Здається, що цей регіон, розташований у самому центрі країни, є квінтесенцією суті нинішньої України: зневіреної і вимираючої, щедрої на дари землі й надр, і жебрачки за рівнем життя людей. Ніколи не було спокою в цьому краї: щедро поливали її кровицею, носився по ній шалений Нестор Махно, і трясли її соціальні лиха й революції. Може, тому немає на ній спокою і порядку, що покоїться земля ця на урановому розламі? Хтозна? Але, швидше, причина не в цьому. Адже дала земля ця світові бунтівного Арсенія Тарковського, класика української драматургії Івана Тобілевича, парадоксального Дона Амінадо, геніального піаніста Генріха Нейгауза, великих трудівників-хліборобів Олександра Гіталова й Леоніда Шліфера, і немає ліку видатним людям Кіровоградщини.

Мені подобається цей край, його природа, його чудові люди: відкриті, прямі, з винятковим почуттям гумору й хазяйською жилкою.

Цього разу маршрут моєї поїздки пролягав через Новоархангельськ, Надлак, Малу Виску, Кіровоград, дві Знам`янки (селище і місто), Олександрію й Головківку. Ці напружені два дні вмістили зустрічі з жителями, прес-конференції, виступ на обласному телебаченні й запитання, запитання людей. І діапазон цих запитань був величезним: від особистих, вистражданих - до глобальних, державних. Хоча жодне з них не залишилося без відповіді, відчуття того, що сказано не все, таки було, тому що деяка спонтанність зустрічей, зумовлена часом, не дозволила логічно вибудувати ключові положення моєї програми, з якою іду в майбутній парламент, і яку виношу на суд людей. Тому й народилася ця стаття.

Моя програма росла й формувалася в реальному часі і в реальному просторі – так як росте дерево. Вона народжувалася і під час зустрічей з людьми, і в роздумах. Вона вистраждана і пропущена через життєві проблеми й потреби людей, які живуть працею своїх рук і свого розуму. Зустрічі й бесіди з людьми тільки зміцнювали впевненість у правоті ключових розділів програми, як і в тому, що нинішню владу потрібно змінювати. Вона виявилася слабкою, неефективною, а часто - злочинною cтосовно своїх співгромадян.

Мені соромно й боляче за принижену старість пенсіонерів, за селян, які залишилися без села і землі, за тотальне безробіття, за безперспективне майбутнє молоді.

У Надлаку на зустріч зі мною прийшли учні сільської школи, які ставили зовсім не дитячі запитання. Ці діти вже розуміють, що їм обтяли крила, тому що одержані в школі знання неадекватні вузівським програмам. І школа не винна - просто немає учителів, фахівців з основних дисциплін. Ось і позбавляється сільська молодь кращих життєвих перспектив на майбутнє. І це явище повсюдне: немає знань, немає грошей - дорога до вищої освіти для дитини із села закрита. Якщо дивитися на це явище ширше, то воно дедалі поглиблює процес гіркої руйнації національного інтелекту, розуму й духу нації, які формуються не роками, а десятками й сотнями років. Адже недарма мудрі писали, що великі люди народжуються в селі, а помирають у столиці. Переконаний: сільська молодь повинна мати значні квоти під час вступу до вищих навчальних закладів. Україні потрібні освічені, думаючі громадяни, тому що інтелектуальна нація не дозволить керувати собою дурням і злодіям.

Якщо раніше ЗМІ напередодні виборчої кампанії писали, що "почалася боротьба за серця й розуми виборців", нині, як правило, пишуть, що "почалися торги за голоси". Відбувається тотальна підміна функцій держави ринком. А ринок завжди був антиподом моральної категорії "совість". Не може влада, що ототожнює себе з державою, чи партії, що рвуться до державної влади, виторговувати у народу поліпшення демографічної ситуації, обіцяючи гроші за першу, другу, третю народжену дитину. Якщо потрібно допомогти родинам, а допомогти їм просто НЕОБХІДНО, то робити це треба по-державному: доступними безпроцентними кредитами на будівництво житла, зі зменшенням суми повернення у зв'язку з народженням дітей. Аж до повного погашення кредиту у разі поповнення сім`ї третьою дитиною. Виділяючи такі грошові суми, потрібно, насамперед, захистити права новонародженого. Я пропоную розміщувати ці кошти на особовий рахунок дитини в державному банку, з капіталізацією внеску й захистом його від інфляції. Це буде стартовий капітал підлітка, з яким він вступить у доросле життя. Моя пропозиція не випадкова, тому що зростає кількість випадків народження дітей гор-батьками для наживи: з`явилося на світ дитя, одержали за нього гроші й здали малечу в притулок. Ринок: ми державі - дитину, держава нам - гроші.

