Ніна Карпачова тривалий час обіймає посаду уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Ця невисока жінка із старомодною зачіскою керує нетиповим відомством, де, на відміну від решти державних установ, немає жодного м’язистого охоронця.

Омбудсмен не має доступу до фінансових потоків в державі, проте це не завадило їй минулого року посісти шосте місце у рейтингу найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус».

Вона є першим та єдиним омбудсменом України. Вперше її обрали у 1998-му, а востаннє переобрали у 2007-му. Кажуть, що таємниця такого політичного довголіття Карпачової у впливових друзях-політиках, які потребували її допомоги за останнє десятиліття. У 2001-му вона захищала ув’язнену лідерку опозиції Юлію Тимошенко. У 2005-му – Бориса Колеснікова та Євгена Кушнарьова, політична сила яких сьогодні при владі. А нині з’являється у новинах, відстоюючи права арештованих соратників Тимошенко.

Карпачова дещо лукаво стверджує, що залишається поза політикою. П’ять років тому вона вступила до Партії регіонів та була одним із помітних облич цієї політичної сили на виборах до парламенту. Ставши депутатом, Карпачова відмовилася від мандата та за підтримки колег по партії знову стала омбудсменом. За її відсутності посада залишалася вакантною, йдеться у статті.

Карпачовій є про що пошкодувати за час свого демаршу у політику. Зокрема про заклики «покінчити із» тодішнім президентом Віктором Ющенком та Тимошенко. Повернувшись на звичну посаду, їй довелося працювати над відновленням свого доброго імені. «Я не маю чим їй дорікнути. Вона довела, що є справжнім незалежним омбудсменом, навіть коли співпрацювала із Партією регіонів», – сказав Віктор Ющенко.

Та в деяких опозиційних політиків той період залишив гіркий післясмак. Андрій Шевченко, депутат від партії Тимошенко, каже, що Карпачова мала б сьогодні допомогти опозиції у викриванні авторитаризму в Україні. На що вона відповіла, що омбудсмен має залишатися поза політикою.

Автор статті нагадує, що після обрання президентом Віктора Януковича він змінив Конституцію, збільшивши свої повноваження, та ускладнив виборчий процес для опозиції. Представникам попередньої влади висунули суперечливі обвинувачення у суді, декого арештували. Державні ЗМІ почали тенденційно висвітлювати інформацію, акцентуючи на позитивних сторонах влади та ігноруючи опозицію.

Карпачова регулярно відвідує ув’язнених опозиціонерів, проте надає перевагу займатися справами пересічних українців. У 2010-му році допомоги її відомства попросили більш ніж 82 тисячі громадян.

Автор статті наводить як приклад справу Дмитра Бутка – солдата, який отримав вогнепальне поранення у 2004 році. Стан його здоров’я досі поганий, проте військова частина не виплачувала йому компенсацію, незважаючи на судове рішення. Лише після втручання омбудсмена у 2010-му потерпілий отримав належні кошти.

У статті також розповідається про допомогу Карпачової громадянам, які постраждали від української пенітенціарної системи. Так, Світлана Зайцева, якій було 23 роки, кілька років відсиділа у в’язниці за вбивство, якого не вчиняла. Винних знайшли, проте жінка захворіла у тюрмі на туберкульоз та невдовзі померла. Омбудсмен допомогла її трьом осиротілим дітям отримати відшкодування. Та зараз родина Зайцевої опинилася під загрозою втрати помешкання, після того як її адвокат виставив рахунок за свої послуги.

Карпачова допомогла також Олексію Нечаєву, колишньому меру маленького міста. За зловживання владою йому присудили 7,5 років ув’язнення. Керівники виправного закладу відмовилися прийняти інсулін для Нечаєва, який є діабетиком, поки протягом кількох тижнів готували його до переведення до іншої установи. Своїм втручанням омбудсмен перешкодила переведенню та допомогла зменшити термін ув’язнення.

