Нещодавно в Українському домі відбулося громадське обговорення проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів «Український прорив: для людей, а не політиків». Прорватися на «прорив» для багатьох журналістів, які не встигли попередньо акредитуватися, було досить проблематично. Відкриваючи обговорення, Прем'єр Тимошенко відзначила, що очолювана нею команда хоче розробити цю Програму не «в кабінетах і не шляхом кулуарних домовленостей, а натомість прагне врахувати думку тих людей, які становлять інтелект української нації, і врахувати їхній досвід». Щоправда, невдовзі з’ясувалося, що не всі інтелектуали з числа експертного середовища із захопленням віднеслися до попередньої кабмінівської чернетки, яка з’явилася на світ після «нашоукраїнсько»-президентських корегувань однойменної передвиборної платформи Юлії Тимошенко у вигляді коаліційної угоди. Не бракувало критики і з боку політиків, причому не тільки з числа опонентів, а й союзників БЮТ.

Потрібні як точки відліку, так і шкала критерієв

Про панегірики й критику – пізніше, спершу про форму представлення документа. Той факт, що новопризначений уряд вирішив винести програму на обговорення громадськості, звичайно, можна сприймати як піар-хід її очільниці. Та при бажанні цей крок можна трактувати і як намір закласти добру традицію в співпраці влади і громади. Мірилом ефективності такої співпраці стане відсоток врахування в остаточній редакції урядової програми пропозиції фахівців та аргументована мотивація відхилення тих чи інших пунктів.

В Україні прем’єри змінюються частіше, ніж трапляються вибори, друге ж повернення у виконавчу владу як Януковича, так і Тимошенко – це той рідкий випадок, коли початок їхнього другого очолювання уряду співпав із закінченням парламентських виборів і, згідно з вимогами політичної реформи, був ознаменований формуванням парламентсько-урядової більшості. Тож у цьому контексті виникає цілком закономірне запитання: чи будуть у майбутньому формалізовані вимоги законодавців до букви й духу урядових планів? Чинне законодавство, як відомо, передбачає затвердження Урядової програми у стінах Верховної Ради, проте мовчить щодо її форми та змісту. І тут мені пригадалось, як програму першого уряду Тимошенко, попри те, що на хвилі Майдану її підтримала конституційна більшість ВР, хтось з «регіоналів» назвав «ліричними нотатками чарівної жінки». Економічний експерт Всеволод Степанюк відзначив, що його колишні особисті комплексні плани комсорга первинної організації ЛКСМУ містили більше конкретики й зазначених термінів виконання, ніж Коаліційна угода. Відносно ж тексту експерт Костянтин Матвієнко повідомив журналістам, що хтось з урядових чиновників зізнався йому, що паперовий стос поправок і пропозицій від громадськості до нього вийшов аж у 70 сантиметрів завтовшки. На моє ж запитання: яке місце в ієрархії державних планів, концепцій і стратегій (та ще в умовах ринкової, а не планової економіки) мусить займати Урядова програма? - К.Матвієнко зауважив, що її можна сприймати як документ середньотермінової дії, який повинен узгоджуватися як з вимогами бюджетного кодексу, так і з «дорожньою картою» щорічного послання Президента до Верховної Ради, хоча окремі ексклюзивні пункти можуть мати й більш тривалу дію. Його колега по корпорації «Гальдарика» Сергій Пацюк у черговий раз висловив нарікання на брак стратегічного мислення на владному Олімпі, а це створює загрози для національної безпеки: «уряди приходять і йдуть, змінюються їхні програми, але стратегія національних пріоритетів мусить бути незмінною. Якщо хочете – кожну урядову програму можна розглядати як ланцюг й інструментарій реалізації такої загальнонаціональної стратегії». Отже, перефразуючи відому приказку, можна сказати: якщо немає плану забудови будинку - то не так вже й важлива кольорова палітра шпалер в одній з його кімнат.

І що у тих стосах експертних зауваг?

