1. Щодо перебігу чемпіонату “Євро-2012”.

Україна довела світу, що може організовувати та підготуватися до найбільших спортивних та культурних заходів світового значення у стислі строки та на належному рівні. Ті негативні стереотипи, із якими асоціювалася Україна, поступово зникають та змінюються на позитивне враження від проведення Єврочемпіонату. Більш того, висновки та наслідки від проведення „Євро” українці зроблять вже після закінчення чемпіонату. Однак наразі зрозуміло, що „Євро-2012” вже став подією, яка об'єднала Україну. „Україна продемонструвала здатність реалізувати такі масштабні проекти, як футбольний чемпіонат. По завершенні чемпіонату необхідно буде проаналізувати перебіг його підготовки і проведення „Євро-2012” і використати цю подію, аби вийти на діалог всередині країни, спільну відповідальність і розуміння, що необхідно виходити з головного - що нас об'єднує, що дасть результат для людей. Нас повинні об'єднувати не поразки, а перемоги. Нам треба об'єднуватися у такі моменти і забезпечити піднесення України. Бо у даному випадку футбол - це більше ніж футбол. Українська влада довела, що наша країна є безпечною для вболівальників, і зробила все, щоб створити для них зручності. Однак масовому спорту в Україні не ви вистачає уваги з боку держави і відповідного фінансування. Якщо центральна влада сповідуватиме ідею розвитку масового спорту і її практичної реалізації, якщо ми робитимемо ставку на залучення вітчизняних спортсменів, які виступають у вищій лізі, на міжнародному рівні, тоді буде і результат”, – наголосив Голова Верховної Ради України, лідер Народної Партії Володимир Литвин.

2. Стосовно прохідного виборчого бар'єру.

5-відсотковий прохідний бар'єр для партій, які змагатимуться за право потрапити в парламент, наразі є невиправдано високим, особливо у випадку зі змішаною виборчою системою. Адже для потрапляння в парламент мажоритарникам буде достатньо здобути значно менше голосів, аніж окремій партії в цілому. Тому шанси потрапити в парламент зберігають великі і гарно профінансовані партії, а нові та менші партії, які також потенційно можуть набрати велику кількість голосів, через високий прохідний бар'єр в купі із змішаною виборчою системою – в парламент не пройдуть. „Переконаний, що 5-процентний бар'єр для України неприйнятний. Він взагалі втрачає будь-який зміст із введенням змішаної виборчої системи, коли половина депутатів обираються за партійними списками, половина - за мажоритарними округами. Тут спотворена логіка. Наприклад, для того, щоб стати депутатом у мажоритарному окрузі, потрібно набрати близько 60 тисяч голосів зі 150 тисяч виборців. А для подолання 5-процентного бар'єра - більше мільйона голосів. Якщо партія, наприклад, набирає 800 тисяч, - а це кількість виборців середньої області, - вона не буде представлена в парламенті. Абсурд? Абсурд. Якщо вже встановлювати прохідний бар'єр при змішаній виборчій системі, то нехай це буде "санітарний кордон" - 1 відсоток. Тим більше для України, яка перебуває в транзитному стані, вкрай важливо, щоб у Верховній Раді були представлені інтереси й настрої не тільки всіх територій країни, але й усіх верств суспільства”, – підкреслив спікер українського парламенту, Голова Народної Партії Володимир Литвин.

3. Про прийняття мовного законопроекту.

В Україні і російська, і інші мови повинні мати можливості для розвитку, але не за рахунок державної. Крім того, що всі мови в Україні повинні розвиватися, виникає проблема, як зберегти цілісність держави. У тому числі виникає багато питань стосовно колосальних фінансових вливань, яких потребує реалізація мовного закону. „Якщо держава не має державної мови, вона не має власної політики. Власне, немає держави. Тому що державна мова - це власний погляд на будь-яку проблему. Мова - не просто обмін інформацією - це утвердження цінностей. Мова - це носій цінностей. Фахівці стверджують: змінюється мова - змінюється й тип мислення, створюється нова система переконань, нова система цінностей. Поки автори законопроекту позначили лише напрям, але не сказали, куди воно може привести. А якщо не знаєш, куди йти, то будь-яка дорога тебе приведе до мети. От тільки як би ця мета не стала для нас глухим кутом. Тим більше, що в Україні давно склалася толерантна мовна ситуація. Якщо проаналізувати викладання, навчання, кількість шкіл, інформаційну сферу - у нас немає проблем. За винятком деяких міноритарних мов. І ніякої мовної проблеми не було, вона з'явилася у 2005 році, коли деякі завзяті націонал-патріоти почали несамовито дбати про національну основу державності. І це призвело до зворотного процесу, до появи образ, які матеріалізувалися в політичних настроях, а цього потрібно уникати”, – заявив Голова Верховної Ради України, лідер Народної Партії Володимир Литвин.