«Уже десять років я бачу, що Україна залишається одним із лідерів у Європі за рівнем досудових затримань. Наші суди наказують арештовувати людей, яких не треба арештовувати. Від цієї проблеми потерпають не лише колишні посадовці, але й сотні інших», – стверджує Карпачова. В середньому кожний третій день вона займається тим, що відвідує тюрми та СІЗО, зазначає автор статті.

Перевантаженість українських судів та слідчих призводить до того, що підозрюваний у тяжкому злочині може роками чекати суду, перебуваючи у СІЗО. Лише в одному із київських СІЗО, за даними Карпачової, перебуває шестеро підсудних, арештованих ще у 2002 році. І якщо їх визнають невинуватими, то за дев’ять змарнованих років перед ними просто вибачаться.

«Насправді найтяжча та найпоширеніша форма порушення прав людини в Україні – це бідність», – каже Карпачова. Кожне четверте звернення до омбудсмена пов’язане із фінансовою ситуацією. Часто це соціально незахищені жертви шахрайств. Інколи їм можна допомогти, просто оформивши законну державну допомогу, але часом лише зміна економічної ситуації загалом може зарадити скривдженим. «Дев’ять мільйонів українців отримають пенсії менше 120 доларів на місяць», – зазначає Карпачова.

Та наступного року парламент збирається обрати нового омбудсмена. Карпачова багато про це не говорить: «Я не залучена до виборів та не хочу про це говорити! Я маю ще рік попереду для роботи!» Минулого року парламент зменшив термін перебування омбудсмена на посаді із семи до п’яти років.

Критика на адресу Карпачової лунає здебільшого з боку активістів у сфері захисту прав людини. Зокрема, з уст її багатолітнього конкурента за посаду омбудсмена Євгена Захарова. Він є співголовою Харківської правозахисної групи.

«Повага до прав людини в Україні катастрофічно погіршилася за останній рік, а омбудсмен реагувала дуже пасивно. Система, створена Карпачовою, є неефективною, надто централізованою. Вона є центром інформаційного потоку та прийняття усіх рішень», – каже Захаров.

«Карпачова недостатньо активна. Вона брала участь у кількох резонансних справах, але немає системної роботи і законотворчого процесу. Подання, які вона отримує від громадян, зазвичай просто пересилаються в інші органи влади», – заявляє Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.

Інші, наприклад, політолог із Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, вважають, що проблема – у надто довгому перебуванні на посаді: «Ротація необхідна. Інакше увага та професіоналізм будь-якого посадовця можуть почати згасати».

Та одностайності щодо Карпачової у середовищі українських правозахисників немає. Зокрема, член Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Чемерис вважає, що омбудсмен робить усе можливе у рамках своїх повноважень, а справжньою проблемою є змінити законодавчу базу для захисту прав людини.

Підлеглі Карпачової вважають критику Захарова несправедливою, підготовкою до виборів нового омбудсмена.

Та несхоже, щоб думку експертів сильно впливала на події. Все вирішуватиме домінуюча у парламенті Партія регіонів.

«Карпачова має величезний авторитет не лише в Україні, але й за кордоном. Головне в тому, що ми не маємо нікого іншого, щоб призначити на цю посаду», – сказав депутат від Партії регіонів Едуард Павленко. Він також заявив, що його політична сила не розглядає кандидатуру Захарова. І у них є для цього підстави, зазначає автор статті, адже правозахисник відзначився гострою критикою на адресу влади, зокрема і Партії регіонів.

Хоча опозиція не хоче бачити Карпачову переобраною на четвертий термін, але скоріш за все проголосує за неї. Лілія Григорович, депутат від партії Ющенка, каже, що підтримує Захарова. Але його не пропустить Партія регіонів, тож краще вже знову обрати Карпачову, ніж отримати іншого, вкрай лояльного до влади омбудсмена.

Оригiнал матерiалу:
http://www.tol.org