2.ЯКІ Ж ЩЕ ІНWESTИЦІЇ ВАМ ПОТРІБНІ?

Міського голову Фастова Володимира Тимофієва дехто вважає диваком, бо в період

В. Тимофієв: «Якби нам вдалося реалізувати пропозиції потенційних інвесторів, то про більшість проблем міста можна було б забути...»

першого свого головування містом, крім питань життєзабезпечення міста, колишній офіцер намагався всіляко подолати злочинність у місті, особливо на ниві захисту чесних бізнесменів від «наїзду» рекетирів, тож у період первісного накопичення капіталу викликав опір численних недоброзичливців, тому до кінця свого першого терміну головування він так і не допрацював… Згодом Володимир Опанасович, що називається, зробив собі ім’я вже у масштабах усієї країни, очоливши Всеукраїнське громадське об’єднання із захисту прав військовослужбовців, працівників СБУ й МВС «За справедливість!». За два роки цій правозахисній організації вдалося зробити те, чого не вдавалося багатьом іншим: спрямувати з Державного бюджету майже два мільярди гривень на ліквідацію заборгованості перед військовими пенсіонерами. Мабуть, спостерігаючи за цією активністю свого земляка, а також пам’ятаючи ті зусилля, які він доклав, щоб завершити на початку фінансово безнадійних 90-х років здачу під ключ для місцевих новоселів кількох багатоквартирних будинків у місті (до речі, зводити їх почали ще за Радянських часів), фастівчани на весняних  виборах 2006 року знову обрали Володимира Тимофієва своїм міським головою.

Робочою книгою на столі мера завжди залишається  Житловий кодекс УРСР. На моє іронічне зауваження, що цей звід законів було прийнято ще на початку 80-х, Володимир Опанасович зауважив: «А доки не прийнято нового кодексу, доти цей має чинність. А загалом, головним завданням для себе вважаю сприяння землякам у вирішенні житлової проблеми і створенні нових робочих міст у Фастові». Мер підвів нас до карти, на якій схематично зображено генеральний план розвитку (забудови) міста до 2025 року. Ще в період свого першого головування Тимофієву вдалося здійснити те, про що його колеги з інших міст лише мріють – затвердити межі міста та ще й з перспективою аж до кільця окружної автостради.

Ще до того, як завітати до кабінету міського голови, на першому поверсі мерії ми побачили довжелезні списки тих людей, які перебувають у Фастові на квартирній черзі. Перший із неї чекає на житло ще з далекого 1972 року.

– Раз маєте такі перспективи, то можна вважати, що  житлова проблема у місті не така вже й важка? – Запитую у Тимофієва.

– Не все так просто, як здається на перший погляд. Навіть для тих, хто вже не чекає милості від держави, а намагається самостійно звести котедж, є проблема у виділенні землі. Адже для того, щоб виділити територію під забудову за рішенням сесії, спершу потрібно ввести у підпорядкування міської Ради ті землі, які залишилися від тієї ж військової частини, або ті ділянки занедбаного саду, які аграрії від науки вже понад десять років не доглядають. Формально сільгосппідприємство ще існує, але фактично вже давно не займається господарською діяльністю.

З’ясувалося, що, крім звичної бюрократичної тяганини, яка спостерігається під час перепрофілювання земель, існує ще особиста зацікавленість деяких людей у тому, щоб взяти під свій контроль у місті деякі операції із землею та власністю. Міський голова в номері районної газети «Перемога» за 12 травня безпосередньо звинуватив у цьому представників фінансової групи, близької до народних депутатів України – В. Писаренка й Б. Губського, які зокрема, здійснили (цитую газету):

1. Блокування отримання бюджетом міста півтора мільйона гривень за оренду земельних ділянок, права на які підприємства одержали 3 лютого 2007 року на відкритому конкурсі, а також заблокували через судові позови можливості щорічного надходження до бюджету понад 20 мільйонів гривень за оренду інших земельних ділянок, права на які підприємству було надано раніше.

