Заступник голови обласної організації Народної Партії Василь Осадчий

3092 депутати від Народної Партії входять до складу місцевих рад нинішнього скликання Хмельниччини. У ці дні вони, відповідно до рішення виконкому обласної організації партії, звітують перед виборцями про минулий рік діяльності (незалежно від рівня повноважень). Сьогодні журналіст Віталій Чижевський ділиться спостереженнями за двома зустрічами депутата, члена президії обласної ради, заступника голови обласної організації Народної Партії Василя Осадчого з трудівниками села Кальна Деражнянського району і ВАТ «Хмельницькзалізобетон».

Де той округ, де той депутат?

Атмосферу першої зустрічі, емоційно-ділову, започаткував депутатський звіт. За змістом, справді, це був звіт, а за звучанням – крик душі. Як завважив доповідач, він знаходиться під впливом безладу та здирництва, вчиненими «помаранчевими» владиками регіону з благословення їхніх столичних «богоугодників». Відтак наукова аналітика, майстерно виконана кандидатом технічних наук і ветераном державного будівництва, з палких уст здібного партійного організатора і пропагандиста звучить переконливо-захоплююче. Дістає розуму і серця людей, котрі заповнили кімнату-офіс виконавчого директора тутешнього ТОВ «ГЕРРОМ – Інвест Україна» Володимира Мерзенюка. Гіркий смак солодких принад майданних ораторів-циніків кожен з них скуштував власним зубом, тому проймається довірою до голосу приїжджого, до його оцінок та настанов-порад. У післямові прагнуть з’ясувати окремі нюанси стосовно домашньої ситуації.

Найбільше хліборобська публіка, здалося, вдячна за порушену депутатом проблему оренди землі зарубіжним інвестором. Минув рік відтоді, як вони, розчаровані власники наділів, після невдалих потуг самотужки, без належної державної підтримки обробляти “подароване” не змогли передали їх у користування австрійсько-українському товариству. Сільський голова Анатолій Янюк зізнається сьогодні: не стільки спокуса легкого зиску від запропонованої угоди спонукала до такого кроку, скільки біль за неорані десятиліттями, безплідні чорноземи. Орендодавці, за традицією, громадою ухвалили задовольнити прохання зайшлих купців, попередньо переконавшись у їхніх фінансових та матеріальних статках. Уповноважили члена Народної Партії Володимира Мерзенюка, вчорашнього заступника голови Деражнянської райдержадміністрації, вчинити доскіпливу «розвідку» (навіть у відрядження до Австрії послали). Той доповів: все о’кей. Згодом і самі довірителі впевнилися, що віддали землю в багаті руки – на 2,5 мільйона євро виділила компанія новітніх тракторів, комбайнів, причіпних знарядь, добрив, насіння. Подбала про умови роботи і побуту механізаторів, про добрий заробіток і безпеку праці. Навіть ліпше, ніж за радянських часів, стало 16 членам діючої обслуги рослинництва. А решті? Поки що юридичні власники очікують жнив, коли передбачені угодою дивіденди від зібраного збіжжя одержать. Щоправда, на рахунок громади вже надійшов від інвесторів перший внесок: 4 тисячі гривень податку за 2006 рік. Яким виявиться черговий, за підсумками 2007 року? – зацікавлені співбесідники Василя Осадчого.

– Мушу розчарувати, – відповідає той, – досі законодавчо іноземний інвестор не зобов’язаний активно формувати місцевий бюджет. Тому він опікується бізнесовими інтересами, лише дбає про визискування сили землі. Потреби хлібороба-наймита та решти мешканців села його мало обходять, захоче вділить дещицю зі свого прибутку на ремонт доріг чи утримання соціально-культурних закладів, не захоче – не дасть нічого.

Депутат пояснює: ліквідація мажоритарної системи на виборах місцевих рад призвела до того, що зникли округи, від котрих обирали найдостойнішого представника до органу самоврядування. Наділений не лише довір’ям, а й відповідальністю депутат покликаний був перейматися турботами виборців. Тепер, обраний за партійними списками, він ні перед ким, ні за що по суті не відповідальний. Одне слово, такий собі балакун у раді. Тому, інформує Василь Осадчий, до Хмельницької обласної ради потрапило чимало політиканів, членів «Батьківщини» та «Нашої України». За вказівкою з центру займаються в облраді політичними інсинуаціями, на практичні проблеми краю дивляться байдуже. Як приклад, наводить тривале мусування питання ролі Української повстанської армії у Другій світовій війні й одночасне нехтування запитами працівників аграрної галузі області. Тільки за настійливого наполягання фракції Народної Партії, котру по праву називають мозковим центром ради, вдалося прийняти предметне рішення сесії про вкрай потрібну допомогу жниварям.

Наразі учасники зустрічі виказують сподівання на постійне спілкування з компетентним «представником обласного центру». Селяни не утаюють, що їм не дає спокою доля земельних паїв. Воліють не потрапити, як риба, у тенета браконьєрів. І уклінно благають Василя Петровича не відмовляти в негайній консультації: «Дозвольте одразу кинутися по допомогу до вас, якщо помітимо підступні дії орендаторів».