4. Щодо проблеми суб'єктності України у зовнішній політиці.

Україні варто замислитися над власною стратегією суб'єктності у стосунках із сусідніми країнами та у міжнародному житті в цілому. Наразі важливо віднайти нові шляхи для співпраці із усіма потенціними партнерами, а не шукати паритет у стосунках лише із найбільшими центрами впливу. „Україні необхідно корелювати свої відносини з країнами Центральної Європи, зокрема, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Балтійськими країнами, так як вони ментально і законодавчо є ближче, ніж країни старої Європи. Україна повинна обрати стратегічним партнером саме країни Центральної Європи, щоб перестати бути"хлопчиком для биття", а мати можливість створити паритетні відносини між Україною та країнами ЄС. Водночас слід пам’ятати, що країни ЄС і Росія розглядають Україну, як майданчик свого впливу і завжди будуть виходити, перш за все, з власних інтересів”, – вважає заступник Голови Народної Партії, заступник Голови депутатської фракції Народної Партії у Верховній Раді України Олег Зарубінський.

5. Про ринок землі.

Поспішати із прийняттям рішення про продаж землі не можна. Це питання потребує глибокого аналізу та детального вивчення. Перш за все, необхідно завершити розмежування земель державної та комунальної власності. Необхідно також послідовно апробувати та досконало втілити в життя систему земельного кадастра. Окрім цього, люди мають отримати державні акти на землю. „На моє переконання, проект Закону «Про ринок земель» потребує ґрунтовного доопрацювання, оскільки в нинішньому вигляді його приймати не можна. Основна мета цього документа має бути така: всі, хто бажає працювати на землі, повинен мати на це право, а закон має забезпечувати їхні можливості. Тим часом держава в особі державної земельної агенції або земельного банку має викуповувати землю у тих людей, які не можуть господарювати на ній та хочуть її продати. У такому випадку земля має стати державною власністю. Варто сказати, що закон має бути виписано таким чином, аби не породити великі латифундії та не зробити селянина безземельним. У цьому питанні необхідно „сім раз відміряти перш ніж відрізати”. Адже земля — це вічне”, – впевнена заступник Голови Народної Партії, депутат фракції Народної Партії у Верховній Раді України Катерина Ващук.

6. Про проблеми сільського господарства.

Однією із найбільших проблем ведення сільського господарства в Україні є труднощі із реалізацією продукції. Адже виробниками вирощується та збирається в достатній кількості усі можливі сільськогосподарські культури, проте труднощі, із якими стикаються селяни, фермери на шляху рентабельного збуту своєї продукції, не сприяють  позитивній мотивації розвивати свої господарства та розвитку вітчизняного сільського господарства загалом. Тому держава має подбати про врегулювання усіх аспектів на всіх етапах сільськогосподарського виробництва. „Проблема українського аграрія в останні роки не в тому, що немає врожаю, а в тому, що є урожай і він не знає, що з ним робити. На жаль, держава не сприяє тому, щоб розумно розпорядитися тим багатством, яке сьогодні є - у першу чергу, це земля. Необхідно ефективне використання головного національного багатства. Зробити так, щоб хлібороб розумів, що його основний засіб виробництва - земля, і він там є господарем. Друга проблема пов'язана з технічним оснащенням сільського господарства. Третя проблема - ціновий паритет. Так як, за великим рахунком, агропромисловий комплекс у нашій країні дає 30% валового національного продукту, а за рахунок дотацій повертається близько 16-18%. З цього випливає проблема, яка була в усі часи і не тільки для сільського господарства. Це кредитно-фінансова політика. Наступна проблема - це кадрова політика в агропромисловому комплексі та в цілому на селі. Мені здається, що до сьогоднішнього дня ми не змогли вирішити найголовнішу проблему - завершення розпочатих реформ. Ми сьогодні відчуваємо ті системні помилки останніх 20 років, коли кожна влада починала свої реформи. Немає правонаступництва, і ми завжди заходимо в глухий кут, який не дає можливості бачити хоча б середньострокову перспективу для агропромислового комплексу”, – переконаний заступник Голови Народної Партії, депутат фракції Народної Партії у Верховній Раді України Сергій Гриневецький.