У лютому 2010 року Віктор Янукович став демократично обраним президентом України, нагадує Андерс Аслунд. І вже за рік Янукович, здається, слідує політичній моделі колишнього президента Росії Владіміра Путіна – зосереджує владу у своїх руках, а багатство розподіляє серед вузького кола наближених осіб, зазначає автор статті.

Україна повернулася до Конституції 1996 року, яка надає президенту більше повноважень; міжнародна спільнота більше не вважає Україну демократичною, а місцеві вибори у жовтні минулого року поклали край низці вільних і чесних виборів, – описує ситуацію в Україні Андерс Аслунд.

Представники влади пояснюють жорсткість управління необхідністю проведення реформ. Минулого літа цьому ще можна було повірити, зауважує автор статті, адже Янукович навіть презентував амбітну програму реформ, погоджену з МВФ та підкріплену кредитом. І навіть швидко здійснив перші кроки – скорочення дефіциту бюджету і підняття цін на газ. Але подальші «реформи» аж ніяк не сприяли підвищенню конкурентноздатності України чи ринкової свободи, а були вигідні лише кільком наближеним до президента бізнесменам. Приватизація, зокрема «Укртелекому», відбулася непрозоро та за мінімальну ціну, а контракти, пов’язані з Євро-2012, здається, розподіляються без конкуренції і зарезервовані для найближчих соратників президента.

Минулого літа, пише автор статті, Янукович ввів ембарго на експорт зерна, який до того процвітав, а квоти на експорт надали лише компаніям наближених до президента осіб. У підсумку виробництво продовольства зменшується. Новий Податковий кодекс, на думку Андерса Аслунда, був вигідним лише для великих компаній, а весь тягар ліг на плечі дрібних підприємців. І хоча після вето Януковича найгірші положення кодексу були усунуті, міжнародні аудитори відзначають погіршення податкової системи.

Але, здається, у щорічному зверненні до парламенту 7 квітня Янукович уже відкинув свої претензії на проведення реформ, окрім приватизації, а говорив лише банальності. Пенсійну реформу і реформу газового сектора відкладено, квоти на експорт зерна збережено, а процес відшкодування ПДВ застопорився. Тобто, узгоджені з МВФ реформи були провалені, зауважує автор статті.

Однак «найбільш зловісний аспект президентства Януковича – використання судової системи для репресій проти опонентів і ЗМІ», – пише Андерс Аслунд. За це нове керівництво України розкритикував Держдепартамент США.

Щодо справи проти Леоніда Кучми, то тут щодо мотивів Януковича в ЗМІ обговорюється кілька версій. Але навряд чи хтось вірить, що Янукович з його ставленням до опозиції та відсутністю інтересу до розслідування справи раніше, раптом перейнявся встановленням істини у причетності Кучми до вбивства Георгія Гонгадзе, зауважує автор статті. Серед версій щодо мотивів Януковича – розслідування проти інших політиків часів Кучми, зокрема Володимира Литвина; бажання наближених до Януковича олігархів забрати у зятя Кучми Віктора Пінчука телеканали або металургійні заводи; а також помста Януковича Кучмі за незастосування сили під час Помаранчевої революції 2004 року.

Тим часом економічне зростання в Україні минулого року становило скромні 4%, і цього року очікується такий самий показник. Організація Transparency International констатує зростання корупції.

«Чи може таке жахливе правління довго протриматися в сьогоднішній Європі», – запитує Андерс Аслунд. На його думку, дух Помаранчевої революції проявляється у численних протестах українців з різних приводів. А рейтинг популярності Януковича та його партії з часу виборів впав на дві третини. Більшість українців, навіть на російськомовному сході, переконані, що їхня країна прямує в хибному напрямку.

«Янукович, здається, не усвідомлює того, що доводить російський приклад: для політичного виживання, навіть за легкого авторитаризму, необхідно залишатися надзвичайно популярним», – висновує автор статті.

Оригiнал матерiалу:
http://www.washingtonpost.com