Як відомо, щороку 10 грудня (Генасамблея ООН у 1948 р. прийняла відповідну Загальну декларацію) в усьому світі відзначається Міжнародний день прав людини. За новою українською традицією цього дня вже другий рік поспіль представники Української Гельсінської спілки з прав людини, в особі Голови Правління УГСПЛ Євгена Захарова та виконавчого директора Спілки Володимира Яворського, оголошують нових лауреатів щорічної антипремії в галузі прав людини – „Будяк року – 2007”. Власне, саму антипремію започатковано у 2006 р. для привернення уваги громадськості до найсерйозніших порушень прав людини, що відбулися в Україні протягом року. Кожен громадянин може висувати на антипремію будь-яку особу з обґрунтуванням порушень нею прав людини та основних свобод. Обрання лауреатів здійснюється конкурсною комісією, до якої входять члени Правління УГСПЛ – відомі українські правозахисники.

Оголошенню імен призерів антипремії не зашкодила навіть масована DОS-атака невідомими зловмисниками інтернет-порталів Української Гельсінської спілки з прав людини www.helsinki.org.ua та Харківської правозахисної групи www.khpg.org, що є одними з найбільших інтернет-ресурсів про права людини в Україні. Як повідомив журналістам на прес-конференції в УНІАН цього понеділка Володимир Яворський, «атака з понад 1000 віртуальних комп’ютерів на сервер, де розміщуються інтернет-портали Української Гельсінської спілки, Харківської правозахисної групи і сайт “Майдан”, розпочалася у неділю, 9 грудня, і триває досі. Через це робота трьох цих ресурсів заблокована. Не працює також електронна пошта правозахисників». Як відомо, DОS-атака полягає у спробі на якийсь час перекрити користувачами мережі доступ до сайту. За дивним збігом обставин наприкінці жовтня подібна хакерська атака була спрямована на аналогічний портал колег "Права людини в Росії" www.HRO.org, коли інтенсивність псевдозапитів становила до 200 звернень за секунду. У нашому випадку не виключено, що в такий спосіб деякі потенційні номінанти антипремії вирішили помститися громадській організації.

Цього року на антипремію було номіновано 17 посадових осіб та органів влади. Усі заявки були перевірені та обговорені конкурсною комісією. Усі вони зачіпають серйозні проблеми дотримання прав людини в країні, але ступінь серйозності та обґрунтованості порушень різна.

Голосування конкурсної комісії визначило лауреатами антипремії у 2007 р. таких посадових осіб та органи державної влади, які припустилися найбрутальніших і найнебезпечніших порушень прав людини та її фундаментальних свобод:

Микола Ільтяй, перший заступник Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, у номінації „за незаконне насильство щодо засуджених”. На думку правозахисників, сама ця особа є безпосередньо відповідальною за:

- численні випадки незаконного побиття засуджених із застосуванням спеціальних загонів для боротьби з тероризмом: 22 січня в Ізяславській колонії № 31; 7 червня в Бучанській колонії № 85 (Київська область); регулярні побої у Вінницькій колонії № 1 та інших місцях позбавлення волі;

- приховування фактів жорстокого поводження та переслідування засуджених, що подали скарги на незаконні дії адміністрації місць позбавлення волі: потерпілих унаслідок побоїв засуджених розвозили в інші колонії, позбавляли необхідної медичної допомоги, знищували особисті речі, надавали численні дисциплінарні покарання за порушення на кшталт „не спав після відбою”, збільшували терміни перебування в ув’язненні шляхом застосування статті 391 Кримінального кодексу України.

Василь Кощинець, Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань, у номінації „за абсолютну бездіяльність у випадку порушення прав людини”. Ця особа, на думку представників УГСПЛ, несе повну відповідальність за усі незаконні дії та бездіяльність своїх підлеглих, винних у порушеннях прав засуджених до позбавлення волі.

