Зозуля відома в народі двома звичками – птахам інших видів вона підкидає на виховання своє яйце, виштовхуючи яйця-конкуренти, і своїм куванням ніби прогнозує термін життя деяким дурням. Наш політичний бомонд на цьому тижні діяв аналогічно. У понеділок відбувся маленький, але таки круглий стіл за участю Президента, Прем’єра, голови Верховної Ради, шефа РНБО, голови президентського Секретаріату і голів парламентських фракцій. Як зафіксували телекамери, люльку мира колом вони так і не пустили, але накували один одному багато.

Еліни, епікурейці та варвари

Пані Тимошенко вимагала від Віктора Федоровича негайного виконання сімнадцяти ультиматумів, Віктор Андрійович пророкував, що через місяць більшість сама прийде просити дострокових виборів, розлючений пан Янукович попереджав, що він прийшов не на шоу, а Сан Санич терпляче дивився на забавки молодших товаришів. О шістнадцятій годині підсумком другого раунду (вже без Президента), за словами пана Мороза мала би стати спільна заява представників опозиції і більшості «що вони вважають необхідним спільно працювати, вирішуючи питання, що турбують суспільство і державу», а також створення робочої групи для аналізу «актів, які винесені на розгляд парламенту на поточну сесію, можливо і на наступну, і виходячи з пріоритетів держави зробить певні корекції» щодо наближення актуальних питань і відтермінування конфліктних питань. Але того дня нічого, що накував голова Верховної Ради, не сталося. За ствердженням головного соратника БЮТ пана Кириленка коаліціянти знову обдурили.

Того ж дня представники Генеральної прокуратури виправдовувалися чому закрили справи по колишнім сепаратистам і високопосадовим крадіям, чому не рухається розкриття справи по отруєнню пана Ющенка і ще багато подібних «чому». Під важкими поглядами підлеглих пана Медведька навіть журналісти поводили себе якось мляво. Гнітюча атмосфера прес-конференції більше нагадувала офіційний поминальний захід. А і дійсно, як свого часу питав Михайло Жванецький, «почем стоит похоронить» дуже цікавить суспільство.

Той, хто вміє класти цеглу, той кладе

У вівторок парламентська більшість випхала з кандидатів на посаду міністра закордонних справ пана Огризка, зрозуміло не через нешляхетне прізвище, а заради любові та злагоди з комуністами. Того ж дня, Генпрокуратура завітала до гнізда почесного термінатора України відразу з обшуком і, юридичною мовою, попередила про небажаність пересування країною. В одному кадрі з телерепортажу про обшук з’явилася дитина. І це по-справжньому погано, чия б ця дитина не була. А напередодні, у підвалі біля офісу однієї, спорідненої із Самообороною, суспільної організації дуже вчасно виявили збройний арсенал. Категорії прихильників пана Луценка (за віком і рівнем освіти) такі ігри лише допомагають самоідентифікуватися і взагалі дуже смакують, але ціна питання у коаліції очевидно перебила здоровий глузд. І це вже нагадує щось старе і брудне. А головне – коли журналісти запитали Кисельова про події з екс-міністром МВС, він відповів, що Луценко – «ніхто» і ім’я його – «ніяк» і додав «він звичайний громадянин України». Отже, нам тепер відомо, що громадяни України для пана депутата «ніхто з іменем ніяк».

А опозиція попередніми екстремально-кислотними діями у вівторок підклала яйце (фракцію партії ППУ) до коаліційного гнізда. Невже за стільки місяців НУ не почула рішучі благання пана Кінаха керуватися інтересами держави-бізнесу? Якщо наш політикум в черговий раз вживає слово «зрада», доречно їм пояснити, що справжня зрада, коли під гасла соціально зорієнтованої Конституції вони грабують державу і українців, кидають напризволяще ветеранів війни, хворих, дітей, літніх людей, чорнобильців і афганців, коли завдяки Майдану одержують владу і відразу приєднуються до попередніх грабіжників, коли протягом п’ятнадцяти років наживаються на майже рабській праці власного народу. Тому, коли до коаліції приєднається ще й пан Губський це буде природний наслідок українського політичного стилю. А якщо своїми безглуздими вчинками опозиція подарує януковичам конституційну більшість, тоді вже їй остаточно годі й очікувати співчуття від суспільства.