Я і моя родина вже довгий час опікуємося двома дитячими будинками на Житомирщині. Так от, сиріт там небагато, в основному в ньому живуть і виховуються покинуті діти, і ті, чиї батьки були позбавлені батьківських прав. Така гірка правда, і від неї не втечеш. І кількість маленьких бідолах від народження росте з року в рік і ростиме. Тому не абсурдні торги потрібно влаштовувати з народом, яка партія чи блок більше пообіцяє за дитину, а створювати такі умови, щоб родини хотіли й могли народити дітей і не жили в бідності й вічних клопотах, чим нагодувати, у що одягти, і як дати освіту. Інакше ми станемо державою пенсіонерів і не житло будуватимемо, школи й дитсадки, а притулки для старих та цвинтарі розширюватимемо.

А тенденція до цього є. І безглуздо запитувати: "По кому подзвін?" Він по нас. Наприклад, у тім же Надлаку, де проживає 1750 осіб, зокрема 94-річна Фросина Люльчак, дай їй, Боже, здоров'я, торік народилося лише 28 дітей, а померло 46 людей. І це у відносно благополучному селі, де працюють дві школи, є дитсадок, лікарня, де є робота для трудових рук.

Однак проблем там вистачає: і особистих, і тих, які потрібно розв’язувати на державному рівні. Одна - загальна для всіх - неповернені борги за грошові вклади. Ніколи не повірить народ державі-грабіжниці. Так, ми не та країна, що може послати весь королівський флот на захист свого громадянина, не та держава, що не дозволить пролитися сльозинці дитини, матері, старого. Наша держава, за великим рахунком, злодій і грабіжник власного народу. 90 млрд. рублів заощаджень, за якими роки важкої праці, економії, надій, канули в нікуди разом із Союзом. По краплі видавлює державна скарбниця борги людям, котрі не можуть чекати вічно, тому що не вічне наше життя. Сьогодні і зараз потрібно реструктурувати і повернути людям їхні трудові заощадження. Форми повернення можуть бути різними: чи то шляхом участі громадян у приватизації ліквідних підприємств, виділення їм землі на суму боргу, забезпечення ліками й кваліфікованим лікуванням, чи через надання можливості дітям або онукам здобути престижну освіту. А ті, хто не можуть чекати, повинні негайно одержати гроші. Так, це чимала робота, але її потрібно проробити, інакше пляма безчестя залишиться на державі назавжди.

Я - історик. І гадав, що науковий шлях - це моя головна життєва дорога. Але те, що відбувається нині в країні, не дозволяє мені, зачинившись у кабінеті, відсторонено займатися наукою. Я - громадянин України і не можу з боку спостерігати, як знищують підвалини законів, як девальвуються засади Конституції і держави. Я сприймаю події, що відбуваються в країні, як особисту трагедію. Ви пам`ятаєте ті драматичні дні 2004 року, які розкололи Україну? Відгомін тієї рани дотепер чую в моєму серці. Тоді я сказав слова, від яких не відмовлюся ніколи: "Мене не турбують вожді ні на заході, ні на сході - мені болить Україна". І тепер мені боляче й соромно, коли піднімається на щит ідея позбавлення членів Верховної Ради депутатської недоторканності, і видається ця ідея за найболючіше питання для країни. Але чи так це? Існував колись давній звичай у моряків: під час шторму викидати за борт бочку з жиром, таким способом відволікаючи увагу розбурханого моря від корабля. Тож це гасло - та сама "бочка", що відвертає людей від справді насущних проблем. Виступаючи в програмі "Свобода слова", я запропонував просте й очевидне рішення цієї "проблеми": ще раз зустрітися Президентові, главі Кабміну й спікерові Верховної Ради і домовитися про відкриття сесійного залу для депутатів, відкликавши на кілька годин заяви тих, хто відмовився від мандатів, і привселюдно, відкрито проголосувати за скасування депутатської недоторканності, а Президентові тут-таки відкрито підписати цей закон. Але ж яку тоді "ідею" вони запропонують народу для поліпшення його життя? Відповіді немає.