Генеральна Прокуратура України в номінації „за абсолютну бездіяльність у випадку порушення прав людини”. Генеральна прокуратура, незважаючи на надзвичайно широкі повноваження, систематично не забезпечує ефективне й швидке розслідування випадків порушення прав і свобод. Зокрема, як правило, відсутнє ефективне розслідування:

- випадків порушення прав засуджених до позбавлення волі;

- випадків катування та жорстокого поводження з боку правоохоронних органів.

Василь Грицак, народний депутат України, член Партії регіонів, колишній голова Департаменту ресурсного забезпечення МВС України, в номінаціях „за найбрутальніше втручання в приватне життя громадян” та „за найбільш небезпечну законодавчу ініціативу”. На думку правозахисників, – ця особа є лобістом приватного концерну ЄДАПС, а до «заслуг» номіната належить:

– лобіювання ідеї впровадження паспортів з чіпами, на котрих зберігається біометрична інформація громадян та інші їхні персональні дані, що порушує право на приватність: фактично держава вирішила „поділитися” всією приватною інформацією про громадян з іншими країнами, котрі отримають всю інформацію про особу при перетині кордону;

– тривала затримка у видачі закордонних паспортів у період літніх відпусток, що завдало шкоди більш ніж 60 тисячам українців і є незаконним втручанням у право на вільне пересування та приватне життя.

Саме В. Грицак, за інформацією УГСПЛ, – лобіював прийняття постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» (прийнято 23 лютого 2007 р., автор законодавчої ініціативи – народний депутат В.Грицак), котра стала безпосередньою причиною згаданих вище порушень.

Як ідеться у підготовленому прес-релізі, саме ця особа публічно відстоює інтереси приватного підприємства, що контролює виробництво бланків паспортів, здійснює видачу цих паспортів та власноруч контролює увесь реєстр громадян України з усіма персональними даними, що порушує право на приватне життя та є неприпустимим у демократичному суспільстві. Усі перелічені функції мають виконувати виключно органи державної влади.

Останнім з лауреатів антипремії «Будяк року» у 2007-му році став Леонід Черновецький, Київський міський голова, Голова Київської міської державної адміністрації, в номінації „за незаконне обмеження свободи пересування”. Зокрема, протягом року він неодноразово намагався обмежити законні права осіб, що не зареєстровані в м. Києві. Наприклад, розроблялася пропозиція про введення спеціальної картки для не киян; з комунальних підприємств звільняли працівників, не зареєстрованих у місті; звучали заклики не приймати до шкіл учнів, батьки яких не зареєстровані у Києві. Усі ці дії порушують вимоги закону про свободу пересування та вільний вибір місця проживання та права громадян.

До речі, торік першими лауреатами антипремії було також визнано Державний департамент України з питань виконання покарань „за бездіяльність та відсутність належної реакції на порушення прав ув’язнених” та Генеральну Прокуратуру України. Щоправда, у 2006 ГПУ «перемогла» в номінації „найбільш інформаційно закритий орган влади”. Також торік символічного будяка отримали - Служба безпеки України „за незаконну депортацію 11 узбецьких біженців 14 лютого 2006 року”, Прокуратура Алчевська Луганської області за систематичну та найбільш показову бездіяльність у випадку порушення прав людини через багаторазові відмови проводити належне розслідування фактів катування та жорстокого поводження в міліції. Незважаючи на це, прокуратура залишилася найбільш інформаційно закритим органом влади, а Департамент виконання покарань так і не створив незалежної системи розгляду скарг засуджених на дії адміністрації.

На запитання від «Народної» – чи не виникне небезпека того, що одні й ті самі посадовці та державні інституції щороку ставатимуть номінантами премії, утворивши своєрідний «пантеон безсмертних», – організатори подібного «вшанування» зазначили, що державні інституції можуть залишатися ті самі з року в рік (доки не відбудеться покращення), а ось конкретні посадовці в них можуть змінюватися, до того ж, крім уваги до центральних органів влади та їхніх посадовців, журі конкурсу завжди готове розглядати й номінантів з регіонів. Загалом, лауреатами стають лише номінанти, яких висувають, тому представники УГСПЛ закликали наступного року, коли святкуватиметься 60-річчя прийняття Загальної Декларації прав людини, проявити більш масштабну активність громадян й організації у справі висунення кандидатур на її одержання, запевнивши присутніх у незаангажованості комісії при відборі шорт-листа з десятків запропонованих імен та інституцій влади.