«Відразу після прийняття Програми діяльності українського уряду в Кабінеті Міністрів буде сформовано близько десяти спеціалізованих рад, які працюватимуть по всіх напрямах роботи уряду і тісно співпрацюватимуть з громадськістю»- зазначила Юлія Тимошенко під час громадського обговорення проекту. З її слів, наступним кроком уряду стане розробка програми дій, що деталізується: законопроекти, проекти постанов і т.д. Її політичний однодумець Григорій Немиря, який нині обіймає посаду віце-прем'єр-міністра, відзначив, що вперше євроінтеграція сприймається як стратегічний пріоритет внутрішньої політики. При всій повазі до системи європейських цінностей, науковці висловили низку застережень. Так, академік Академії наук України Мирослав Попович зокрема зазначив: «Програма, як і будь-який інший документ, матиме слабкі місця. Але все-таки, на мій погляд, ця картина, яку б хотіла бачити в результаті своєї діяльності команда Тимошенко, має право на підтримку громадськості». А ще він виказав побоювання, аби «бажання дати цифри не привело нас на шляхи, властиві для авторитарних методів управління економікою». На відміну від філософа, академік-економіст у своїх зауваженнях був конкретнішим. «Академія наук України подала до програми дій уряду свої пропозиції, зокрема щодо попередження дій, пов’язаних з інфляційними процесами», - сказав при обговоренні документа директор Інституту економічного прогнозування НАНУ Валерій Геєць. За словами науковця, уряду слід звернути увагу на ті обставини, які можуть перешкодити виконанню програми діяльності уряду. "Інфляція, яка вже 4 роки поспіль має доволі серйозні показники, може зруйнувати певні процеси в 2008 році. Тому від інституту економіки й прогнозування НАН України було передано за моїм підписом пропозиції в частині саме упередження дій, пов’язаних з інфляційними процесами", - розповів він. За словами Геєця, інфляція в Україні має специфічні форми, зокрема в вітчизняну економіку "вмонтовано так званий генератор інфляції, оскільки нерозвинений ринок фінансування не дозволяє займати серйозні кошти на ринку і всі капіталовкладення треба передбачати в ціні продукції, тобто за рахунок прибутків". Також, за словами Геєця, обов’язковою передумовою для подолання інфляційних процесів є інноваційність економіки. "Але на її (інноваційності) шляху стоїть те, що бізнес досить часто має неконтрольований доступ до фінансових ресурсів держави. Це монопольність, рейдерство, капіталізація бізнесу без капіталізації прибутків тощо", - сказав академік, доктор економічних наук. Геєць упевнений, що в разі втілення пропозицій НАНУ в програмі уряду, "відкриється більш широке, ніж нині, поле для конкурентоспроможності, конкуренції за прибутки, а отже, за інновації". "Щоб вирватися в число країн із незалежним розвитком, необхідно сформувати серйозну інноваційну систему, яка виходить далеко за межі програми діяльності уряду і має стратегічний характер", - наголосив він. Водночас НАН України наполягає на тому, щоб у програмі з’явився пункт щодо процесу розв’язання суперечностей між глобальними та національними економічними інтересами.

