Початок серпня ознаменувався низкою партійних та міжпартійних об'єднувальних форумів. Звичайно, найбільша увага з боку ЗМІ була прикута до з'їздів найбільш рейтингових на старті виборчої кампанії політичних гравців – правлячої в коаліції сили – Партії регіонів й представників "непримиримої" опозиції – Блоку Юлії Тимошенко, що не дивлячись на свій невладний статус нині диктує політичну погоду в більшості рад центральних регіонів країни.

Творилось в варьете немыслимое что-то:
всего-то на заезжий водевиль
толпа с восьми утра, сплошная как пехота,
текла, топча ковры, что твой ковыль.
С восьми утра была густа средина зала
и площадь перед входом не пуста.
А публика всё шла, росла и занимала
не самые дешёвые места.
Грузился бельэтаж по многу и немногу,
балконы продолжали тяжелеть.
Поток не гас. Он бил вразнос. Бурлил, роптал, спешил.
Каких гримас не свёл курьёз, каких одежд не сшил!
То краля в соболях вплывала в помещенье,
то с посохом какой-то берендей...
А вкупе это всё давало ощущенье
огромного количества людей.
(Михаил Щербаков. "Варьете")

 На своєму Х з'їзді у 1921 р. більшовики, налякані Кронштадтськими заворушеннями моряків й опором тамбовських селян, замість продрозверстки вирішили запровадити продовольчий податок, щоб згодом на деякий час взагалі перейти до Нової економічної політики (НЕПу).

На своєму ж ювілейному Х з'їзді минулої суботи представники провідної сили нинішньої парламентсько-урядової більшості – Партії регіонів теж, серед іншого, презентували Стратегію економічного розвитку України. Не будемо у межах газетного звіту аналізувати цей досить об'ємний документ, який представляє по суті розгалужену класифікацію усіх відомих проблем, накопичених у різних сферах нашого життя, розбавлених звичними у тексті, за радянською звичкою, – дієсловами наказового способу: "збільшити", "розширити", "посилити", "забезпечити", "створити", "поглибити". До того ж фаховій дискусії щодо стратегічних новацій "регіоналів" заважає одна тактична деталь: перенасичення тексту Стратегії злобою дня – нападками на політичних опонентів. У чомусь подібний стиль доречний для партійної публіцистики, але зовсім не прийнятний для документу, що претендує на статус наукового, в якому рівень суб'єктивізму повинен наближатися до нуля. Та якби все це обмежувалося лише відомим з анекдоту принципом – "Вали все на попередника!". Автори розробки пішли далі, намагаючись представити ситуацію таким чином, що влада в країні нині належить виключно президентській вертикалі, а очолювана Прем'єром виконавча гілка влади – взагалі не влада, а так: факультативне об'єднання за інтересами. Про інтереси згодом.

Спершу, щоб не бути голослівним, кілька цитат:

"Наша Стратегія економічного розвитку України дає чіткі відповіді, як врятувати країну від економічної катастрофи, породженої непрофесіоналізмом нинішньої влади." (– Авт.). І далі – "Але сьогодні, внаслідок руйнівних дій влади, країні вже не обійтися без антикризових заходів для поновлення динаміки росту." Навіть переходячи з економічного блоку у сферу гуманітарних відносин, розробники Стратегії, не утрималися від спокуси черговий раз заклеймити супротивника: "Із цих позицій перед нами постає завдання подолати найгрубіші порушення свободи і прав людини нинішнім режимом." Подібна нетерпимість ставить під сумнів щирість викладу наступних, в цілому вірних тез документу: "Істотною є проблема подолання розколу країни за ціннісними критеріями на зони Центр-Захід і Схід-Південь. Цілісність України і затвердження громадянського порозуміння в суспільстві були й залишаються найважливішими пріоритетами для Партії регіонів." Як можна досягнути громадянського порозуміння у суспільстві, якщо провайдери політичних процесів у країні, насамперед – представлені раніше у парламенті політичні партії, не налаштовані навіть на цивілізований діалог між собою? Тож нинішнє фактичне двовладдя швидше налаштовує на паралель не з Х-м, а з VI-м з'їздом більшовиків, що відбувся раніше – рівно 90 років тому, влітку 1917 року, коли також спостерігалося двовладдя: один політико-владний сегмент суспільства контролював тимчасовий Уряд, інший – Ради робочих, солдатських і селянських депутатів. До речі, кількість членів тодішнього ЦК (21 особа) приблизно дорівнювала кількості (18-ти) членів політвиконкому, що були тієї суботи у президії партійного форуму.