Потяг за розкладом ліпше фелюги без вітрил?

У середу обшук офісу «Антикримінального вибору» вибухівки не виявив, єдиною зброєю, яку там відшукали, були справжні курячі яйця. Спочатку Юрія Віталійовича відстажували у МВС, а тепер спілкуються з ним, як з необізнаним. Середа стала також днем призначень у Верховній Раді. Президент нарешті підклав яйце до урядового гнізда, у вигляді новоспеченого міністра закордонних справ пана Яценюка. Подейкують, що це призначення може бути і вигнанням молодого Арсенія з Секретаріату, який не виказує належної поваги до олігарха пана Гайдука. От і виштовхнули з президентського гнізда з найкращими побажаннями. Але небезпека для «юного орла» криється у одностайності його затвердження парламентом. Чим він їх так привабив? По-перше, через його некар’єрність і відсутність необхідної підготовки, як сказала пані Герман, при бажанні його легко буде підставити. По-друге, дехто сподівається, що пана Яценюка можна буде не лише зігнути, а й зламати. Як проголошує китайська військова мудрість, заманити лисицю на дах і прибрати драбину.

Опозиція проголосувала за пана Арсенія і залишила сесійну залу. Відмінник по життю, пан Кінах отримав посаду міністра економіки лише з рук коаліції. У минулому підмітили, що комфортніше Анатолій Кирилович себе почуває, коли виступає виконавцем чиєїсь волі – це може бути воля народу або воля СПП, аби вона була. Там де він перебував досі очевидно волі не відшукав. Треба додати, в цей день пану Кінаху довелося почути про себе різне: від слів шани аж до «ганебно» і «ренегат». Тішитися він може лише переконанням, що перетерпів все це за державу і вірою, що донецькі своїх не здають. Хоча для цього треба стати своїм у дошку…

Може вам, шановні читачі, полегшає від того, що тієї середи був призначений міністр ЖКГ пан Попов. У найгіршому випадку, реформи можуть обмежитися лише заміною державного на приватного власника. Адже ми вже переконалися, що приватний власник в Україні підвищує ціни, а не якість послуг. Але ж може раптом здійсниться диво і за ті ж гроші перестануть відмикати воду і тепло, відремонтують ліфти, підвали, сходи, дахи, труби і бойлерні, прибиратимуть під’їзди і вивозитимуть сміття? Сподіватимемося, що саме такого Атланта і призначили. Ще одне новостворене і фінансово затратне Міністерство регіональної політики і будівництва отримало керівника пана Яцубу. Чи не є він послідовником методів пана Безсмертного побачимо з часом.

За піднесені «самим» величезні букети всі новопризначені обнімали і цілували пана Януковича, приймали поздоровлення від колег-членів Кабміну і раділи. Одні – від вдало зіграної партії, другі – від полегшення, треті від майбутніх дивідендів. Тиждень промайнув: коаліція ще раз відрапортувала про економічні успіхи, маючи на увазі і наступ на опозицію, опозиція продовжувала вимагати неможливого, маючи на увазі дострокові вибори. Тим часом по всій Україні, як накувала одна зозуля, тривають обшуки у частини тих зухвалих, хто затіває нову авантюру з участю народу. А з народом проводять профілактичні бесіди. Життя триває.

Станіслав Трипільський

РОЗКИДАЛИСЬ ТУЗИ КОЗИРЯМИ…

У «Народної самооборони» з’явився шанс збільшити хвилю незадоволення під час проведення «маршу справедливості» на столицю, який намічено здійснити вже після Великодня. А підкинув цей козир громадському руху, хоч як це дивно, його опонент – влада, розпочавши переслідування її лідера. І якби з обставинами і методами впливу на свого політичного суперника ознайомився російський сатирик Михайло Задорнов – автор крилатого вислову «Вони тупі», він мабуть залишив би американців у спокої…

Окшуц і К° проти Окнецула

«Придивився прикордонник уважніше до його паспорта і побачив, що в особливих примітках дрібними літерами від руки написано: «шпигун».