2. Блокування передачі території в 22 гектари землі в центрі міста, де раніше перебували військові частини, що створило перепони для залучення інвестицій у будівництво житла для фастівчан на суму понад 2 мільярди гривень.

3. Різними способами заблоковано залучення 3 мільярдів гривень інвестицій від 19 підприємств, у тому числі – 1,3 млрд, які фірма КНАУФ планує вкласти в соціально-економічний розвиток міста.

Між іншим, на офіційному веб-сайті Київської обласної державної адміністрації постійно вивішена як закладка «Інформація для потенційних інвесторів» з таким текстом: «Київська обласна державна адміністрація запрошує до співпраці іноземних інвесторів та вітчизняних інвесторів. В області створено умови для реалізації інвестиційних проектів у всіх галузях економіки. Письмові пропозиції щодо реалізації інвестиційних проектів просимо надсилати в облдержадміністрацію». Можливо, й ця інформація, і вдале розміщення Фастова – неподалік столиці – та й статус вузлової залізничної станції сприяють тому, що від потенційних інвесторів відбою немає. Візьмімо, приміром, найпривабливішу пропозицію: від міжнародної групи підприємств КНАУФ. На сьогодні це – найбільший у світі виробник будівельних матеріалів для внутрішнього і зовнішнього оздоблення, тепло- та звукоізоляції. До її складу входять понад 120 заводів у більш ніж 30 країнах Європи, Азії, США й Південної Америки Ця група – лідер серед інвесторів будівельного комплексу в Росії, Україні, Молдові. До того ж її підприємства виробляють високоякісну продукцію з місцевої сировини та ще й залучають до роботи місцевий персонал. Тож невже все добре із працевлаштуванням у Фастові, значна частина мешканців якого майже три години щодня витрачає на електричку, щоб добратися на роботу до столиці? Може, бюджету міста не потрібні зайві кошти? Як з’ясувалося, міський бюджет на сесії затвердили із суттєвим дефіцитом, і вже восени бюджетники можуть зіткнутися з проблемою невиплат заробітних плат, якщо, звичайно, Микола Янович під вибори не здійснить масової субвенції зверху. Чому ж така протидія з боку партії, яка поняття «справедливості» вивела в центральне гасло своєї діяльності? Як стверджує міський голова  Володимир Тимофієв, розгадка цього політико-економічного ребусу нескладна: Бютівці намагаються всі інвестиційні проекти провести через власний інвестиційний фонд. А чи потрібні європейцям зайві посередники?

А потім разом із головою партійної організації міста  Сергієм Павловським, який у міській раді очолює постійну комісію із земельних питань, інвестиційної діяльності й будівництва (до речі, як керівник фірми «Вирій» він відомий у місті за численними благодійними акціями,) виїхали до промислової зони міста, де на 45 гектарах заплановано звести корпуси КНАУФа, а поки що тут – занедбаний пустир. Поруч – корпуси поліграфічного гіганту «Юнівест Маркетинг», який теж звели на кошти іноземних інвесторів.

– Як бачите, підприємство працює, люди на ньому задоволені. Та й розміщене воно за півтора кілометра від житлових будинків, тож будь-які інсинуації щодо екології не витримують критики, тим паче мені довелося побувати на філіалах КНАУФа і в Києві, і в Чехії, де я на власні очі побачив стан виробничої санітарії на підприємствах і загальну культуру виробництва. Гадаю, що фастівський виборець сам у змозі розібратися – хто й як дбає про його інтереси.

– Дату позачергових парламентських виборів ще не визначено, але в будь-якому разі вибори депутатів місцевого рівня, скоріш за все, відбудуться за графіком…Як же фракція народників та їхні союзники у міській Раді протистоятимуть некомпетентній більшості з БЮТу, – запитую в Сергія Петровича.