Щоб якось зберегти політичне обличчя й видимість союзництва спікер Мороз днями у Криму заявив про готовність парламентарів провести позачергову сесію ВР у випадку внесення Кабміном пропозицій із реалізації рішення Конституційного Суду про неправомірність скорочення соціальних виплат у Держбюджеті на 2007 р. Більшість експертів переконана: якщо сесія і відбудеться, матиме вона здебільшого пропагандистський характер, оскільки "регіонали" під усіма парусами мчать на вибори. Формування Партією регіонів виборчих списків вже явно має приціл на 2009-й рік і це очевидно. Крім цього, "регіонали" з успіхом провели "політичну зачистку" конкурентів, поглинаючи дрібні партії способом роздачі їх лідерам прохідних місць в своєму списку. У цьому контексті цікаво пригадати з яким запалом, що виходив за межі політичної і людської етики, точилися торік полемічні баталії між нинішніми фігурантами першої п'ятірки Партії регіонів – Інною Богословською та надзвичайним міністром і колишнім есдеком Нестором Шуфричем.

Озвучений на з'їзді список кандидатів від партії влади, яка наполегливо рядиться в опозиційні ряси, був в цілому передбачений, тож журналістів більше цікавило кому там місця не знайшлося. З'ясувалося – частині БЮТівців-перебіжчиків. Не знайшлося у списку і прізвища Віктора Медведчука, хоча напередодні на форумі есдеків він залишив посаду керівника СДПУ(о). "Не впала й Волга у Регіональне море". Не знайшлося місця найпалкішому прихильнику блокування СПУ з ПР Василю Волзі місця і у виборчих списках рідних соціалістів. Пішов від останніх й медіа-магнат Андрій Деркач, але не під крильце націонал-демократів НУНС, як це очікувалося, а до лав надійних "регіоналів".

У цілому ж "з'їзд переможців" – як себе самоідентифікували "регіони", відрізнявся знайомими помпезностями і ритуалами.

Дещо несподіваним виявився на форумі нинішніх коаліційних більшовиків виступ їхнього союзника по коаліції лідера КПУ Петра Симоненка, який, стоячи спиною до власника найбільшого в країні приватного капіталу і головного спонсора Партії регіонів, видав: – "Як би дивно це не виглядало, я закликаю нас всіх захистити національний капітал". Потім правда, поспішив виправитися: – "...я маю на увазі економічну незалежність країни, створення робочих місць... і не віддати ні єдиного голосу "помаранчевим!".

Виступив з привітним словом до з'їзду і Перший президент України Леонід Кравчук, який розкритикував свого нинішнього колегу Віктора Ющенка за те, що той дозволив головам обласних адміністрацій очолювати виборчі штаби "Нашої України".

ПЕРЕДВИБОРЧІ З'ЇЗДИ ПОЛІТИЧНИХ "ВАЖКОВАГОВИКІВ" ЗАСВІДЧИЛИ: ВЛАДА Й ОПОЗИЦІЯ ПОТРІБНІ ОДИН ОДНОМУ, АДЖЕ ДЛЯ МОБІЛІЗАЦІЇ ВЛАСНОГО ЕЛЕКТОРАТУ КРАЩИМ ПРИЙОМОМ У НАС ЗАВЖДИ БУВ ПОШУК НЕ СТІЛЬКИ СПІЛЬНИХ ПОЗИТИВНИХ РІШЕНЬ НА ПІДСТАВІ ЗДОРОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ПРОГРАМ І КОНСЕНСУСУ В ХОДІ ПОДАЛЬШОГО УЗГОДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ КРАЇНИ, СКІЛЬКИ ДЕМОНСТРАЦІЯ ДЛЯ СВОЄЇ ЧАСТИНИ ВИБОРЦІВ – ЧЕРГОВОГО ВОРОГА НАЦІЇ. (ХАРАКТЕРНО, ЩО ВСЕ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ РІВНО НА 70-ту РІЧНИЦЮ МАСОВИХ РЕПРЕСІЙ, КОЛИ НАЙПОПУЛЯРНІШИМ У СРСР 1937 РОКУ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ БУЛО "ВОРОГ НАРОДУ".) ЯК І НА ПОПЕРЕДНІХ ВИБОРАХ ЗНОВУ РОЗІГРУЄТЬСЯ РОСІЙСЬКА КАРТА. СХОЖЕ, ПОЛІТИЧНИЙ ІСТЕБЛІШМЕНТ, ЯКИЙ БУВ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ У РАДІ, НЕ ЗАЛЕЖНО ВІД КОЛЬОРІВ ПАРТІЙНИХ ПРАПОРІВ, НАВ'ЯЗУЄ ВИБОРЦЯМ ТАКИЙ СПРОЩЕННИЙ ЧОРНО-БІЛИЙ ПІДХІД ("МИ АБО ВОНИ") – НАВМИСНО, БО НЕ СЕКРЕТ, ЩО ПОЛІТИЧНИМИ ДАЛЬТОНІКАМИ ЛЕГШЕ МАНІПУЛЮВАТИ…