   Наступне болюче питання для всіх і кожного - низька заробітна плата. Звідси низькі відрахування в Пенсійний фонд і низькі пенсії. Від того, що росте ВВП, зрушення у підвищенні рівня життя жодного, хоча ці показники повинні бути пов'язані. Переконаний: вкрай потрібно провести системну реформу в оплаті праці. Запровадити погодинну оплату з базовою ставкою не нижче 25 гривень за годину, зобов'язати власників великих підприємств виділяти до фонду оплати праці не 8% від собівартості продукції, як це відбувається зараз, а не менш ніж 30%, при цьому зняти частину відрахувань із зарплати самих працівників, тим самим підвищивши їхні реальні доходи.

Справді, сьогодні напередодні виборів підвищуються мінімальні зарплати і пенсії, але вони одразу "з'їдаються" інфляцією. У компетенції Кабміну ввести тверді обмеження на зростання цін на предмети першої необхідності, на основні продукти харчування й ліки. Треба жорстко й за законом розібратися із системою тендерних закупівель. Тендери стали годівницею для посередників, унаслідок чого потерпають і виробники, і споживачі.

Я переконаний, потрібні структурні зміни в керуванні державою. Потрібен новий шлях, по якому піде країна до благополуччя й політичної стабільності. І це не шлях революції. Нехай будуть революційні потрясіння в науці, у науково-технічному прогресі. Суспільством мають управляти закони права, Конституція й апробовані світовою історією закони економіки, що спираються на здоровий державний глузд.

Україна - традиційно аграрна країна, хоча б у силу того, що немає їй рівних у Європі за родючістю ґрунту. Завдання політика не тільки в тім, щоб ухвалювати правильні рішення сьогодні, а й співвідносити з у майбутнім. Отож я впевнений, що 2008 рік пройде під знаком колосального переділу землі, що накриє чорним саваном усю Україну.

Першочергове завдання моєї програми - не допустити масштабної земельної афери, що не тільки витає в повітрі, а вже на повну реалізується, супроводжуючись незаконним відчуженням у людей земельних паїв, тіньовим скуповуванням землі. Може згоріти будинок, збанкрутувати підприємство - а земля залишиться. У селищі Знам`янка вже розкрадається земля громади. Украли в села, у людей ліс, ставок. Жителі кажуть: "Прийшли кремезні хлопці з "калашами" і сказали: "Геть звідси. Це приватна власність". І це при тому, що уведено мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. У моїй програмі передбачено повну заборону на її продаж. І це буде справжнім захистом національної безпеки країни. Потрібно провести повну ревізію усіх сільгоспугідь, визначити їхню ринкову вартість, виявити й усунути зловживання при розпаюванні, визначити сувору кримінальну відповідальність за незаконні угоди по землі.

Я звертаюся до всіх: "Люди добрі! Не вірте щедрим обіцянкам, не продавайте землю! Вона ваша з народження, на ній трудилися ваші діди-прадіди, і нехай вона залишиться вашим дітям і онукам. Недарма у народі називають землю "матінкою", "заступницею", "годувальницею", а їх не віддають і не продають".

Цей рік нинішня влада зробила останнім, коли діє фіксований податок для сільгоспвиробників. З 2008 року вона передбачила запровадити систему податків, як для промислових підприємств. Чи виживе сільський трудівник? Переконаний – ні. Тому в моїй програмі заплановано зниження єдиного земельного податку й скасування всіх додаткових платежів і поборів із селян. Я пропоную ввести пільгове кредитування для технічного переоснащення тих господарств, які використають земельний пай за прямим призначенням. Сільські товаровиробники повинні бути партнерами з державою у виході на закордонні ринки. Українське село може й повинно нагодувати якісними продуктами і свою країну, і Європу.

У програмі чітко записано вимогу про заборону ввезення в Україну генетично модифікованих продуктів і суворе покарання тих, хто заробляє на "генетичному Чорнобилі".

Насамкінець кілька слів про моє бачення політреформи. Іноді правильно буде зробити крок назад, щоб не потонути в болоті. Я вважаю, що потрібно повернутися до мажоритарної системи виборів у Верховну Раду. Депутата потрібно обирати в окрузі, де він живе й працює. Він повинен представляти територіальну громаду і бути підзвітний їй. Люди мають знати, кому довірили свій голос, і з кого спитати за те, що відбувається. А депутат повинен пам'ятати, що його посада виборна й тимчасова. А то зараз депутатство стає спадковим титулом, що передається династіям. Голова Верховної Ради не має бути заручником ні партії, ні фракції. Він повинен бути об'єктивним і незаангажованим у прийнятті рішень. Тоді обранці працюватимуть на людей і для держави, а не боротимуться один з одним за повноваження.

