Ми в Україні, на цих чорноземах, у цій чудовій природі, у помірних кліматичних умовах, повинні жити значно краще, ніж живемо сьогодні!

Наприкінці квітня нинішнього року на загальному зібранні мисливців і рибалок Полтавщини, членів обласної організації УТМР та прихильників, мені було запропоновано взяти участь у цьогорічних виборах до Верховної Ради України як представникові від громадського об’єднання. За цю пропозицію проголосувало 539 учасників зібрання, а до цього на підтримку цієї ідеї мисливці зібрали по області понад 7500 підписів. У травні Всеукраїнська рада УТМР на своєму засіданні одноголосно підтримала пропозицію зборів Полтавської обласної організації. Мотивація такого рішення проста: представники усіх галузей народногосподарського комплексу так чи інакше мають своїх представників у законодавчому органі влади, а галузь, де задіяні мільйони людей, не має свого представника, який би міг готувати та вносити на розгляд парламенту пропозиції, що стосуються покращення діяльності відповідної галузі та поліпшення умов праці, навчання, дозвілля, соціальних питань мільйонів громадян нашої держави. Адже багато наших співвітчизників зацікавлені у збереженні флори і фауни.

Я довго розмірковував над цією пропозицією, враховуючи усі «за» і «проти», і прийняв для себе надзвичайно відповідальне рішення – я не маю права ігнорувати довіру десятків, а то і сотень тисяч людей, які через своїх представників поклали на мене велику відповідальність: захищати їхні інтереси на державному рівні.

Я впевнений у тому, що наші люди повинні жити краще, ніж вони живуть зараз, а залежить це від кожного з нас – лише правильний вибір може змінити ситуацію, яка складалася роками. А поява перед виборами добрих «дядь» зі їхніми обіцянками та різноманітними подарунками – ще одне підтвердження бідності переважної більшості виборців: ті «дяді» знають про це і думають знову, як і раніше, скуповувати голоси за гречку, борошно, консерви. Такий підкуп значної частини населення в результаті виливається у те, що ми бачимо сьогодні під куполом Верховної Ради України. Розумієте, яка ціна проданого голосу?

Та я вже переконався і в іншому: люди різного віку та різних поколінь зрозуміли, що тільки той, кого вони знають, хто знає їх, до кого можна звернутися за допомогою і на кого можна вплинути, може бути їхнім представником у законодавчому органі держави. Усе це дає мені натхнення та віру в те, що отаке «за» буде значно більшим і вагомішим, ніж вищезгадане «проти». Тому я буду балотуватися у депутати Верховної Ради України по мажоритарному округу. Своїм рішенням Народна Партія, Полтавську обласну організацію якої я очолюю, вирішила брати участь у виборах лише шляхом висунення кандидатів по мажоритарних округах. Для мене особисто немає жодної різниці, в якому окрузі чи в якій області мешкають ті, хто розділяє мою позицію та підтримує її – ми всі рівні, ми всі однодумці, а значить і наслідки нашої спільної роботи будуть приносити користь нашому спільному дому під назвою Україна.

Стосовно округу, то було б дивно, якби я обрав не той округ, де народився, навчався, працюю, багатьох знаю особисто, де мені добре відомі проблеми, від вирішення яких залежить покращення умов життя людей. Ці проблеми хвилюють мене не лише з позиції мешканця цього регіону, а і з позиції керівника громадської організації, що опікується екологічними проблемами, і вважаю, що двадцятирічний досвід роботи з людьми, політична незаангажованість, уміння знаходити компроміс задля вирішення питань на користь громади, відсутність власного бізнесу, дає мені право балотуватися по даному округу.

Що ж до окремих побоювань, мовляв, захищатиму інтереси лише мисливців і рибалок, які, власне, і запропонували мені йти до парламенту, то дозвольте запитати: а хіба ті, хто займається полюванням і риболовлею, а точніше кажучи, для кого це є захопленням, живуть в інших умовах? Хіба це не ті ж люди, які живуть на цій землі, за тими ж правилами та в таких самих умовах?