Ще більш критично висловилась директор Міжнародного центру перспективних досліджень Віра Нанівська: «Що робить державу успішною? В минулому це було дві речі: місце розташування країни та якість урядових рішень. Сьогодні ми бачимо як Ірландія чи Нова Зеландія якістю своїх урядів повністю компенсували не дуже вдале розташування своїх територій. Україна є абсолютним чемпіоном зворотного: найкраще з можливих місцерозташувань повністю перекривається неспроможними урядами». На її думку, - програма «Український прорив» навряд стане інструментом дії, бо продовжує радянську традицію виписувати заклики та безкінечні списки завдань, які просто неможливо всі виконати. З нескінченних переліків зобов’язань та завдань неможливо зрозуміти, що саме має бути зроблено, щоб заклики були втілені. Програма нагадує передові статті центральних радянських газет напередодні свят з їх традиційними закликами-дієсловами наказового способу дії - «посилити», «вдосконалити», «підвищити»... В «Українському прориві» не визначені точки прориву. Замість нього маємо енциклопедію закликів, зобов’язань, які безнадійно загубляться в океані зайвих слів. Незрозуміло, яким чином, приміром, уряд збирається формувати політичну волю усіх гілок влади щодо боротьби з корупцією? Примусом? Чи магією? Не буває політичної волі без точного бачення результату і способу його досягнення. Саме цього програма не містить. Як, приміром, буде посилюватися кримінальна відповідальність за хабарництво, коли її взагалі не існує в нашому законодавстві? Навіщо писати звично порожні слова, коли експерти з даної проблематики вже давно все проговорили і написали про конкретні необхідні кроки. Коли всі розуміють, чому рішення не приймалися, продовжувати писати в програмі «посилити відповідальність» може означати лише відсутність наміру щось змінювати».

До речі, про корупцію. «Якщо новий український уряд хоче насправді дійсно з нею боротися , а не лише декларувати це, то щорічно з держбюджету на ці заходи має виділятися 0,5%.» - зазначив експерт Ради Європи Бертран де Спевіль в інтерв’ю "Німецькій хвилі". За його словами, без значного фінансування, політичної волі та підтримки населення антикорупційної програми Україна не зможе подолати це явище. "Все, що написане в українській програмі боротьби з корупцією, не є чітким планом. Вам потрібна справжня стратегія, де буде передбачена чітка координація антикорупційних заходів. Цим має займатися окреме відомство", – переконаний Спевіль. Європейський експерт також розкритикував наміри української влади створити антикорупційний орган при Мін’юсті України. На його думку, це має бути «єдиний незалежний орган, якому делеговані правоохоронні і просвітницькі повноваження.»

 Висловлюючи власну позиції щодо урядового проекту, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко відзначив методологічну слабкість документа: «Складається враження, що кожен уряд у нас починає життя з чистого аркуша. Тут немає посилання на жодну із затверджених Президентом чи Кабміном концепцій, що напрацьовувалися роками в різних галузях, а вони мають бути основою державної політики, і уряд має їх реалізовувати. Важко пред’явити претензії до кожного конкретного речення, але коли читаєш в комплексі, стає зрозуміло, що не прописані механізми реалізації». А потім експерт висловив впевненість, що без адміністративної і судової реформи, як запоруки реального покращення ефективності влади, говорити про успішність реалізації будь-якого прориву, тим паче у загальнонаціональному масштабі, було б занадто оптимістично: «Якщо ж ми не зреалізуємо цих реформ, то будемо постійно крутитися на одному місці. І ваші наступники знову ж таки почнуть все з початку».

Керівник аналітичного центру «Софія» Андрій Єрмолаєв оцінив «Український прорив» як дивний симбіоз соціального й ліберального підходів. Втім, на його думку, успішність реалізації урядової програми залежатиме від того як зуміють урядовці вписати свої тактичні напрацювання у контекст глобальних викликів часу для України.

Оцінка опонентів і союзників

Як і очікувалось, найбільш запеклими критиками урядової програми урядової лідерки стали спаринг-партнери з тіньового опозиційного уряду Партії регіонів. Утім деякі експерти, критикуючи паралельний-контролюючий уряд за відсутність альтернативних проектів, висловили здивування, що розміщена на шпальтах «Дзеркала тижня» на правах реклами (точніше –антиреклами) критика «прориву» містить такі самі методологічні помилки, як і предмет їхнього аналізу.

Втім, в іншому виданні економічного спрямування депутат від фракції найбільшої в Європі за чисельністю парламентської опозиції - Партії регіонів Олексій Плотніков пише: «Замість програми маємо набір загальновідомих гасел і благих побажань. Достатньо навіть поверхово ознайомитися з проектом, щоб переконатися: у цьому, широко розрекламованому документі з амбітною назвою, відсутні як більш-менш ясні цілі, так і очікувані результати реалізації програми. А це у свою чергу унеможливлює визначення її ефективності. Дивує, що в такому важливому документі відсутні індикативні і тимчасові параметри (об'єми, терміни) досягнення визначених програмою завдань. Це, як мінімум, не дозволить згодом дати реальну оцінку їх виконання».

