І ПИСАТИСЯ МАЄ ЗА ЙОГО УЧАСТЮ – ПЕРЕКОНАНІ ІНІЦІАТОРИ СКЛИКАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ АСАМБЛЕЇ

Під час зустрічей з виборцями, у ході цьогорічної позачергової виборчої парламентської кампанії, і Володимир Литвин і Михайло Сирота, як лідери виборчого Блоку народників й трудовиків, говорили про необхідність бережливого та шанобливого ставлення політиків до Основного Закону нашої держави. Вже після виборів цю тезу повторив і Олег Зарубінський. Зокрема, відповідаючи на запитання «Львівської газети», він сказав: «Сьогодні тільки лінивий не говорить про зміни до Основного Закону. Проте ми переконані, що поспіхом робити нічого не можна. Тим паче, що Конституція в цивілізованих країнах є суспільним договором. Конституцію не можна затверджувати шляхом ламання через коліно. Якщо Конституцію приймати на референдумі шляхом більшості, то вона ніколи не стане тим Основним законом, який визнаватиме все населення. Бо у європейській цивілізованій традиції Конституція країни є суспільним договором, який укладають шляхом консенсусу і компромісу. А за умови 55 на 45 або 60 на 40 Конституція ніколи не буде дієвою. Я це кажу до того, що поспішне прийняття Конституції означатиме закладення певних юридичних колізій, суперечностей, які вилізуть потім боком. Тому, усвідомлюючи, що в нинішній Конституції є юридичні прогалини, не можна не розуміти, що ідеального документа бути не може. А головне, чим сьогодні мали б зайнятися політики, – виконувати ті положення, які є в Конституції, а не бути їх порушниками. Бо якщо апріорі можновладці та різні інститути влади задля збільшення своїх повноважень шукають шпарини та вузькі місця в Основному законі й думають тільки про те, як використати їх для посилення своєї влади, тоді жодної Конституції не дотримуватимуться. Має бути елементарна законослухняність, перш за все, можновладців».

Конституційна творчість: якщо занадто хочеться - то можна!?

Важко не погодитися з цією думкою, однак більшість нашого політикуму все ж таки налаштована на корегування Конституції. «А якщо процес не можна зупинити – його варто очолити», – вчить новітня управлінська мудрість…

Як відомо, на початку минулого тижня Президент Ющенко зустрівся з представниками політичних сил, які пройшли до новітнього парламенту. Окреслюючи найближчі завдання влади, глава держави зазначив: «2008 рік має бути присвячений оптимізації конституційного процесу, формуванню нової редакції Конституції, яка б не дозволила з одного боку узурпації влади будь-яким інститутом чи особою, а з іншого забезпечила дорогу для розвитку демократичних засад і цінностей. Нам треба дати чесну відповідь на ті положення, які були закладені в українську Конституцію, і які сьогодні знищили паритет між системами влади, принесли той принцип стосунків – по суті, агресивний і войовничий – який ми спостерігаємо останні півтора року». «Питанням номер один», що має бути відображене в новій редакції Конституції, Президент назвав відновлення балансу між гілками влади. Серед інших важливих змін – реформа місцевого самоврядування у бік розширення повноважень регіонів, запровадження нових засад територіальної організації влади, судова реформа.

Того ж дня заступник глави СП Президента України та його ж представник у КС Марина Ставнійчук, спілкуючись з журналістами, висловила впевненість, що нова редакція Конституції буде підготовлена вже протягом першого півріччя 2008 року.

Звичайно, оскільки Президент України за своїм статусом – ще й гарант Конституції, його намагання тримати руку на пульсі процесу змін до неї – зрозуміле. Проте чи не призведуть вони лише до банального повернення тих повноважень, які існували у гаранта до грудня 2004 р.? Можливо, з розрахунку на власну участь на наступних президентських виборах (у надії на перемогу) ключові політичні фігури погодяться здійснити ревізію у політичній реформі. Проте у разі програшу, де гарантія, що не пролунають заклики змінювати текст уже нової Конституції?

Політиків просять не втручатися…

Зміни до Конституції мають вноситися у кілька етапів, через розробку нової редакції, її удосконалення на Конституційній асамблеї та ухвалення цих змін на референдумі. Так вважає голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Зокрема, на "круглому столі", він зазначив: “сьогодні всі експерти розуміють, що далі жити в умовах нинішньої редакції Конституції і особливо в умовах такого ставлення політиків і гілок влади до Основного Закону не можна”. За його словами, з цієї ситуації можна вийти декількома шляхами. Політики можуть навіть зібратися і спробувати домовитися про те, що Конституція поважатиметься і виконуватиметься. "Але з нинішньою політичною елітою це – утопічний шлях", - сказав І.Коліушко, додавши: найімовірніше, у такому разі все зведеться до того, що учасники переговорів заявлять про необхідність переписати текст Конституції. Експерт озвучив декілька шляхів зміни Конституції. Наприклад, можна змінити Основний Закон за процедурою, виписаною в розділі 13 Конституцій. Для запуску цього механізму необхідна згода двох третин складу ВР, а якщо такої кількості народних депутатів немає, то "народ сам може прийняти нову Конституцію - очевидно, для цього необхідно провести всеукраїнський референдум".