І останнє. Час багатовимірний. Є час життя людини, держави, цивілізації. Є час становлення особистості. Є час для прийняття важливого політичного рішення. Вашого рішення. Я ж, як і раніше, працюватиму для людей, для України.

Лідер Блоку Литвина Володимир Литвин

№ 7 – ПРОРИВАЄТЬСЯ У П’ЯТІРКУ!

Як відомо, у понеділок Центральною виборчою комісією проведено жеребкування порядку розташування 21 зареєстрованого у ЦВК суб’єкта виборчого права (партій чи виборчих блоків), які будуть внесені до виборчого бюлетеня. Народному Блоку Литвина дістався сьомий номер, який за всіма канонами нумерології традиційно вважається – щасливим числом. Додають оптимізму й останні соціологічні дослідження, що свідчать про подальше зростання рейтингу Блоку Литвина.

Електоральні уподобання

Нещодавно відбулася презентація соціологічних досліджень, здійснених на замовлення Міжнародного інституту демократії Центром соціологічних і політичних досліджень «Соціовимір», під час яких вивчався ступінь популярності перших осіб держави упродовж 16 років незалежності нашої країни. З’ясувалося, що найкращим президентом країни наші земляки вважають нинішнього главу держави Ющенка, найбільш популярним головою уряду став Янукович, а серед спікерів найвищий рейтинг виявився у Володимира Литвина. Причому, якщо обидва Віктори за рівнем популярності на цих посадах випереджають своїх попередників лише вдвічі, то відрив Володимира Литвина на посаді спікера більш разючий.

На запитання: хто зі всіх голів Верховної Ради в сучасній Україні був найкращим, 43% опитаних назвали Володимира Литвина, 13% сказали, що ним був Олександр Мороз, 9% - віддали перевагу нинішньому керівникові РНБО Іванові Плющу, 8% голосів дісталося екс-президенту Кравчуку, який очолював законодавчий орган влади у часи здобуття Україною державної незалежності та 1% опитуваних кращим спікером назвали Олександра Ткаченка. У матеріалах, запропонованих до результатів дослідження, наголошується, що оцінка діяльності президентів, спікерів і прем'єр-міністрів "може бути безпосередньо пов'язана з електоральними резервами політичних сил, до яких вони відносяться, оскільки всі вони залишаються активними учасниками сучасної політики".

Минулої п’ятниці в УНІАН відбулася прес-конференція голови Ради директорів Інституту політичних та соціологічних досліджень ім. Тараса Шевченка Володимира Бондаренка, який ознайомив журналістів з результатами нещодавніх замірів громадської думки щодо нинішніх активних політичних гравців. Якби вибори відбулися найближчим тижнем Блок Литвина опинився б у п’ятірці партій й блоків, які успішно подолали б тривідсотковий виборчий бар’єр. Отже, тривідсотковий бар’єр подолали б п’ять політичних сил – Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, блок “Наша Україна-Народна Самооборона”, Комуністична партія України та Блок Литвина. Серпневий рейтинг партійних симпатій пересічного виборця має такий вигляд:

- Партія регіонів - 28,0% опитаних;

- Блок Юлії Тимошенко – 26,2% респондентів;

- Блок “Наша Україна - Народна Самооборона” - 11,6% голосів респондентів; - Комуністична партія – 3,4% голосів;

- Блок Литвина - 3,5% опитаних громадян.

За межею тривідсоткового бар’єра опинилися Прогресивна соціалістична партія України на чолі з Наталею Вітренко, яка, згідно з оприлюдненими даними, набрала 2,2% голосів респондентів, Соціалістична партія України на чолі з Олександром Морозом, за яку готові проголосувати 2,0% опитаних, та ВО “Свобода” на чолі з Олегом Тягнибоком, за яку на парламентських виборах готові віддати свої голоси 1,9% респондентів.