(Зі старих дитячих анекдотів)

На березневі свята провідав батьків у Львові. А тут як раз 9 числа у звичному форматі концерту-мітингу, в рамках політичного турне Україною, в центрі міста, за підтримки Т. Стецьківа та М. Катеринчука, свій план дій перед галичанами презентував лідер руху «Народна самооборона» Юрій Луценко. Проте, спостерігаючи за кволою реакцією галичан на виступ колишнього польового командира Майдану та його соратників, загальна кількість яких не перевищувала десяти тисяч, подумалось: анонсований марш на Київ, якщо й відбудеться, то не матиме того ефекту, на який здатен був би ще два роки тому. А що влада? Її останні «вибрики» додали рейтингу «самообороні» та Луценку: перешкоди у проведенні мітингу в Харкові, оголошення про відкриття кримінальної справи проти Луценка, реанімація торішніх чуток про наявність у нього подвійного громадянства й нарешті – вівторковий обшук на його квартирі та виклик на допит. Однак тепер уже не ті часи, коли люди мовчки, а то ще й з одностайним «одобрямс», сприймали, скажімо, заміну Генріха Ягоди на Миколу Єжова, а потім і на Лаврентія Берію. Влада, мабуть, забула тезу, відому кожному ще з часів опали Єльцина: якщо джина демократії вже випущено, – народ завжди ставатиме на бік тих політиків, яких переслідують. Згадаймо хоча б минулорічні протести синьо-голубих проти арешту Бориса Колесникова. Це стосується саме політиків, а не чинуш–бізнесменів на кшталт Бакая й Щербаня. Якщо ж тут справді домінували міркування політичної доцільності, то чомусь тепер не відчувається відповідної реакції на цей жест “милости к падшим” уже з боку переможців останніх парламентських виборів – Партії регіонів, які нині складають кістяк виконавчої влади?...Більшість дій останніх, особливо у царині кадрової політики, часто-густо має демонстративно реваншистське забарвлення. У цьому контексті, гадаю, цікавою могла б бути дискусія між Тетяною Коробовою, для якої Президент – уособлення слабкості, й Василем Базівим, який деяке скорочення “синьо-білого” контингенту в центральних та місцевих органах влади в 2005 і в першому кварталі минулого року назвав ледве не робеспьєрівським терором з боку президентської команди. Додаткового фарсового комізму в нинішнє переслідування Луценка додає те, що інструментами боротьби з ним стали органи прокуратури, з якою, перебуваючи на посаді керівника Міністерства внутрішніх справ, він вів постійну публічну полеміку, та міліції, керівництво якою він передав своєму колишньому однопартійцю Василю Цушку. Передача повноважень, попри політичне розлучення, як пам’ятаємо, пройшла доволі дружелюбно, однак в міру наближення «години Ікс», тобто можливого приходу колон демонстрантів до Києва, ставлення до Луценка з боку його наступника змінилося, що дало привід Луценку казати про справжнє задзеркалля в роботі Цушка і винести жартівливу пропозицію перейменувати його на Окшуца…

І знову тут спливла п’ята – неіснуюча – графа…

«Смотришь конкурс в Сопоте –

И глотаешь пыль,

А кого ни попадя

Пускают в Израиль!»

(В. Висоцький)

Хто тільки не пив чай торік на дружніх бесідах (назвати їх допитом язик не повертається!) із Луценком. Навіть неформальний лідер донецьких Ренат Ахмєтов не проігнорував гостинністю екс-міністра. А на тому тижні його тезка – заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін в ефірі каналу "Інтер" поінформував телеглядачів про подвійне громадянство Юрія Луценка: "Ми одержали копію документа за підписом посадових осіб МВС Ізраїлю. Там ідеться про те, що Луценко з 1999-го року є громадянином Ізраїлю", – сказав заступник Генпрокурора. У документі також зазначено його адреси, номер реєстраційного посвідчення та підстави, на яких він одержав громадянство. Для перевірки цієї інформації, Генпрокуратура звернулася із запитами в український МЗС, Інтерпол і МВС Ізраїлю.

