ЧИ З’ЯВИТЬСЯ У РАДИ ШАНС?

Через політичне протистояння Верховна Рада шостого скликання поки що виявилась найменш продуктивною за всю історію існування новітнього українського законодавчого органу влади. Проте виклики часу, які стоять перед країною (як зовнішні, так і внутрішні), змушують народних обранців шукати компроміси. Власне, від здатності політиків домовлятися між собою залежить відповідь на запитання: чи зуміє влада мінімізувати наслідки світової економічної кризи, а народні обранці – зберегти підвалини парламентаризму в Україні. До речі, вони цього тижня робили спробу обрати собі нового голову. За спікеріадою в кулуарах Ради спостерігав наш кореспондент.

На відміну від першого «владного» спецвипуску телевізійного ток-шоу на каналі «Інтер», коли до студії прийшли перші особи країни, які згодом ледь не весь ефірний час прямо чи опосередковано намагалися перевести стрілки один на одного, наступне аналогічне спілкування (але вже керівників законодавчого органу всіх скликань) минулого тижня виявилося більш конструктивним. Принаймні спільним знаменником стали наступні позиції: зараз чергові перевибори – недоречні, друге – в перспективі їх потрібно проводити, як мінімум, за відкритими списками партій та виборчих блоків і, нарешті, нинішній парламент мусить працювати і не має стати заручником особистих амбіцій політиків. Якщо реалізація перших пунктів консенсусу – відтермінована у часі, то повертатися до більш ефективного законодавчого процесу потрібно вже зараз. А для цього вкрай необхідно обрати нового спікера, бо без підпису Голови Верховної Ради будь-який закон, проголосований навіть усім складом парламенту в 450 голосів, не набуде легітимності. Це уряд може бути технічним, а коаліція – ситуативною, а спікер – посада політична, вірніше – державна, тому він мусить бути самостійним гравцем і лише з повним обсягом повноважень.

Щоправда, у вівторок перший віце-спікер Олександр Лавринович запропонував дещо змінити календарний план роботи Верховної Ради, і переніс наступне пленарне засідання на четвер, пояснивши таке рішення тим, що на розгляді профільних комітетів знаходиться низка антикризових законопроектів Кабміну і депутатів. За відповідне рішення проголосувало 300 депутатів. Насправді, до вівторка депутатські фракції так і не змогли вийти на узгоджену кандидатуру спікера, здатну отримати підтримку більшості. На початку тижня лише прем’єрська фракція БЮТ не мала наміру висувати власного кандидата на посаду спікера. Інші парламентські сили готові були запропонувати своїх висуванців - Володимира Литвина, Олександра Лавриновича, Івана Плюща, Адама Мартинюка. А дехто з фракції НУ-НС взагалі запропонував повернути у крісло спікера Яценюка, попри його заяву, що за жодних обставин не погодиться на це. Зрозуміло: якби депутати не пов’язували обрання спікера з життєздатністю уряду і зі спробою змінити його чи навпаки – зміцнити позиції виконавчої влади –переговорний процес пішов би жвавіше, проте обрання нового голови Верховної Ради так чи інакше проектується на ту чи іншу конфігурацію коаліції, а це, в свою чергу, примушує керманичів партійних фракцій зіставляти «валентність» потенційних кандидатур з можливими форматами коаліції.

 Отже, того вівторка пленарне засідання у Раді було надмірно лаконічним, але це дало зручну нагоду журналістам поспілкуватися з політиками, аби з’ясувати попередню диспозицію їхніх фракцій щодо оптимальних кандидатур на посаду керманича парламенту та їхній погляд на поточний політичний момент і можливу перспективу розвитку подій.

 Сергій Гриневецький, народний депутат України (фракція “Блоку Литвина”):

- Гадаю, що в процесі консультацій щодо кандидатури спікера буде задіяна «багатоходівка», пов’язана з кадровими призначеннями (питання керівника ФДМУ, Антимонопольного комітету, Національної ТРК, голови СБУ та Генерального прокурора України). І в наших умовах це досить нормальне явище при обранні керівника парламенту, коли спостерігається бажання заручитися підтримкою тієї чи іншої фракції. Зараз справді найбільш оптимальною кандидатурою на посаду Голови Верховної Ради є кандидатура Володимира Литвина, який має досвід (згадайте хоча б 2004 рік) узгоджувати позиції різних політичних сил. До того ж, наш лідер розуміє, що в умовах системної політичної кризи комусь потрібно брати відповідальність на себе. Мабуть, прийшов час взяти її на себе нашій, хоч і найменшій, проте, як на мене, - найбільш конструктивній фракції у Раді.