Як з’ясувалося, пластмасовий символічний будяк разом з відповідною «грамотою» з мотивуванням «нагороди» буде направлено через кур’єрів усім номінантам антипремії. Щодо пропозиції підкріпити сувенір відповідним грошовим еквівалентом (це ж не диплом, а премія!) хоча б у тридцять горезвісних срібників, Євген Захаров зауважив, що подібною сумою зазвичай розраховуються із зрадниками. Хоча згодом погодився, що порушення присяги державного службовця цілком можна класифікувати як зраду, бо мова йде про порушення прав людини, а це не що інше, як зрада її інтересів.

До речі

Але це – переможці антипрпемії. Проте на перемогу у ній окремими правозахисниками висувалися також Верховна Рада України п‘ятого скликання, Верховний суд України, Уповноважений Верховної ради України з прав людини Ніна Карпачова, Президент України Віктор Ющенко, Сєверодонецька міська рада та міській голова Володимир Грицишин, суддя з цього ж міста Ігор Юзефович, Виконавчий комітет Харківської міської ради та її секретар Геннадій Кернес, голови Севастопольської держадміністрації та міської Ради – Сергій Куніцин та Валерій Саратов  та начальник Управління освіти Чернігівської міської ради  Володимир Купріяненко, які у ході дискусій членів журі поступилися по балах протидії здійсненню прав людини  її цьогорічним лауреатам.

Лесь Іванів

 ГАЛУЗЬ УСПІХУ – ПТАХІВНИЦТВО, ДЕ КИЇВЩИНА – РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛІДЕР

За своєю ефективністю вітчизняне птахівництво вже давно подолало радянські показники. скажімо, лише на київщині підприємства птахопрому за неповний рік «видали на гора» 1 млрд. 770 млн. штук курячих яєць, що дозволяє забезпечити сніданком кожного китайця у світі …

Розведення свійської птиці – вид господарської діяльності зі швидким оборотом капіталу, а птахівництво завжди було однією з найефективніших і найрентабельніших галузей сільського господарства. У Радянському Союзі бум птахівництва припав на 60-70 роки. В цей час у країні будувалися бройлерні птахофабрики, споживання яєць перевищило 300 штук на людину в рік, що дозволило урізноманітнити недільний сніданок кожного солдата Радянської Армії двома вареними яйцями. У 90-ті роки минулого століття, як і все сільське господарство України, птахівництво переживало не кращі часи - галузь приходила в занепад. Однак за останні сім-вісім років у країні відбувається стрімке відродження галузі. Хоча нам ще і досі доводиться купувати «ніжки Буша», проте, об'єм імпорту птахівничої продукції в Україні з року в рік зменшується. За великим спектром виробничих і економічних параметрів ми вже впритул наблизилися до міжнародного рівня, а подекуди навіть вийшли на показники світових «монстрів» галузі. А сталося це переважно не за рахунок дрібних виробників, а насамперед, завдяки комплексному підходу до ведення галузі із застосуванням світових технологій на великотоварних птахофермах.

Серед професіоналів галузі представляти Миколу Жеребова немає потреби: багато років він очолював Березаньську птахофабрику, що в Баришівському районі на Київщині. За час керівництва зумів надати потужний імпульс розвитку цього підприємства, зробивши разом зі своїми фахівцям його багатогалузевим, а вже понад десять років він очолює виробниче об’єднання «Київптахопром». Тож у нашій бесіді перше запитання до члена Народної Партії ми задали щодо завдань цієї структури.

– Миколо Єпіфановичу, на рівні країни і столичного регіону існує асоціація “Союз птахівників”. Чим, власне, ваше об’єднання відрізняється від неї?

