Підтримка партій та блоків на парламентських виборах-2007

„Якби ці вибори проводилися сьогодні, за яку партію або блок ви голосували б? (опитано 2100 респондентів):

Електоральні установки «Очікування зміни ситуації»: «Як ви вважаєте, соціально-політичні умови в Україні впродовж кількох наступних років?»

Оцінка політичних лідерів: „Чи знаєте Ви такого лідера і якщо знаєте, то як и до нього (неї) ставитесь?”

– Отримані рейтинги виборчих блоків і партій свідчать, що лідерами електоральних симпатій за два місяці до виборів є Партія Регіонів, Блок Юлії Тимошенко та “Наша Україна – Народна Самооборона”, за які готові голосувати відповідно 26.4%, 21.4% та 14.1% респондентів. Окрім зазначених, до складу Верховної Ради потрапляють КПУ (4.7%) та має високі шанси потрапити Блок Литвина (2.8%).

– БЮТ, НУНС та Блок Литвина починають політичну кампанію приблизно з тих самих позицій, що вони отримували за результатами попередніх виборів до Верховної Ради. ПР починає цю кампанію з електоральних втрат у 7%.

– За умови збереження нинішньої динаміки уподобань виборців парламентську більшість у майбутній Верховній Раді здатні будуть сформувати БЮТ та НУНС (нині – 35,5%), які набирають більшу кількість голосів, ніж ПР та КПУ (нині – 31,0%).

– Більш ніж 21% виборців наприкінці липня 2007 року або не визначились у своєму виборі, або не декларували наміру взяти участь у виборах. Таким чином, у політичних партій нині є приблизно вдвічі більше електоральних резервів ніж, за дослідженнями Центру “Соціовимір”, за 2 місяці до закінчення парламентської кампанії 2006 року.

– Серед політичних сил, які можуть потрапити до парламенту, найбільше політичних оптимістів мають прихильники НСНУ та БЮТ (відповідно 47% та 39% респондентів вважають, що “ситуація покращиться”). Найбільше песимістів є серед прихильників КПУ (18% мають отпимістичні очікування щодо майбутнього).

– Респонденти приблизно однаково оцінюють діяльність лідерів провідних політичних сил. Позитивно, або скоріше позитивно, ніж негативно оцінюють діяльність Віктора Януковича та Юлії Тимошенко 46% респондентів, Віктора Ющенка 44%. Однак однозначно позитивний баланс довіри-недовіри мають лише Володимир Литвин та Вячеслав Кириленко (відповідно +23% та +6%).

– Дослідження виявило також лідерів негативних оцінок респондентів щодо діяльності політиків. Баланс довіри і недовіри до Віктора Медведчука, Петра Симоненка та Наталії Вітренко зафіксований у найбільш негативному значенні (відповідно: -47%, -47%, -43%). Наближається до цього показника баланс довіри-недовіри до Олександра Мороза та Анатолія Кінаха. Негативне значення балансу обох політиків близько –35%.

Якщо ж відійти від персональних політичних уподобань українців, а звернути увагу на те, чим керуватимуться вони у своїх симпатія , а тим паче – у майбутньому виборі, гадаємо нашим читачам цікаво буде ознайомитися з результатами іншого (вже шостого за рахунком) всеукраїнського соціологічного дослідження, яке в рамках річної програми соціологічних досліджень «Ментальні основи вибору» представники Інституту Горшеніна нещодавно також презентували в УНІАН.

Отже, за результатами завершеного шостого соціологічного дослідження експерти інституту зробили наступні висновки:

1. Виборці здійснюють свій політичний вибір ірраціонально. Виборці підтверджують те, що у своєму виборі вони переважно орієнтуються на власні симпатії та антипатії до політичних лідерів. Чверть респондентів відверто говорять про те, що вони не будуть враховувати результати діяльності політичних партій, які представлені у місцевих органах влади, при голосуванні за списки партій до Верховної Ради (25,93%)

2. Українці звикли чути в якості передвиборчих обіцянок підвищення зарплат і пенсій, і тому ці обіцянки не впливають на їх вибір. Таким чином, виборці очікують, що політики будуть обіцяти: підвищення зарплат і пенсій (84,22), покращення медичного обслуговування (45,34%), повернення заощаджень Ощадбанку (42,74%), ліквідацію корупції (41,98%), створення нових робочих місць (39,28%). При цьому близько двох третин опитаних впевнені, що ці обіцянки не будуть виконані (67,77%). Також майже 40% виборців впевнені, що підвищення зарплат і пенсій не вплине на їх політичний вибір.

3. Українське суспільство має песимістичне ставлення щодо об’єктивності волевиявлення виборців. Третина опитаних вважає, що результати виборів все одно сфальсифікують (33,73%), виборців просто використовують під час виборів (27,26%). Українське суспільство також має песимістичне ставлення щодо можливості власного впливу на результат виборів: влада все одно не стане кращою – 32,03%, нема з чого вибирати – 24,15%, один голос нічого не вирішує – 18,62%.