Відзначаючи динаміку персональних змін у рейтингу партій та блоків, звертаємо вашу увагу на цілком прогнозоване й помітне зростання рейтингу Блоку Литвина і дещо несподіваний ріст рейтингу Виборчого об’єднання “Свобода”, яке очолює Олег Тягнибок, особливо у Західному регіоні – у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській областях. Вочевидь, зростання симпатій до «Свободи» спостерігається за рахунок колишніх радикальних симпатиків «Правиці», які після приєднання останньої до НУНСу не дуже й прагнуть, аби голоси націонал-демократів відійшли на користь цього ідеологічно розмитого мегаблоку.

Типові умонастрої

На думку пересічного українця, серед найважливіших проблем, які стоять перед сучасною Україною, 37% респондентів вважають, що це розвиток економіки, 17% – назвали проблеми роботи і зайнятості населення, 16% - високі ціни, 6% - корупцію.

 Нещодавно умонастрої українців стосовно самої процедури наступних виборів оприлюднили Фонд "Демократичні ініціативи" і фірма "Юкрейніан соціолоджі сервіс". Опитування фінансувалося Міжнародним Фондом "Відродження". У своїй більшості виборці чомусь упевнені, що на виборах 2007 р. буде гірший шабаш, ніж у 2004 році. Напередодні дострокових парламентських виборів лише 28% виборців упевнені, що передвиборні гонки відбудуться вільно й чесно. Разом з тим, 52% висловили впевненість у зворотному, ще 20% опитаних не визначилися.

Як повідомили у прес-службі фонду, населення України завжди скептично ставилося до того, що виборчі гонки відбуватимуться чесно, а їх підсумки будуть підбиті справедливо. "Але таких очікувань фальсифікацій, як перед нинішніми достроковими парламентськими виборами, не було навіть напередодні президентських виборів 2004 року", - зазначили соціологи.

Зокрема, відповідно до соцопитування, у повній або навіть відносній чесності підрахунку голосів упевнені лише 27% населення. Водночас 41% респондентів допускає, що результати можуть бути перекручені, а 19% –вважають, що все буде обов'язково підтасовано.

Найменша впевненість у чесності виборів характерна для виборців Компартії та Партії регіонів. Водночас більш оптимістичніші виборці "Нашої України" та БЮТ. 22,3% опитаних заявили, що вони довіряють Центвиборчкому. 43,8% – зазначили, що навпаки не довіряють. Майже 34% – вагалися з відповіддю. Крім того, виборці партій і блоків, що набирають менше ніж 3%, довіряють ЦВК ще менше. Порівняно з виборами 2006 року наразі населення України вважає роботу спостерігачів ефективнішою. Зокрема, 40,3% опитаних думають, що кориснішою є діяльність українських спостерігачів від партій і блоків. 38,6% респондентів заявили, що найбільш корисними є вітчизняні спостерігачі від громадських організацій. 29,7% – вважають найбільш корисними міжнародних західних спостерігачів, 24,7% - міжнародних спостерігачів від країн СНД. Водночас 17,1% українців відзначили, що від усіх спостерігачів немає жодної користі, а 12,8% – не змогли відповісти на це запитання.

Шанс для скептиків або зіграємо у «21»?

Центральна виборча комісія нещодавно провела жеребкування черговості виступів лідерів політичних партій та виборчих блоків в ефірі Української державної телерадіокомпанії. Також визначена й дата публікації за державний кошт передвиборних програм у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр». Для тих, хто програм не читає, не дивиться телевізор, не слухає радіо, а на вибори все-таки ходять, а зі своїми симпатіями визначаються буквально в останню мить, - ледь не в кабінці для голосування, нагадаємо порядок розташування партій і блоків у виборчому бюлетені:

1– Комуністична партія (оновлена)

2– Партія національно-економічного розвитку України

3 – Український народний блок

4 – Партія регіонів

5 – Партія вільних демократів

6 – Соціалістична партія України

7 – Блок Литвина

8 – Блок Юлії Тимошенко

9 – Блок Людмили Супрун – Український регіональний актив

10 – «Християнський блок»

11 – Селянський блок «Аграрна Україна»

12 – Прогресивно-соціалістична партія України

13 – Комуністична партія України

14 – Блок «Наша Україна - Народна самооборона»

15 – Блок «Всеукраїнська громада»

16 – Всеукраїнське об’єднання «Свобода»

17 – Громадянська партія «Пора»

18 – Партія зелених України

19 – Блок партій пенсіонерів України

20 – Всеукраїнська партія народної довіри

21 – Виборчий блок політичних партій «КУЧМА»

Олександр Воронін
«Народна» №35 (108) від 08 вересня 2007 р.