– Із 46 депутатів міськради фракція БЮТу справді має найбільше представництво – 21 голос. З них шестеро-семеро мають певний досвід роботи в органах влади й здатні дослухатися аргументів здорового глузду, решта, як кажуть, – машина для голосування. І все ж, оскільки переважну більшість не бютівських депутатів можна зарахувати до числа компетентних (практично всі з них очолюють якісь виробничі й комерційні структури) ми намагаємося під час кожного відповідального голосування використовувати ситуаційну більшість. Тож і надалі апелюватимемо до логіки, відповідальності депутатів, а, за потреби, звернемося й до виборців.

До речі, у четвер в УНІАНІ відбулася прес-конференція представників місцевої та обласної Рад Київщини, на якій з різкою критикою на адресу позиції БЮТ в обласній та міських радах регіону виступив і вже згаданий мер Фастова Володимир Тимофієв. Виявилося, що не всі члени фракції БЮТ в українському парламенті байдужі до проблем краю. Так, за повідомленням агенції, народний депутат України Володимир Олійник (фракція БЮТ) зазначив, що ”доки двоє Вікторів розбираються, що робити з достроковими виборами, Богдан Губський у каламутній воді ловить свою рибу”. За його словами, “обласні організації БЮТ у Київській та Черкаській області “приватизовано”, і ні одне рішення фракції не приймається доки не порадяться з Б. Губським”. Він зазначив, що “Б. Губський займається “дерибаном” землі на Київщині та рейдерськими атаками, зокрема, на “Черкасиобленерго”. Він повідомив, що говорив про це з лідером БЮТ Юлією Тимошенко, але ніякої реакції не було. На цій самій прес-конференції голова Київської обласної організації політичної партії “Наша Україна” Володимир Федосєєв сповістив журналістів, що фракція “Наша Україна” в Київській обласній раді переходить в опозицію до керівництва ради, зокрема, її голови, представника БЮТ Володимира Майбоженка. Цю ж позицію підтвердив і керівник фракції “Наша Україна” в Київській обласній Раді Вадим Литвин. Тим часом, наприкінці минулого тижня, з нагоди 75-річчя утворення Київської області, під егідою їхнього однопартійця – Голови Київської державної адміністрації Віри Ульянченко та за участю Президента України Віктора Ющенка в столиці відбувся Інвестиційний форум “Стратегія Київщини: Партнерство. Інвестиції. Розвиток”. У контексті сказаного вище наостанок хочеться навести цікавий, але маловідомий для широкого загалу факт: дев’ять років тому в Інституті світової економіки й міжнародних відносин НАНУ відбувся успішний захист докторської дисертації на тему: "Інвестиційні процеси в умовах ґлобалізації (методологія системних досліджень і оптимізація)". А новоспеченим доктором економічних наук став Богдан Губський, який нині, як бачимо, на практиці намагається оптимізувати інвестиції. Навіть якщо про це його ніхто не просить…

Лесь Іванів

ЯК ОДИН МІНІСТР ДИВЕРСАНТІВ ВИКРИВАВ

«И еще. Оденьтесь свеже, и на выставке в Манеже
К вам приблизится мужчина с чемоданом. Скажет он:
– Не хотите ли черешни? – Вы ответите: – Конечно. –
Он вам даст батон с взрывчаткой – принесете мне батон…»
(Вл. Высоцкий «Пародия на плохой детектив»)