4. Близько двох третин опитаних вважають, що політичні партії повинні публічно звітуватися за діяльність своїх міністрів, які працювали в структурах виконавчої влади (68,73%).

5. Респонденти вважають, що політичні партії, які представлені у місцевих органах влади, повинні нести відповідальність за вирішення проблем на місцях (згідно пріоритетності): правопорядок – 54,18%, якість доріг – 48,56%, вивезення сміття та дотримання чистоти – 44,66%, ремонт житлового фонду – 41,72%, газифікацію – 36,35%, водопостачання – 34,08%, питання землекористування – 28,41%.

6. Українське суспільство сильно політизоване. Тільки від 4,47% до 6,93% стверджують, що не цікавляться політикою. 67,3% опитаних заявили, що вони візьмуть участь у виборах (безумовно, так – 25,70%, скоріше всього, так – 41,60%).

7. Виборці хочуть бачити «товар лицем». На вибір тієї чи іншої партії або блоку під час передвиборчої кампанії впливають (згідно пріоритетності): дебати між політичними лідерами – 37,58%, зустрічі з виборцями – 37,38%, партійна програма – 34,03%, виступи по телебаченню, радіо – 28,29%, новини в засобах масової інформації – 25,24%.

8. Приблизно дві третини респондентів вважають, що вони мешкають у населених пунктах, які або зупинилися у своєму розвитку, або приходять у занепад. В селах цей показник складає 81,2%, у селищах міського типу – 67,6%. У містах обласного підпорядкування – 61,9%. Причому слід звернути увагу на той факт, що близько половини респондентів у селах вважають свої населені пункти такими, що приходять у занепад.

У середу оприлюдила результати останнього соціологічного дослідження й фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс», фахівцями якої наприкінці липня було опитано чотири тисячі респондентів.

Як зазначив в Укрінформі у ході круглого стола, присвяченого виборам, керівник фірми, доктор соціологічних наук Олександр Вишняк, - якби позачергові парламентські вибори відбулися найближчим часом, то у Верховну Раду потрапили б п’ять політичних сил: Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, «Наша Україна-Народна Самооборона», Комуністична партія та Блок Литвина, за які вже зараз готові віддати свої голоси – відповідно – 33, 18,3, 18, 5 та 3,4 відсотка виборців. Отже, за словами соціолога, – найбільша інтрига фінішного передвиборчого спурту – боротьба за «срібло» між формальними союзниками – БЮТом й НУНСом. Проте, на його думку більше шансів посісти друге місце має БЮТ.

ВІКТОР ПИЛИПИШИН: «Кращого кандидата на посаду спікера, ніж Володимир Литвин, в Україні просто немає»

– Вікторе Петровичу, чим відрізняється Блок Литвина від інших політичних сил, густо представлених в сучасній історії України?

Віктор Пилипишин

– Відкритістю і послідовною позицією. Сьогодні депутатський склад мегаблоків і мегапартій, які є в Раді, нагадує закрите акціонерне товариство, куди входять представники кількох політичних сил. 450 депутатів, які бігають із партії в партію, міняючи тільки вивіски, перефарбовуючись від виборів до виборів. Вони давно вже поділилися: хто при владі, хто в опозиції, кому які портфелі дістануться. Домовлятися між собою, коли немає реальної опозиції, зручніше, тому в це закрите товариство нікого і не пускають. Ви подивіться, у Раді одні й ті самі обличчя! Ми повертаємось, щоб скаламутити це болото, ввести «свіжу кров» в цей напівмертвий організм і змусити Верховну Раду нарешті запрацювати на благо України.

– А які механізми оновлення Верховної Ради ви пропонуєте?

– Блок Литвина виступає за відновлення мажоритарної системи виборів. Адже, пропорційна система призвела до сьогоднішньої ситуації. За цієї системи виходить, що виборець і політик зустрічаються один раз в п'ять років – на виборах. Знаєте, до чого це йде? До того, що долю країни вирішуватиме «трійка» людей, подібна тим, які існували за часів Сталіна. У кожній партії є три людини, які визначають, за кого голосувати людям, чиї інтереси лобіювати в парламенті і т.п. Політичні права громадян закінчуються на виборчій дільниці. Тому в існуючих реаліях нашої країни потрібно повернути мажоритарну систему. Це дозволить оновити склад ВР до 50%. Така ротація приведе у владу нові професійні кадри, а ті хто бігає з партії в партію, не маючи ні принципів, ні ідеології, втратять можливість відсиджуватися у своїх кріслах. І ще один з важливих моментів – за пропорційної системи відсутній механізм контролю депутатської роботи, коли громадяни могли б відкликати «поганого» депутата. Тому Блок Литвина пропонує запровадити мажоритарну систему на місцевому рівні та змішану – на загальноукраїнському.