Водночас І. Коліушко зазначив, що для проведення референдуму необхідно спочатку розробити відповідний проект Конституції, і невідомо, хто буде цим займатися. "Виникає запитання, чи можна довіряти сьогоднішнім політикам підготовку такого проекту Конституції", – сказав він. Тому в багатьох є виправдані сумніви дієвості такого варіанта. За його словами, для більшості політиків внесення змін до Конституції – це лише черговий етап у політичній боротьбі. Тому доцільніше в цій ситуації винайти спеціальну форму підготовки Конституції, не залучаючи до цього політиків. На його думку, спочатку варто було б створити так звану Конституційну комісію. Цей орган повинен бути дуже нечисленним, тобто, до нього увійдуть 10 – максимум 15 членів, насамперед правники і представники політичних сил. Після цього "для забезпечення більшої легітимності цього документа" експерт пропонує розглянути його на Конституційній асамблеї. І вже потім – виносити проект на всеукраїнський референдум. Проте голова правління Центру політико-правових реформ завважив, що Конституція, яка діє, не передбачає такого органу, як Конституційна асамблея, а отже, цей шлях може в когось викликати питання про легітимність такого проекту Конституції. На цьому етапі він пропонує розглядати асамблею як суто робочий орган, але він повинен був формуватися за спеціальною процедурою. Світова практика передбачає, що в перехідний період багато країн саме таким шляхом вирішували конституційні питання. Головна ідея, за словами І. Коліушко, полягає в тому, щоб у Конституційній асамблеї не брали участь ті, хто претендує на політичну самореалізацію. Це означає, що представники асамблеї протягом п'яти років не зможуть балотуватися до парламенту, обіймати урядові або інші державні посади. Конституційну асамблею можна формувати шляхом прямих виборів, – у цьому разі там були б представники від політичних сил від регіонів і від громадян. Для цього можна було б прийняти спеціальний закон.

Асамблея не повинна дублювати, а тим паче підміняти Раду…

Українське суспільство має об'єднатися навколо процесу створення організаційного комітету зі скликання конституційних зборів. Про це в ході "круглого столу заявив голова цього оргкомітету Юрій Збітнев.

Ю. Збітнев переконаний, що ні Верховна Рада, ні Президент не прислухатимуться до тих сигналів по реформуванню Конституції України, що подає суспільство. За його словами, сьогодні діє Конституційна рада, і цей орган законний, але він підпорядкований Президентові. "Я упевнений, що всі конституції приймаються двома шляхами: або шляхом реформування, або шляхом революції", – сказав він. Ю. Збітнев вважає, що Конституційна асамблея – це якраз революційний шлях. Він закликає не забувати про статтю 5 Конституції, де йдеться, що народ є джерелом влади, і ст. 69 – щодо безпосередньої форми демократії. "Я переконаний, що ми не повинні нічого запитувати ні у Президента, ні у парламенту. Ми, як представники суспільства, маємо об'єднатися в організаційні комітети", – запропонував він. Ю. Збітнев наголосив, що цей комітет повинен визначити процедуру, і громадянське суспільство зобов'язане здійснювати тиск на владу. "Ми, апелюючи до народу, маємо визначитися на певних основах нового суспільного договору", – зазначив він, додавши, що в цьому документі мусить бути задекларована мета держави, персональна відповідальність посадових осіб і належний контроль. Окрім того, в ньому має бути закладена і перспектива розвитку держави, відновлення довіри народу до влади. У цьому, на думку Ю. Збітнева, і полягає сенс Конституційної асамблеї, до якої частину членів слід обирати, а частина – делегувати. “Словом, ми повинні здійснювати тиск на владу, а не чекати, доки вона буде нам щось пропонувати”, – сказав Ю.Збітнев.

Директор Центру соціальних досліджень "Софія" Андрій Єрмолаєв закликав усіх задуматися над тим, чи варто Конституційній асамблеї мати характер законодавчого органу? А.Єрмолаєв вважає за доцільне надати їй лише функції напрацювання й обговорення концепцій. "А ось що стосується законодавчого процесу, то це повинна бути сфера компетенції найвищого законодавчого органу Верховної Ради, – або виносити це на референдум, отримавши добро розділу держави і законодавців", – сказав він, додавши, що інакше в Україні буде два законодавці, і тоді державі знову не уникнути нових криз або повторити сумну долю Росії зразка 1993 року.

"Наступного року асамблея, якщо вона відбудеться, може стати справжньою школою національного діалогу, на яку має сенс виносити концепцію, але не доводити до рівня законопроектів. Законопроекти все-таки має сенс залишити у сфері компетенції законодавчого органу", - сказав він. Крім того, політолог пропонує визначитися – як виносити на референдум зміни в Конституцію, пов'язані з політичною системою.

P.S. А цього вівторка конституційна дискусія продовжилась у програмі «Новий час» на 5-му каналі, де в гостях у журналістів були Юрій Збітнев та Михайло Сирота. Якщо керівник новоутвореного оргкомітету знову закликав до скликання Конституційної асамблеї, то новообраний депутат від Блоку Литвина висловив сумнів у тому, що в найближчі 10 років Конституція України буде радикальним чином змінена, хіба що до неї внесуть корективи, які покладуть край нинішньому дуалізму у владі, коли її виконавча вертикаль має два центри прийняття рішень.

ОЛЕКСАНДР ВОРОНІН
«Народна» №41 (114) від 20 жовтня 2007 р.