 Живе в Мінську талановитий драматург Микола Рудьковський, чия п’єса «Жінки Бергмана» стала хітом місцевого драмтеатру. А ось у Києві живе його тезка й однофамілець – соціаліст за сумісництвом – міністр транспорту й зв’язку і має він дещо інші літературно-естетичні уподобання. Він – прихильник детективного жанру. І добре, якби серед улюбленців значився король дедуктивного методу, незабутній Шерлок Холмс… Так ні ж – віддає перевагу лицарям плаща й кинджалу зі шпигунських романів, які згодом втілювалися й на кіноекрані. А в цьому жанрі, як кажуть, логіка іноді й не ночувала, натомість на перший план виходять сюжетні перипетії, на тлі яких і вимальовуються риси головного героя–супермена, не обтяженого сумлінням, а іноді й мораллю. Про небайдужість пана Рудьковського до флемінговського Джеймса Бонда торік повідомляла «Українська правда», коли вмістила на веб-сайті матеріал про прогулянки нинішнього міністра столицею на улюбленій моделі агента 07 «Астон Мартін Ванквіш», вартістю майже третину мільйона доларів. А про позитивне ставлення до східних шпигунів (вибачте, «благородних розвідників») свідчить одне з передвиборчих інтерв’ю в місцевому часописі: «И окурки я за борт кидал в океан». У кінотрилогії В. Дорфана, поставленого за романами В. Востокова й О. Шмельова про резидента, персонаж актора Михайла Ножкіна, як пам’ятаємо, співав: «Я менял города, я менял имена». Деякі колеги, беручи до увагу справжній детектив про освіту Миколи Рудьковського ( чи то в Чернігові, чи в Москві, чи у Відні отримав він диплом про здобуття вищої освіти), ту легкість, я з якою він міняв столиці й вузи, пояснюють неформальною співпрацею вчорашнього комсомольця зі спецслужбами. Таку саму версію антидержавницької діяльності колишнього колеги по Кабміну озвучив екс-міністр зовнішніх справ України Борис Тарасюк. Як повідомляв УНІАН, ще в лютому Б. Тарасюк заявляв, що М. Рудьковський підриває національні інтереси України, працюючи на догоду “третій” державі. За словами екс-міністра, «несподіванй ремонт залізничного мосту, через який було заблоковано рух потягів між Молдовою та Україною, спричинив напругу в українсько-молдовських відносинах. Крім того, Міністерство транспорту заборонило літакам молдовської авіакомпанії використовувати повітряний простір України». Цілком імовірно, що прихильність Бориса Тарасюка до шпигунських версій пояснюється тим раздратуванням, яке в нього накопичилося на Рудьковського, коли той на початку року утворив неформальний дипломатичний департамент у транспортноному відомстві, сприяючи візиту до Києва туркменських опозиціонерів в обхід усіх наявних процедур. Мовляв, ось де й стали в пригоді давні явки, контакти… Образу Бориса Івановича зрозуміти можна: Микола Миколайович після гучного скандалу, як кажуть, вийшов сухим із води, а йому довелося розпрощатися з посадою…

Щодо шпигуноманії, то Рудьковський дасть фору будь-кому. За останні тижні кілька прикрих інцидентів (на щастя, всі без людських втрат) сталися на залізниці. Найбільш резонансний – 2 травня, біля залізничної станції «Росава» Кагарлицького району (Київська область), коли з рейок зійшли та перевернулися чотири пасажирські вагони потягу «Столичний експрес», який прямував за маршрутом – Дніпропетровськ-Київ. Внаслідок аварії частково пошкоджено ділянку залізничної колії та насипу. Слід надати належне міністру транспорту, який, у прямому й переносному значенні, не став переводити стрілки на стрілочника. Микола Рудьковський заявив, що аварія потяга – це теракт! Мабуть, тінь попередника по союзному залізничному відомству – наркома Лазаря Кагановича, який в усьому бачив руку шпигунів, диверсантів і шкідників, ширяла над Колею…