При сьогоднішній системі наші «демократичні» політики отримали право на істину в останній інстанції і вирішують, хто повинен залишитися в парламенті. Дуже «демократично» виглядають заклики підняти бар'єр до 7% або 10 %. Я пропоную до 50%, тоді будь-які дискусії взагалі втратять сенс.

– Якщо подивитися список Блоку Литвина, неможливо не помітити, що у ньому багато не публічних кандидатів. Можете пояснити?

– Звичайно. Блок Литвина, на відміну від інших політичних сил, делегує до Верховної Ради регіональних лідерів. Списки складав не Литвин і Пилипишин, а регіональні партійні організації, які висували своїх лідерів, які найкраще знаються на житті району і мають найбільшу повагу. Наприклад, перша п’ятірка виглядає так: Володимир Литвин – ідеальний спікер Верховної Ради за всю історію незалежності України. Сергій Гриневецький – успішний професійний управлінець, який довів це, працюючи на посту губернатора Одеської області. Микола Деркач, колишній заступник губернатора Дніпропетровської області – має солідний управлінський досвід на всіх рівнях, включаючи міністерський, Олексій Гаркуша – сьогодні абсолютно заслужено повернувся до виконання обов'язків керівника Миколаївської області. І я, смію сподіватися, не найгірший глава центрального району міста Києва. За таким принципом формувався весь список.

– Сьогодні багато говорять про кризу влади. То в чому, врешті-решт, проблема?

– Особисто мені ситуація в українському політикумі нагадує сюжет казки про «Царівну-жабу», тільки навпаки. На виборах партії – це царівни, які вдягають шкури, щоб більше подобатися виборцям. А після виборів, скидають, бо немає сенсу бути кращим, результат вже отримано. А далі суцільний популізм. Складається враження, що нинішнім депутатам вигідно, щоб люди жили бідно. Персональної відповідальності за це немає, а люди з низьким рівнем життя краще сприймають передвиборчу риторику і підтримують ту партію, яка більшу зарплату чи пенсію обіцяє.

– Чим буде заохочувати виборців Блок Литвина?

– По-перше: ми наведемо лад щодо Основного закону держави – Конституції. На сьогоднішній день, її, на жаль, кожна політична сила трактує на власний розсуд. По-друге: ми ініціюємо оновлення депутатського корпусу. Це стане можливим, за умови, як я уже і казав, повернення мажоритарної системи, а також негайної заборони депутатам обиратися більше двох строків підряд. Адже більшість із них сприймають депутатство, як свою професію і вже настільки віддалилися від народу, що годі й сподіватися на те, що вони знають про їх злиденні проблеми. Така заборона дозволила б не тільки позбутися тих, хто вважає себе вічною кастою обраних, але й значно омолодити та оновити депутатський корпус за рахунок нових професійних кадрів. По-третє: ми пропонуємо перейти на погодинну оплату праці. Година праці повинна коштувати мінімум 25 гривень. Тому що в Європі, як і у всіх цивілізованих країнах, оплата праці складає 30% від вартості продукції, в Україні це співвідношення ледве дотягує до 5%. Звісно, тут же виникає питання, в чиїх кишенях осідають інші 25%?! Відповідь одна – через недолуге законодавство, яке давно пора змінювати, ці гроші просто крадуть з наших кишень.

І – найголовніше – ми вважаємо, Володимир Литвин – найкращий спікер. Тільки він зуміє втримати стабільну, спокійну політичну ситуацію в руках і не допустить розбурхування ситуації навколо Верховної Ради.

– Чи є амбіції у лідера вашого блоку – Володимира Литвина, повернутися у крісло спікера, у разі проходження Вашої політичної сили в ВР?

– Ні в кого вже давно не має сумніву, що Блок Литвина буде у Верховній Раді. Наш рейтинг на фоні постійних сварок між «помаранчевими» і «біло-голубими» зростає щодня. Про це свідчать останні соціологічні опитування, відповідно з якими ми впевнено долаємо тривідсотковий бар’єр. До того ж в нашій команді Володимир Литвин – гарант стабільності і спокою в державі в найнапруженіших ситуаціях. Тільки Литвину під силу припинити постійні чвари між Януковичем, Ющенком та Тимошенко. Зараз всі трохи підзабули, в якій напрузі була держава в 2004 році. І тоді саме зусилля Литвина не дозволили країні пролити кров чи довести ситуацію до громадянської війни. Ніхто з сучасних українських лідерів не зміг би повести себе так само гідно як Володимир Литвин. Тому, якщо ми хочемо стабільної та сильної країни, кращого кандидата на посаду спікера, в Україні просто немає.

– Щоб ви порадили людям, які втратили надію на зміни?

– Я б порадив їм голосувати розумом, не емоціями, не серцем чи ще якимись частинами тіла, а розумом.

Віктор Пилипишин, голова Шевченківської районної адміністрації у м. Києві.