати коштів з державного бюджету на їх утримання, тим більше, що левова частка фінансування виділялася з державного бюджету. Україна повинна зробити все, щоб ігри відбулися успішно. А відносно бажання заробити, то проблема в тому, щоб у нас була конкуренція, щоб кількість пропозицій переважала попит, у тому числі, в готельному господарстві. А декретом зверху "не піднімати ціни", ми нічого не зробимо”, – наголосив Голова Верховної Ради України, лідер Народної Партії Володимир Литвин.

2. Про питання мови.

В українському суспільстві варто запровадити мораторій на дискусійні теми, що розколюють суспільство. Від спекуляцій на мовній темі виграли політики, але в котрий раз програла Україна. Потрібно поставити крапку з погляду політичної логіки, з точки зору законодавчих вимог стосовно таких проблем, як мовне питання. Політикам варто набратися мужності і відмовитися від використання Верховної Ради для просування своїх передвиборчих політичних рекламацій. Оскільки все це дії, які підточують основи держави і ведуть до зруйнування фундаменту держави. „Я повинен сказати, що бачу позитивний момент в тому, що розгляд цього питання в сесійній залі Верховної Ради призвів до дискусії у суспільстві щодо мовної політики. І це добре, що спеціалісти, мовники висловлюють свою точку зору стосовно мовної проблеми. Моя позиція полягає в тому, що нам потрібно було б надалі утримуватись від проблем, які розколюють Україну. До них, на мою думку, відноситься і мовне питання. Якщо і потребує захисту мова, як це не дивно звучить в державі Україна, то це - українська мова. Думаю достатньо подивитися на те, що відбувається в інформаційному просторі, щоб переконатися в правильності цієї констатації, тим більше, якщо подивитися на мовну практику у повсякденному житті. Я за те, аби кожна мова мала право на своє існування, але не за рахунок української мови, бо тоді не буде держави Україна. На превеликий жаль, коли політики беруться за цю тему, виникають конфлікти і скандали. І цього разу виграли політики, але в черговий раз програла Україна, програла стабільність, передбачуваність і повага до України у світі. Адже хоча в багатьох європейських країнах немає такої гостроти даної проблеми, однак вони вживають заходів, наприклад, щодо захисту державних французької, німецької мов, а в нас усе з точністю до навпаки”, –  підкреслив спікер українського парламенту, Голова Народної Партії Володимир Литвин.

3. Щодо політичної культури та інституту парламентських приставів.

Рівень політичної культури вітчизняних політиків – надзвичайно низький. Звідси – і проблеми із відповідальністю за свої кроки. Ініціативи введення «парламентської поліції» навряд чи вирішить проблему поведінки депутатів по суті. Тому виборцям варто зрозуміти: для того, щоб змінити парламент, потрібно зробити відповідні висновки на етапі здійснення самого вибору. Адже саме відповідальне ставлення до виборів – запорука відповідної конструктивної роботи майбутнього політика. „Ідея створення інституту приставів у Верховній Раді Україні, враховуючи схильність деяких політиків до нецивілізованому поведінки, не позбавлена здорового глузду. Але виникає болюче питання: наскільки збільшаться фінансові витрати на утримання парламенту? І які повноваження мають бути у цих "перевоспітателя політиків"? У підсумку, ідея неодноразово народжувалася і вмирала сама по собі, як фінансово і юридично не розроблена. Біда в тому, що рівень культури української політетікі надзвичайно низький. Як і планка відповідальності. За великим рахунком, ніякі пристави не допоможуть. Вважаю, що слід повернутися до 100% мажоритарної системи. Вона дозволить значною мірою зруйнувати проблему”, – заявив Голова Верховної Ради України, лідер Народної Партії Володимир Литвин.

4. Про свободу слова та роль журналіста у суспільстві.

Свободи слова ніколи не буває забагато. Особливо у суспільстві, що розвивається. Тому основне завдання журналістів – бути невтомними вартовими громадянського суспільства. Двома нерозривними проблемами свободи слова в Україні залишаються професіоналізм та соціальна забезпеченість журналіста. Професійний журналіст – це незалежний журналіст із високим ступенем розуміння своєї відповідальності та служіння громадянському суспільству. „І свободи слова, і демократії - ніколи багато не буває. Але зрозуміло, що коли людина економічно залежна, вона не може бути політично незалежна. З точки зору соціального захисту, то він явно недостатній, особливо - якщо взяти регіональну пресу. Ви ж розумієте, що в регіонах насамперед потрібно говорити про те, що пече людям. А це завжди буде проблемою, бо неодмінно виникають конфлікти з місцевими керівниками. З цього погляду освітлювати загальнодержавні питання і працювати в таких виданнях значно простіше, ніж в районних містечках. І друга проблема полягає у впливові тих людей, які є або засновниками, або власниками ЗМІ. Так чи інакше, але існують настійні рекомендації в частині редакційної політики. Тому, найперше, що треба зробити у правовому і у матеріальному сенсі, і це є надзвичайно складно, - гарантувати незалежність журналіста”, – впевнений спікер українського парламенту, лідер Народної Партії Володимир Литвин.

5. Про проблему расизму та нетерпимості в Україні.

Проблеми расизму та нетерпимості штучно насаджуються політиками для отримання певних електоральних дивідендів у майбутньому. Характерно, що українське суспільство по своїй природі – багатонаціональне, толерантно ставиться та співіснує із іншими культурами, релігіями, расами. Політики обирають дані теми тому, що це дає можливість спекулювати настроями виборців, в той час як вирішення набагато важливіших питань соціально-економічного характеру потребують більших зусиль. „Факти нетерпимості, які з'являються - це прояв загальної агресивності, яку насаджують українські політики. Агресія, яка акумулюється в суспільстві, екстраполюється і переноситься на все суспільство в цілому. Україна – толерантна країна і тут немає явища расизму, на відміну від тих країн, які її критикують”, – переконаний заступник Голови Народної Партії, заступник голови депутатської фракції Народної Партії у Верховній Раді України Олег Зарубінський.