А що ж каже слідство? «Головними винуватцями аварії поїзда «Столичний експрес» слідство схильне вважати чергову по станції «Росава» та електромеханіка дистанції колії Київ-пасажирський. Про це на прес-конференції в Києві повідомив заступник міністра внутрішніх справ України, начальник департаменту з охорони громадського порядку Василь Фатхутдінов. За його словами, «звичайно, вони не хотіли, щоб таке сталося», а хотіли пропустити поїзд. Водночас В. Фатхутдінов зазначив, що, коли було виявлено несправність стрілки, «їм треба було попередити машиніста, та вони намагалися самі усунути цю несправність». В. Фатхутдінов повідомив також, що вказані особи зізналися в тому, що вони робили, і дають покази слідству. Відповідаючи на одне із запитань щодо заяв окремих посадових осіб “Укрзалізниці”, які пов’язували аварію поїзда з політичною ситуацією та називали це терактом, В. Фатхутдінов сказав: «оцінку виступам керівників я не буду давати, це некоректно». Заступника міністра зрозуміти можна, якщо врахувати, що його тезка й безпосередній керівник – міністр МВС Василь Цушко вийшов з однієї з Рудьковським соціалістичної шинелі.

Тим часом, керівник Антитерористичного центру при СБУ Геннадій Кузнецов стверджує, що ознаки терористичних актів у двох останніх подіях, що сталися на залізниці та газопроводі, не встановлено. Крім того, він зауважив, що «давати кваліфікацію терористичному акту повинні правоохоронні органи, а всі інші заяви посадовців мають грунтуватися на цих висновках». Кажучи про причини, які призвели, зокрема, до аварії «Столичного експресу» та вибуху на газопроводі «Уренгой-Помари-Ужгород», Г. Кузнецов зазначив, що до цього призвели стан системи, слабкий контроль за функціонуванням залізниці.

А новопризначений-звільнений генеральний прокурор України Святослав Піскун теж заявив, що аварія потяга «Столичний експрес» і пожежа та вибух на газогоні «Уренгой-Помари-Ужгород», які стались у Київській області, є наслідком службової недбалості.

Попри те, що Президент дав негативну оцінку міністерській діяльності Рудьковського та, незважаючи на відгуки пересічних громадян (прочитайте хоча б коментарі до Інтернет-повідомлень про аварії на залізниці, щоб переконатися, що 90% користувачів мережі, які відгукнулися на ці події, виступають за негайну відставку Рудьковського), впевнена, а то й зухвала позиція останнього, який під час телевізійних інтерв’ю замість розмови про проблеми галузі весь час намагавсь якомога дошкульніше прокоментувати дії Президента та своїх політичних опонентів, грунтується на тій організаційній послузі, яку разом з колегою по фракції Я. Мендусем він торік надав правлячій нині Партії регіонів під час переформатування владної коаліції. А сам Рудьковський у відставку йти не збирається. Та й чи варто йти від влади, коли відкривається чудова перспектива контролю над використанням державних коштів у процесі підготовки інфраструктури країни до ЄВРО-2012? Між іншим, ще до того, як Рудьковського включили до складу оргкомітету з проведення чемпіонату (звичайно, не за персональною ознакою, а за відомчою квотою), він не втримався від спокуси і в одному з інтерв’ю – тільки-но стало відомо, що спільними господарями європейської першості з футболу будуть Київ і Варшава – визначив параметри контрольованого ним кошторису…

P. S. Коли матеріал готували до друку, надійшло повідомлення про те, що 22 травня о 15.45 у Криворізькому районі Дніпропетровської області під час слідування вантажного потяга з 57 вагонів, завантажених залізо-рудним концентратом, на залізничному перегоні Грековата – Червоний Шахтар зійшли з рейок 18 вагонів, з них 13 перекинулись. Як повідомили УНІАН у Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій, внаслідок аварії пошкоджено 13 вагонів і 200 м залізничного полотна. Цікаво, яку ж версію того, що сталося, цього разу висуне справжній професіонал своєї справи з транспортного відомства?

ЛЕСЬ ІВАНІВ

"Народна" №20 (93) 26 травня 2007 року

(Карикатура з сайту http://oligarh.net/?/gallery/9896/)