Сам екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко цю інформацію спростовує. За його словами, у час, коли за даними Генпрокуратури, він перебував у Ізраїлі, насправді працював на виборчій кампанії Олександра Мороза і не виїздив за межі України. А минулої п’ятниці адвокат Луценка та екс-представник Інтерполу в Україні провели в УНІАНІ прес-конференцію. Адвокати стверджують, що ізраїльська держава, хоч і заохочує приїзд єдиновірців до країни, не роздає свої паспорти наліво й направо, а якщо вже й видала цей документ якійсь особі, то процедура підтвердження факту досить складна, а владі іншої країни ця інформація може бути надана виключно за рішенням суду. «Але головне, що в даному випадку ми маємо справу виключно з фальшивкою», – запевняють адвокати. І якщо ще 80 років тому персонаж Ільфа й Петрова доводив своєму співрозмовнику: «За сучасного розвитку друкарської справи на Заході виготовити радянський паспорт – то така дрібниця, про яку й казати не варто!», то за нинішнього розвитку інформаційних технологій будь-який документ виготовити під силу навіть школяреві, достатньо придбати відповідну комп’ютерну програму на Петрівці. До речі, про Петрівку, але московську. Шарапов, як пам’ятаєте, казав Горбатому: «Що мені, на Петровку бігти й брати в них довідку про те, що я в них не працюю!?». Луценко ж справді дав офіційний запит в Ізраїльське консульство, звідки вже встиг одержати копію довідки консульства Ізраїлю про те, що Юрій Луценко не є громадянином цієї країни. У документі, виданому 15 березня 2007 року й підписаному начальником консульського відділу Ізраїлю Вудь Бен Амі, зазначено, що «посвідчення особи під номером 3137864066 на ім'я Юрія Луценка ніколи не видавалося жодному громадянинові Ізраїлю». А колеги з «Комерсанта» не полінувалися звернутися до ізраїльського МВС, де теж повідомили, що Альберт Ісраель (інспектор, що підписав документ про репатріацію Юрія Луценка в Ізраїль у 1999 році), за їхньою інформацією, – у МВС Ізраїлю не працює. Тим часом у Генпрокуратурі наполягають, що вже одержали переклад документа, в якому «не виявили орфографічних і граматичних помилок».

За печерською наводкою…

«Одевайтесь! – Взял он шубу,

Не найдет, где рукава,

А жена ему: «За грубость,

За свои идешь слова…»

(О.Твардовский «Ленин и печник»)

Якщо перефразувати відомий рекламний слоган, можна сказать так: якщо ви не йдете до прокуратури, то вона йде до вас… Обшук почався о 6 годині ранку. Чому правоохоронці виявилися такими ранніми пташками, пізніше пояснив сам Луценко – він збирався рано виїхати у справах. «У мене є всі підстави вважати, що протягом останніх днів прослуховуються мої телефони, бо слідчі останнім часом демонстрували добру обізнаність у моїх планах», – розповів Луценко пресі. Адвокат Юрія Луценка Юрій Мартинюк повідомив, що нині Генпрокуратура проводить досудове слідство. На 15-у годину екс-урядовця викликали на допит. У ГПУ екс-міністр пробув понад годину. За його словами, слідчі просили його дати підписку про невиїзд, але він відмовився. «Я відмовився її підписати, у зв’язку з тим, що це надуманий документ, адже я жодного разу не уникав слідства»,– повідомив «народний самооборонець».

Тим часом «Наша Україна» заявляє про повернення в Україні політичних репресій. Про це з трибуни парламенту заявив лідер фракції В’ячеслав Кириленко. Інформація про обшук на квартирі Луценка стала топ-новиною першої половини тижня і навіть потіснила в інформповідомленнях наших ЗМІ другу сенсацію – готовність керівника Партії промисловців і підприємців України Анатолія Кінаха стати віце-прем’єром в уряді Януковича і, вочевидь, вивести своїх депутатів із фракції НУ та перевести їх до Коаліції… Отже, здається, Україна виходить із зимової політичної сплячки. І по-моєму, на нас чекає тепла весна й спекотне літо. Звичайно, не в кліматичному, а політичному сенсі.