Як не дивно, про популізм у проекті урядової програми говорив і партнер БЮТ по коаліції - член фракції "НУ-НС" Ігор Кріль: "нинішній Кабмін почав свою роботу з широкої самореклами. На урядових засіданнях міністри і віце-прем'єри дружно, з милими посмішками вихваляють один одного порізно і всю команду Тимошенко вкупі за чітке бачення заобрійних перспектив, продумані рішення і рішучість у їх втіленні". "При цьому буденна, чорнова робота з підготовки цих рішень не ведеться. Принаймні, ще не відбулося жодного засідання урядового комітету", - зауважив він. "Громадськість так і не знає, з яких мотивів, на підставі чого і у який спосіб Кабінет Міністрів діятиме у найважливіших сферах", – додав Кріль. Депутат заявив, що зазначена "псевдопублічність є наслідком того, що в нас урядова програма біжить навздогін уряду: спочатку обирають Прем'єр-міністра, формують уряд, а вже потім складають план його діяльності". "Це все одно, що купити електричного чайника, а потім думати, навіщо він потрібен, і як ним користуватися. Саме тому Президент у проекті нового закону "Про Кабінет Міністрів" пропонує виправити цей нонсенс і формувати уряд одночасно із затвердженням програми його діяльності", – пояснив він.

Ось як відреагував на своїй веб-сторінці в «Українській правді» на таку позицію нардепа політолог Олексій Гарань: «Маловідомий раніше народний депутат Кріль знову "на слуху". Нагадаємо, що перший раз він відзначився фрондою разом з кількома іншими депутатами "Нашої України", не підписуючи коаліційну угоду з БЮТ, чим і став відомим на всю країну. Вже тоді було ясно, що один, без підтримки згори, він не наважився б на такий крок. Тепер він критикує проект програми уряду. Проблема не в тому, що критикувати не можна. Можна і треба! Але зроблено це в надзвичайно агресивній манері… Секретом Полішинеля, є те, що Кріля в черговий раз використовують, зрозуміло хто і з якою метою.

Побажання від президента

У той день, коли відбувалося громадське обговорення урядової програми керівник Секретаріату Президента Віктор Балога за дорученням глави держави відправив до Кабміну президентські пропозиції до проекту програми діяльності уряду. За словами Балоги, пропозиції Президента передусім стосуються соціальних складових урядової програми. Віктор Ющенко звернув увагу Кабінету Міністрів, що в розробленому проекті зовсім не відображені такі суспільно важливі питання, як ліквідація заборгованості із заробітної плати й запобігання новим боргам на підприємствах усіх форм власності. Детально не опрацьовані заходи для поліпшення охорони й безпеки праці на виробництві. Зокрема, рекомендується впровадити механізм економічної зацікавленості власника підприємства у створенні безпечних умов праці, зокрема через відшкодування їм усіх коштів, які держава витрачає на ліквідацію наслідків техногенних аварій. Має бути скорочено на два роки (з 2010 на 2008 рік) кінцевий термін підключення всіх загальноосвітніх навчальних закладів до високошвидкісного Інтернету.

Президент також скоригував запропоновані урядом заходи щодо забезпечення радіаційної безпеки в зоні відчуження. Треба звести накриття над зруйнованим блоком Чорнобильської АЕС, збудувати об’єкти інфраструктури для виведення станції з експлуатації й перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, розробити й домогтися ухвалення Верховною Радою загальнодержавної програми поводження з радіоактивними відходами. «На сьогоднішній день уряд має всі можливості не лише для розробки програми своєї діяльності, а й для її втілення. Кабінет Міністрів, спираючись на підтримку Президента та парламентської більшості, має достатній ресурс і інструментарій для того, щоб створити прецедент повного виконання взятих зобов’язань перед суспільством і країною», — зазначив Балога.