Десь місяця два тому російський політолог Анатолій Злобін приголомшив своїх українських колег ствердженням, що офіційний Кремль на позачергових виборах, ледве не з міркувань президентської солідарності, підтримуватиме не регіоналів Януковича, а… пропрезидентські сили. В супереч таким несподіваним прогнозам, у день свого з'їзду Партія регіонів підписала Меморандум про взаємодію з "Єдиною Росією". Того ж дня в Києві депутат Держдуми Костянтин Затулін публічно заявив, що подає на українську владу до Європейського суду за те, що вони оголосили його персоною нон-грата в країні. Варто у російського нардепа запитати – чи готовий він, як досвідчений сутяга, посприяти аналогічним позовам українських остарбайтерів, яких з Білокам'яної депортує міліція мера "усія Москви" й учасника відомого Сєвєродонецького збіговища Юрія Лужкова? Якщо пригадати, що вибори до Держдуми у Росії відбудуться також цього року то розігрування російської карти в Україні та української в Росії – задоволення обопільне, рівно як і випускання порцій ненависті до політичних конкурентів, що лунали практично на усіх з'їздах політичних важковиків (і тут у донецьких, і там у помаранчевих – на з'їздах БЮТу і НУНС): потрібно ж чимось свій електорат мобілізовувати. Щоправда Прем'єр Янукович, після традиційних закидів у бік президентської команди, все ж таки в одному місці свого виступу обережно закликав соратників підтримати можливе об'єднання з іншими політичними силами. При цьому він допустив, що після виборів може так статися, що "в складі коаліції будуть представники різних сил". Адже навіть така потужна Партія регіонів заздалегідь страхується від будь-яких несподіванок і намагається розкласти яйця по різним кошикам. Певним підтвердженням можливого майбутнього альянсу між силами, що ототожнюються іменами двох Вікторів, є інформація про те, що Віктор Ющенко попередньо схвалив ідею плану залучення великих інвестицій у вітчизняну економіку, відомому у кулуарах під назвою план Ахметова-Єханурова.

І на останок. У своїх соціальних обіцянках після виборів Віктор Янукович ледве не комунізм обіцяє у наступному десятилітті, як це обіцяли комуністи у 1961 році, приймаючи на з'їзді свою Третю програму. У цьому зв'язку – політичний анекдот 60-х:

Протокол партзборів колгоспної парторганізації. Порядок денний: Пункт перший: будівництво корівника. Пункт другий: будівництво комунізму. Постановили: у зв'язку з відсутністю лісу відразу перейти до другого пункту порядку денного. А якщо серйозно – з цими планами, а також з фактом наявності у багатьох делегатів з'їзду Партії регіону особистих літаків, і багатомільйонних трансферів футболістів-легіонерів контрастує виставлений у кулуарах форуму великий плакат від медиків, які вже не перший рік намагаються зібрати з миру по нитці на відсутній в Україні гамма-ніж, здатний щороку рятувати життя тисячам хворих на онкологію…

ОЛЕКСАНДР ВОРОНІН
"Народна" №31 (104) від 11 серпня 2007 року