ОЛЕКСАНДР ВОРОНІН

ЕКСПЕРТНА ДУМКА:

Кость Бондаренко (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна): „Я вважаю, що не означає. Думаю, що спрацювала, в черговий раз, або чиновницька безголовість, або ж намагання Партії Регіонів допомогти Юрію Луценку перетворитись на фігуру номер один в опозиційному русі, фактично за тим ж сценарієм, за яким розкручувалась свого часу Юлія Тимошенко. Бо політичні опоненти Юрія Луценка чудово розуміють, що поява на опозиційному полі ще одного лідера таки може зіграти на руку Антикризовій коаліції”.

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Дії влади явно скоординовані. «Регіонали» дають жорстку відповідь на ультиматум опозиції. Тепер тест для Президента. Якщо він і зараз дасть слабину, то це знак, що його можна буде надламувати постійно. І тоді «регіоналів» буде не зупинити. Є небезпека, що всередині Партії Регіонів гору братиме радикально-реваншистське крило”.

Найшла Кінбурська коса на камінь

87 із 94 депутатів Миколаївської обласної ради проголосували за затвердження схеми функціонального зонування території регіонального ландшафтного парку Кінбурнська коса. Таким чином з природно-заповідного фонду вилучено близько півтори тисячі гектарів землі, причому 434 гектари належать до особливо цінних земель на узбережжі Чорного моря. Землю передадуть під забудову баз відпочинку, так звану територію перспективного рекреаційного розвитку. Велику частину півострова перетворено на господарську зону Очаківського лісгоспу. На думку представників екологічних громадських організацій, такий непродуманий і непідготовлений поділ Кінбурна призведе до втрати природної самобутності унікальних ландшафтів парку і, як наслідок, до погіршення стану навколишнього середовища та умов проживання місцевого населення.

Під час обговорення питання на сесії захисники проекту стверджували, що це найкращий, компромісний варіант вирішення проблем півострова. Як аргумент, зацікавлена сторона наводила комерційну вигоду області в разі будівництва на заповідній території баз відпочинку. При цьому нібито сам заповідник не постраждає від стороннього втручання.

Протилежну думку відстоювали представники екологічної громадськості, жителі півострова й нечисленні депутати. Так, лідер фракції Народної Партії Олексій Гаркуша прорахував можливі негативні наслідки для коси в разі антропогенного й техногенного навантаження на неї. Будівництво доріг, ліній електропередачі, газифікація, обладнання каналізації і водопостачання неминуче призведе до знищення первозданної природи Кінбурна. Кількість населення (нині тут проживає всього 800 чоловік) збільшиться майже в 20 разів, піщана поверхня постраждає від прокладення 70 кілометрів доріг і траншей під каналізацію. А численний транспорт, що перевозить будматеріали, остаточно занапастить кінбурнську землю. Півострів є «перлиною» Причорномор’я, тут ростуть реліктові дерева й унікальні рослини, є водно-болотяні угіддя всеукраїнського значення, це – місце гніздування рідкісних птахів і нересту цінних видів риб.

Голова регіональної Чорноморської мережі громадських організацій, директор Південної філії Інституту екології України Олег Деркач заявив про незаконність рішення сесії. Більше того, він вважає, що прийнятий проект викличе міжнародний резонанс, оскільки суперечить ратифікованому ВР України Протоколу про збереження біотичної та ландшафтної різноманітності до Бухарестської конвенції, виконання якої тісно пов’язане зі збереженням цінних природних комплексів Кінбурна. Не вписується рішення депутатів і в українське законодавство. Зокрема, Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» Кінбурнська коса протягом 2007-2009 років повинна стати Національним парком. За такого поділу земель, яке запропонувала обласна рада, ідея створення парку може залишитися тільки на папері.