Та конкретика від народників

Звичайно, можна ігнорувати будь-які дії виконавчої влади, на підставі вишукування все нових «блох» у тексті урядового проекту, однак, якщо легітимний уряд діє, то бажати йому поразки у здійсненні в цілому непоганих намірів, посилаючись лише на еклектичність чи методичну недосконалість попереднього проекту урядової програми, було б не тільки непатріотично, а й не конструктивно. Тому фракція Блоку Литвина підготувала свої пропозиції до програми діяльності уряду. Про це вперше в інтерв'ю для парламентських журналістів повідомив лідер Блоку Володимир Литвин.

Він проінформував, що пропозиції його Блоку складатимуться з «принципових речей», з якими його Блок йшов на вибори. Пізніше позицію очолюваної ним фракції він висловив і у вечірньому ефірі телеканалу ICTV у програмі «Свобода слова». А про суть пропозицій народників парламентських журналістів минулої п’ятниці проінформував у коротенькому брифінгу його заступник по Народній Партії Олег Зарубінський. Складатиметься пропозиція народників з трьох головних розділів, викладених на п’яти аркушах – у соціальній та економічній сферах, на селі та в царині екології та у політичній і культурних сферах.

Власне, депутати фракції голосуватимуть за "Український прорив" у тому разі, якщо наші пропозиції будуть враховані – зазначив О.Зарубінський.

Як повідомив депутат, - Блок Литвина пропонує з 1 січня 2009 року для поліпшення рівня життя країни ввести почасову оплату праці із збереженням 40-годинного робочого тижня. При цьому мінімальна годинна оплата праці повинна становити не менше 25 гривень за годину. Крім того, Блок пропонує приведення в 2008 р. частки оплати праці виробничої сфери з 8% до 30% собівартості продуктів, а також встановлення з 1 січня 2009 р. соціальних стандартів споживання, як це робиться у розвинутих країнах замість механізму мінімального прожиткового рівня, властивого для країн третього світу. Цей стандарт включатиме купівлю житла, вартість комунальних послуг, освіти, лікування і харчування.

Блок Литвина також пропонує уряду взяти на озброєння й інші важливі пункти власної програми: надання працівникам закладів культури, вчителям і лікаркам статусу держслужбовців, додаткового окладу і щорічну відпустку для оздоровлення.

Серед пропозицій Блоку - повний перехід на мажоритарну систему виборів і прирівняти корупцію до державної зради. Цікавим у політичній сфері є пункт про необхідність скасування політичного статусу з міністрів, аби останні займалися виконанням своїх політичних обов’язків, а не політичними інтригами. Втім, з повним текстом пропозицій фракції Блоку Литвина бажаючі можуть ознайомитися на веб-сайті Народної Партії – www.narodna.org.ua

Наприкінці хочеться кинути око на урядову програму так би мовити з позиції Вічності. На жаль, примхлива Муза історії - Кліо чомусь частіше виводить на поверхню історичного процесу руйнівників. Тим не менш, в її анналах закарбувалися й імена більш-менш ефективних реформаторів - Сергія Вітте, Петра Столипіна – у російській історії, Конрада Аденауера – у німецькій, чи Лешика Бальцеровича – у польській. Та навіть з недавнього нашого радянського минулого всі ми пам’ятаємо про так звані косигінські реформи. Чи потрапить Юлія Тимошенко у цій персоніфікований контекст, чи занадто захопившись боротьбою на спринтерській дистанції, зійде з марафонської доріжки реформаторів, залишившись у монографіях прийдешніх істориків як одного з численних українських прем’єрів, що, до того ж, запозичила в одного зі своїх попередників - Анатолія Кінаха назву своєї програми – «Український прорив», - покаже не таке вже далеке майбутнє…

ОЛЕКСАНДР ВОРОНІН
№4 (128) від 26 січня 2008 року