– Асоціація – громадська професійна організація, яка об’єднує у своїх лавах переважно керівників виробництва галузі, яка покликана відстоювати у коридорах влади та на ринку інтереси галузі, цивілізовано лобіювати їх. Науково-виробниче об’єднання «Укрптахопром» та його обласний підрозділ – «Київптахопром», яке я маю честь очолювати, також створений для того, щоб представляти економічні й соціальні інтереси усіх працівників птахопідприємств у спілкуванні з представниками влади (у Міністерстві аграрної політики, у Головних управліннях агропромислового розвитку обласних державних адміністраціях, тощо), проте, ми більше зосереджені на координації зусиль усіх суб’єктів виробництва птиці для поширення передового досвіду ведення галузі, застосування на практиці досягнень аграрної науки. Також ми намагаємося здійснювати відповідний підбір інвесторів для потреб конкретних птахопідприємств, двічі на рік беремо участь в організації та проведенні спеціалізованих виставок-ярмарків міжнародного, республіканського та регіонального масштабу, не кажучи вже про щомісячні ярмарки-продажі продукції галузі, які ми здійснюємо у райцентрах. Також за нашого організаційного сприяння регулярно на базі одного з підприємств об’єднання відбуваються засідання Ради керівників, на якому в колі професіоналів підбиваються підсумки роботи галузі за певний період, обговорюються способи розв’язання тих чи інших проблем, які виникають під час роботи.

– Але погодьтеся, що подібний напрям роботи – більш притаманний для планової моделі економіки з централізованим розподілом ресурсів, аніж для ринкової, де колеги часто-густо стають ще й конкурентами.

– По-перше: погодьтеся, що не все у плановій економіці було погано, якщо навіть врахувати той факт, що галузеві об’єднання на Заході також незмінний атрибут тамтешнього аграрного пейзажу. По-друге: внутрішній ринок продовольства ще не настільки насичений продукцією, щоб хтось комусь палки в колеса вставляв, до того ж маємо досить типові проблеми, які притаманні всім підприємствам галузі, незалежно від форм власності та масштабів виробництва. Всі вітчизняні виробники певною мірою виступають спільним конкурентом іноземному виробнику, який, скориставшись труднощами на нашому продовольчому ринку на початку 90-х років, зумів заполонити наш ринок своєю продукцією, далеко не завжди якісною. І нарешті, ще один фактор не можна ігнорувати. Хоч держава й не дуже допомагає сільгоспвиробникам, проте певна допомога на племінну й селекційну роботу з державного бюджету надходить. Так ось ми намагаємося забезпечити прозорість у надходженні цих коштів, спільно обговорюємо кандидатів на неї.

– Методична допомога у розповсюдженні досвіду аграрної науки – річ зрозуміла, а як розв’язується проблема забезпечення кадрами підприємств галузі?

– У цьому плані ми тісно співпрацюємо з кафедрою птахівництва Національного аграрного університету, направляючи для студентів-випускників запити конкретних підприємств з умовами, які ті здатні забезпечити молодим спеціалістам.

– Раніше, пригадується, держава забезпечувала пільговий режим на митниці для імпортного обладнання, у тому числі спрямованого і на село.

– Приємно зазначити, що у вітчизняних машинобудівників відкрилося друге дихання, і вони самотужки вже готові власним обладнанням забезпечувати підприємства галузі. У цьому плані хочеться назвати серед піонерів відродження сільського машинобудування працівників «Ніжинсільмаш», які вже у змозі забезпечити птахівників сучасним клітковим обладнанням. І хоча сучасні керівники й самі отримують прайс-листи багатьох виробників обладнання, але й ми, у свою чергу, допомагаємо налагодити мости між потенційними партнерами на ринку.

– Наскільки мені відомо, на відміну від багатьох бюрократичних структур, ваші об’єднання організаційно вибудовувалися знизу, тобто «Київптахопром» - був у колі співзасновників загальнонаціональної структури - НВО «Укрптахопром». А які позиції займають київські птахівники на тлі здобутків колег з інших регіонів?