Крім того, депутати не взяли до уваги неодноразові звернення жителів трьох сіл, що містяться на території коси, – Покровки, Васильєвки і Покровського, «не почули» виступів депутатів Покровської сільської ради. А то ж є закликали не знищувати природи Кінбурна і не захоплювати їхньої землі. Як сказала депутат сільської ради Галина Губарєва, «тепер територія Кінбурнської коси складатиметься з одних шлагбаумів, проритих траншей і двометрових огорож. Ми ж хочемо, щоб наші і ваші діти, і внуки відпочивали на березі чистого моря, серед незайманої природи, збирали цілющі трави і гриби, а не дихали чадним газом».

Проте рішення, за яке проголосували депутати від фракцій Партії регіонів, КПУ, БЮТ і Партії зелених прийнято. Проти цього рішення одноголосно виступила фракція Народної Партії. Представники екологічних громадських організацій оскаржуватимуть депутатський вердикт Кінбурнській косі в судах.

Олена Івашко

Проблеми регіону вирішуватимуть разом

15 березня у приміщенні Житомирської обласної державної адміністрації за участю губернатора Юрія Павленка відбулося розширене засідання фракції Народної Партії в обласній раді. Під час конструктивної ділової розмови розглянуто низку питань соціально-економічного життя області, визначено напрями й накреслено попередній план співпраці обласної державної адміністрації з представництвом фракції Народної Партії. Йшлося також про використання кадрового резерву народників у виконавчій владі Житомирщини.

Слід зазначити, що до фракції народників в обласній раді входять: керівник управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Микола Олещенко; Герой України, який очолює передове на Житомирщині господарство – агрофірму „Єрчики” Володимир Дідівський; директор ДП „Овруцький лісгосп” Михайло Гусаревич, Головний державний санітарний лікар „Укрзалізниці” Зіновій Парамонов та інші поважані й авторитетні в області люди. А очолює фракцію досвідчений господарник, екс-губернатор області Микола Рудченко.

Юрій Павленко задекларував свою прихильність до висококваліфікованих фахівців із Народної Партії, а також висловив готовність до співпраці та запевнив, що надаватиме всебічну підтримку й дослуховуватиметься думки членів фракції народників щодо розв’язання актуальних проблем регіону.

Під час зустрічі було висловлено низку слушних пропозицій. Приміром, голова правління ВАТ „Житомиробленерго” Володимир Левицький наполягав на тому, що треба нарешті вирішити питання освітлення сільських населених пунктів у нічний час, на що потрібні мізерні суми коштів, але ніхто не хоче цього робити.

Своєю чергою, Зіновій Парамонов порушив проблему забезпечення населення області медикаментами. А генеральний директор облдержтелерадіокомпанії Віктор Бойко привернув увагу до проблеми телеінформування мешканців північної частини Житомирщини, яким доводиться дивитись білоруські програми, бо немає телетрансляторів українських каналів.

Микола Олещенко і Володимир Дідківський говорили про належну організацію посівної кампанії та фінансування сільськогосподарських підприємств Житомирщини. А ще – було зініційовано розширену нараду на базі агрофірми „Єрчики” за участю керівника області, голів окремих райдержадміністрацій, на якій планується детально обговорити й накреслити найближчі плани з питань подолання занепадницьких тенденцій на селі.

Губернатор також засвідчив власну підтримку пропозиції голови фракції народників Миколи Рудченка стосовно того, що певну суму коштів із перевиконання бюджету області потрібно виділяти на фракції обласної ради, щоб депутати могли повноцінно виконувати свої обіцянки перед виборцями, особливо, в частині надання фінансової невідкладної допомоги – як адресної, так і на розвиток соціальної інфраструктури тощо.

Крім того, у робочому порядку на засіданні фракції було обговорено деякі суто партійні питання. Зокрема, щодо Програми і Статуту партії, питання депутатської звітності перед виборцями, про передплату газети „Народна” та інші невідкладні питання сьогодення, які керівні органи поставили перед парторганізацією.

«Народна» №11 (84) 24 березня 2007 р.