 Сам Володимир Литвин того дня у спілкуванні з пресою був лаконічним, висловивши жаль з того приводу, що Верховна Рада у черговий раз стала розмінною монетою, підкресливши, що ставки в політичній грі – справді високі, бо стосуються можливих змін в уряді і перспектив президентської кампанії, а рішення фракції «буде відповідальним і свідомим і спиратиметься, хай це і прозвучить пишномовно, на інтереси української громади і на необхідність заспокоїти суспільство».

 Олесь Доній, народний депутат України (фракція НУ-НС):

 - Зараз найбільш реальною кандидатурою на посаду спікера є Володимир Литвин. Вочевидь, у ході консультацій йому пропонуватиметься утворення нової парламентської коаліції у тому чи іншому форматі. Можливий варіант, коли очолювана ним фракція утворить коаліцію з Партією регіонів, комуністами та нестійкими депутатами з інших фракцій. Для нас, звичайно, бажано, щоб Блок Литвина посилив існуючу до вересня демократичну коаліцію. Цілком можливо, що дехто навмисно затягуватиме спікеріаду, аби паралізувати парламент і врешті-решт довести до нових парламентських виборів. Однак якщо загроза розпуску парламенту стане реальністю, думаю, що депутати все ж таки оберуть собі голову, бо без його підпису законодавчий процес неможливий. Утім, ймовірність нових виборів у найближчій перспективі не така вже й висока, хоча б через те, що кожна з трьох потужних політичних сил, представлених у парламенті (ПР, БЮТ, НУ-НС) здатна заблокувати виборчий процес (або через Верховну Раду, або через суди, або через ЦВК), тому якщо компромісу не буде знайдено, є варіант обрання спікера без формального утворення нової коаліції, коли б закони приймалися простою більшістю депутатських голосів. Натомість, нагадаю, новий уряд може бути призначено лише при утворенні коаліції.

Владислав Лук’янов, народний депутат України (фракція Партії регіонів):

 - Звичайно, ми налаштовані на підтримку нашого кандидата – Олександра Лавриновича, однак можемо розглядати й інші кандидатури, зокрема –Володимира Литвина чи Івана Плюща. Врешті-решт, зараз триває переговорний процес, за результатами якого ми визначимось з остаточною кандидатурою. Не виключено, що після спікеріади почнеться формування нового уряду, який може бути і технічним.

Володимир Яворівський, народний депутат України (фракція БЮТ):

 - Зараз виникає дуже багато різноманітних комбінацій. Якщо Партія регіонів погодиться на висування кандидатури Володимира Литвина, зовсім не факт, що вони повернуться в уряд. Володимир Литвин – самодостатній політик і керувати собою у ручному режимі чи грюкати кулаком не дозволить. Тож можливо, що в Партії регіонів є спокуса хоча б закріпити за собою крісло очільника Верховної Ради, пересадивши в нього нинішнього віце-спікера Олександра Лавриновича. Оскільки наша фракція не має власних спікерських амбіцій, дехто стверджує, що Юлії Тимошенко вигідний безголовий парламент, бо відразу після обрання нового спікера її відправлять у відставку. Але давайте не будемо лукавити: Юлії Володимирівні з точки зору елементарного піару досить вигідно було б, якби десь перед Новим роком її відправили у відставку – до президентських виборів рівно рік, а вести передвиборчу кампанію з опозиційного майданчика значно зручніше. Зараз, коли хвилі світової економічної кризи ще не докотилися до нас у повному обсязі, для виконавчої влади, а ширше - для реального сектору нашої економіки вкрай потрібні нові законодавчі акти. Прийняті в антикризовому законі заходи лише на 25-30 відсотків вирішують проблеми. Тому для всіх нас важливий працездатний парламент, а отже, новий його голова, хоча не впевнений, що його оберуть найближчими днями.

 А колега письменника і керівник фракції БЮТ Іван Кириленко, спілкуючись з журналістами, сказав: «Ми підтримаємо кандидатуру Володимира Литвина, але лише в рамках коаліції трьох (НУ-НС–БЮТ–БЛОК ЛИТВИНА). Якщо відновиться старий формат коаліції, ми готові підтримати Івана Плюща. А щодо відставки уряду: якщо це зробить нова документально оформлена коаліція – то це норма Конституції. Зняття ж уряду простою більшістю лише помножить хаос».

P.S. На пленарному засіданні Верховної Ради у четвер депутати вирішили перенести розгляд питання обрання спікера  на  2 грудня, оскільки наступний тиждень буде присвячений роботі в округах.

ОЛЕКСАНДР ВОРОНІН

Газета «Народна» №47 (171) 22 листопада 2008 р.