– Зайве не тривожтеся, – заспокоює той нових знайомих. – Мерзенюку під силу вас захистити. Хоча, звичайно, я не відмовляюся допомагати, у будь-який час до ваших послуг...

Прикметно: у селі зустрічали незнайомця насторожено, проводжали ж приязно. Навіть з півдюжини кальнянців потиснули йому руку і пообіцяли підтримку Народної Партії на осінніх виборах.

Ось цей округ, ось цей депутат

Продемонстрованого у Кальні відвертого, полемічного стилю розмови Василь Осадчий дотримувався і в робітничому середовищі, під час наступної зустрічі – з працівниками ВАТ «Хмельницькзалізобетон». Відрізняло від попереднього спілкування те, що, по-перше, до багатьох присутніх він звертався по імені, а, по-друге, свою доповідь виголосив після звіту депутата Хмельницької міської ради, генерального директора підприємства Анатолія Корбута. На наш погляд, ці моменти засвідчили повагу до товаришів, з котрими співпрацює давно – раніше куруючи соціально-економічний блок питань, обіймаючи посади заступника голови обласної і міської рад, тепер – представляючи «Укрлізингтехтранс» на теренах Хмельниччини. Знаний заводчанам Василь Петрович і як голова міської організації Народної Партії, у команді якого їхній директор, чотири рази міський депутат.

До слова, Анатолій Корбут, обраний до ради за списком Народної Партії по єдиному міському окрузі, залишився вірним виборцям призаводського мікрорайону, котрі до того постійно виявляли йому довір’я з-поміж кількох кандидатів.

Невідомо чим, чи новим статусом, чи інтересами колег-заводчан був продиктований виступ Анатолія Миколайовича, але майже всю увагу промовець зосередив на загальноміських проблемах і своїй ролі у їх вирішенні. Ролі, яку належить «грати» заступнику голови депутатської комісії з питань будівництва, екології і землекористування. Погодьтеся, у будь-якому місті, у будь-якому регіоні України земля – одна з головних арен суспільної боротьби зла з добром. Ласих на, без перебільшення, золоті сотки обмежених міських меж у «базарного» Хмельницького безліч, так, лише у чергах на приватні забудови тисячі громадян. Зростає і число житлових багатоповерхівок, нових офісів. Постала проблема реконструкції старих вулиць обласного центру.

– З ініціативи голови комісії – колишнього мера, заслуженого будівельника України Івана Бухала ми розробили проект рішення про генеральний план забудови міста, і після ухвалення його на сесії за справу взялися фахівці. Паралельно почалася реалізація окремих задумів архітекторів. Після тривалих, гострих суперечок депутати погодилися на створення іногороднім інвестором довкола кінотеатру імені Шевченка розважального комплексу, проектною вартістю 250 мільйонів гривень. Тим часом на вимогу комісії припинено висотне житлове будівництво біля торговельного комплексу «Магніт», що мало погіршити умови життя сусідньої триповерхівки. Ми також взялися за паспортизацію виділених у минулому ділянок під будівництво, бо наяву – спекуляція цим дорогим товаром, що сягнув мільйона квадратних метрів...

Як личить люб’язним господарям наділили зекономленими хвилинами гостя – Василя Осадчого.

– Від торішніх виборів минуло трохи більше року, а від виборів Хмельницького міського голови – рівно рік, – розпочав свій звіт Василь Петрович. – Є привід для кожного з виборців замислитися, чи змінилося на краще життя, чи дотримуються передвиборних програм їхні обранці? Мало хто відповість ствердно на це запитання. Політична криза в країні негативно впливає на соціально-економічну ситуацію. Поки пани двома багатими кланами деруться за місце біля владного корита, бідним співвітчизникам непереливки від злиднів. А навіть дорікнути безсоромним панам не вдається – так звані народні депутати сховалися за гаслами і лідерами, дорогу в народ забули.

Між іншим, у двері акціонерів «Хмельницькзалізобетону» також лихо вже стукає. Постачальник сировини для їхнього виробництва «Мітал Стіл. Кривий Ріг» заповзявся щомісяця підвищувати вартість тонни арматурної сталі на 20-60 доларів, що призвело до зростання собівартості готової продукції, зниження споживчого попиту. А кому поскаржишся? Держава продала крупного монополіста на ринку металу зарубіжним капіталістам, утративши вплив на ціноутворення. Тепер можновладцям «до фені», що будівельна індустрія поставлена на грань краху. По-доброму, слід негайно вносити зміни в законодавство, а законодавцям не до того, політичними драчками зайняті...

Невдовзі вони, псевдопатріоти, вірогідно, виберуться з парламенту в далеку дорогу до виборців. А для виборців 30 вересня (?) трапиться шанс скористатися громадянським правом обирати Верховну Раду. Без права на помилку, підкреслимо. То чому б подолянам не віддати голоси за кандидатів від Народної Партії, обласна організація якої ділом і словом доводить вірність своєму йменню? Над цим запитанням місцеві депутати-народники спонукають поміркувати учасників зустрічей з ними.

«Народна» №23 (96) від 16 червня 2007 р.