Пропоную порівняти наявні проблеми проаналізувати і чим вони відрізняються для різних людей. А вони починаються від народження дитини. Чи мають батьки достатньо коштів, аби їхнє чадо відвідувало садок чи школу, забезпечену усім необхідним для того, щоб ця дитина могла конкурувати на ринку знань при вступі до вищого навчального закладу? Чи забезпечить у свою чергу цей вищий навчальний заклад такий рівень знань, аби молода людина могла гідно конкурувати на ринку праці, а найголовніше, щоб цей ринок був? Тим часом у батьків чимало інших проблеми: де знайти роботу, щоб забезпечити сім’ю? Де взяти кошти, щоб побудувати своє житло або його придбати? Де взяти якісні харчі, щоб забезпечити нормальний розвиток та становлення організму дитини? Як забезпечити здоровий спосіб життя собі та дитині? Як вижити на мінімальну заробітну плату? Як отримати якісну та своєчасну медичну допомогу? І цей перелік, на жаль, можна продовжувати дуже довго: як забезпечити лікарів сучасним медичним обладнанням, як створити такі умови життя, за яких люди отримували би пристойну заробітну плату, пенсію, мали можливість працювати на користь держави і відпочивати у пристойних умовах без кучугур сміття з пластику та пакетів, могли напитися з колодязя чистої води, пообідавши справжнім шматочком м’яса, хліба, огірка чи помідора, запивши справжнім молоком чи соком? Хіба це не спільні проблеми для всіх нас?

Швидко вирішити ці проблеми не вдасться, і причиною є не стільки влада, на яку зараз нарікають. Як свідчить історія незалежної України, влада переходить із рук у руки, а ситуація залишається такою ж. Змінювати необхідно принципи подолання не наслідків, а причин, у результаті яких виникають такі наслідки. А причина – це законодавча база, яка одним дає можливість жити, користуючись усіма благами, а інших змушує виживати, як хто зможе. Реформи мають проводитися лише такі, які дають позитивні результати для громадян у першу чергу, а буде краще громаді – буде краще державі. Хіба може бути таке, коли фірми, що займаються комерційною діяльністю в усіх без винятку напрямках і де зосереджено значні фінансові ресурси, зареєстровані у великих містах, а їх підприємства працюють на території сіл, селищ, міст, створюючи екологічні проблеми, а податки ідуть за місцем реєстрації? Та й формування бюджету теж здійснюється за не зовсім справедливим принципом.

Лише тоді, коли зміниться підхід до цих питань, громадяни відчують себе господарями. Коли у кожного нашого громадянина буде можливість навчатися у кращому навчальному закладі світу, або лікуватися у кращій лікарні світу, а він обере лікарню або навчальний заклад України, це і означатиме, що у нас пройшли справжні реформи.

І я це говорю не тому, що політичну силу, яку представляю, вважають провладною, хоча насправді це не зовсім так, і в цьому можна переконатися, взявши списки тих, хто працює у владі. Справді, на рівні Верховної Ради України Народна Партія об’єдналася свого часу з іншими фракціями задля налагодження роботи парламенту.

Займатися критикою є кому і без мене, хотілося б, щоб у новому складі парламенту було більше тих, хто працював би на користь місцевих громад зокрема та України в цілому, вгамувавши власні апетити. І я маю такий досвід роботи. Свого часу працював на посаді голови Полтавської районної державної адміністрації, і ніскільки не жалкую про це, а навпаки – вдячний тим, хто подавав подання та призначав мене, бо за короткий період роботи дізнався про систему виконавчої влади, як кажуть, зсередини. Оцінювати ж свою роботу не беруся, бо це мають робити ті громадяни, які зверталися до мене зі своїми проблемами. А таких було багато і двері мого кабінету були для них відкриті завжди, не зважаючи на години прийому.

Цією статтею я відповідаю всім, хто висловив мені довіру в Полтаві: я йду на вибори, щоб своїми знаннями, досвідом, відповідальністю допомагати людям. Я вірю в те, що ми разом зробимо ще багато справ, які дадуть можливість усім нам жити краще, і ми всі разом будемо пишатися Україною як європейською державою.

Костянтин Боровик,

голова Полтавської регіональної організації Народної Партії,

голова президії Полтавської обласної організації УТМР