– Не хочу виглядати хвальком, але на долю нашого регіону припадає майже чверть усієї продукції птахівництва у країні. Приємно, що і інші регіони потроху стали підтягуватися до здобутків Київщини.

– Миколо Єпіфановичу, якщо проаналізувати реальні зміни на краще у виробничій та споживчих сферах, з’ясується, що за роки Незалежності лише кілька сфер домоглися успіху, порівняно з радянськими часами. Скажімо, рівень житлового будівництва у столиці вже давно подолав рекорд 1990 року, проте отримати житло під силу лише багатим людям. Розвиток мобільного зв’язку й комп’ютерних технологій все ж таки пояснюється загальними досягненнями наукового прогресу у світі. А дехто може висунути докір, що за здобутками галузі стоять гроші потужних вітчизняних товстосумів.

– Не бачу нічого поганого в тому, що вітчизняні платоспроможні земляки стали інвесторами власного виробника, а не вивезли капітал в офшорні зони. До того ж мушу сказати, що й серед керівництва і топ-менеджерів багатьох підприємств стоять справжні фанати галузі, дехто взагалі починав, як-то кажуть, з нуля. Приміром, керівник ТОВ «Слов’яни» для отримання першого кредиту свого часу під заставу навіть свою трикімнатну квартиру заклав. Так, наша галузь у сільськогосподарському виробництві – одна із найрентабельніших. Хочеться вірити, що невдовзі й у виробників свинини й молока теж з’явиться світ у кінці тунелю. Водночас варто зазначити, що працівники нашої галузі також страждають від відсутності довгострокового пільгового кредитування, що дозволило б предметніше зайнятися переробкою, покращити екологічні стандарти (що так чи інакше необхідно буде робити у разі вступу нашої країни у Світову Організацію Торгівлі), не кажучи вже про парадокси вітчизняного оподаткування. Отже, мені здається, що зі своєю місією – забезпечити ринок яйцями й якісним відносно недорогим м’ясом, порівняно із свининою, ми впоралися.

– Це справді так, мимоволі через дорожнечу останньої перейшов на дієтичне м’ясо. Я, зрозуміло, не претендую на лаври Паніковського, але однією курятиною ситий не будеш, де гуси, індики?…

– Дійсно, поряд з яйцем, виробництво м’яса бройлерів – головний напрям роботи. Проте на території області нині утримується 70 тисяч голів індиків, 130 тисяч голів перепелів (хотілося, до речі, щоб держава таки прийняла програму забезпечення діток дитячих садків і шкіл досить корисними яйцями цієї птиці, що рекомендують учені, враховуючи Чорнобильський фактор), майже по 20 тисяч голів гусей і таку саму кількість качок, і навіть близько тисячі голів фазанів і страусів. Піонером у розведенні останньої були аграрії Дніпропетровщини, а Київщина –друга у розведенні цієї перспективної, але дещо екзотичної для нашої країни птиці. Отже, все попереду.

– Мені залишається лише подякувати вам за таку змістовну бесіду, однак, наостанок дещо провокаційне запитання: з деклараціями про захист інтересів агровиробників виступає практично весь політичний бомонд, чому серед широкого спектру зареєстрованих у країні партій ви, Миколо Єпіфановичу, обрали саме Народну?

– Для багатьох партійних функціонерів декларація про захист селян – не більше ніж тематична «галочка» у передвиборних деклараціях, тоді як для Народної Партії, яка вийшла з надр Аграрної партії, це - серцевина її ідеології. Повірте, для працівників аграрного сектору дуже не вистачало голосу оборонців села у парламенті попереднього скликання, тож впевнений, що голос фракції Блоку Литвина у Верховній Раді нового скликання завжди буде потужний. Хотілося б лише того, щоб їхні колеги по парламенту від чвар швидше перейшли до конструктивної роботи на законодавчій ниві.

Олександр Воронін
«Народна» №49 (122) від 15 грудня 2007 року