- Головна
- Блоги
- Блог Олександра Гендзьори
Проблеми місцевого самоврядування в контексті політичної реформи.
10.03.2014
Необхідність проведення політичної реформи в Україні ми чуємо уже не перший рік. Проте, дивує не те, що ми навчилися на самому високому рівні говорити, приймати рішення і погоджуватися, що сьогоднішня структура владних інституцій не досконала, а те, що для вирішення цих проблем створюються численні державні організації, виділяються чималі державні кошти, а віз і нині там.
Так, ще у 1992 році був створений Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, створювалися все можливі робочі групи, ради при Адміністрації Президента України, Кабінеті Міністрів України. Указом Президента України від 17 березня 2010 року утворено Комітет з економічних реформ, який 2 червня 2010 року представив Програму економічних реформ на 2010-2014рр. «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава». Згадана програма охоплює широкий набір стратегічних перетворень в державі. З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, підвищення ефективності державного управління 9 грудня 2010 року було видано Указ Президента України № 1085/2010, який визначив нову схему організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади. Наступним етапом проведення адміністративної реформи мав бути регіональний та місцевий рівень, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та чіткому розмежуванню повноважень між ними.
На кінець розроблений проект Концепції реформування місцевого самоврядування та її Дорожня карта, проведені громадські обговорення, а проблеми і протиріччя місцевого самоврядування залишаються.
Як на мене, це свідчення безвідповідального ставлення з боку керівництва держави, чинушів різних рангів до вирішення питань державотворення, власне до долі власного народу.
Основною проблемою на шляху реформування системи органів місцевого самоврядування є відсутність якісної нормативно-правової бази, що має забезпечувати дійсний розвиток місцевого самоврядування, тобто «право територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення», як це зокрема зазначено у Конституції України.
Конституція України гарантує громадянам України право об’єднуватися у територіальні громади та у межах цих об’єднань самостійно вирішувати питання місцевого значення. Тому питання реформування залежить не від змін до Конституції, а від створення на її основі якісних законів, які б чітко розписували норми, визначені у Конституції. Цього не зроблено і досі.
Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення системи місцевого самоврядування» є першою спробою внесення суттєвих змін до системи функціонування органів місцевого самоврядування. Але, у той же час, зазначений законопроект майже не зачіпає тих суттєвих аспектів реформування, що потребують якнайшвидшого вирішення.
Основними проблемними питаннями, що заважають дійсному розвитку та зміцненню місцевого самоврядування в країні, є:
- відсутність чіткого розподілу функцій та повноважень між органами місцевого самоврядування та органами місцевої виконавчої влади, що має бути забезпечено відповідним законодавством;
- недостатня можливість самостійності у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування. Зокрема, що стосується формування місцевих бюджетів та спрямування їх витрат; можливості створювати додаткові послуги для населення у кількості, що визначатиме сам орган місцевої влади; (за власні кошти та під власну відповідальність) тощо.
Проголошений у Конституції України принцип самостійності територіальних громад на практиці майже не реалізується. Це відбувається тому, що не має закону, який би регламентував та запроваджував основні засади, на яких ця самостійність має здійснюватися. Механізми реалізації самостійності та її напрями чітко не визначені. Сам термін «питання місцевого значення» ще потребує певного уточнення. У Конституції України він чітко не визначається. Так, Конституцією України затверджено організаційну, фінансову, правову самостійність органів місцевого самоврядування, відповідно до Європейської Хартії місцевого самоврядування, але у реальному житті це не завжди так.
Дублювання повноважень між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування на сьогоднішній день є однією з найважливіших проблем, що потребує якнайшвидшого вирішення. Вже декілька років в Україні йде розмова про необхідність чіткого розподілу повноважень, компетенції та відповідальності між вищевказаними органами, але реальних кроків, які б нарешті вирішили зазначене питання, поки що немає. Було прийнято декілька концепцій, що визначали необхідність розмежування повноважень між місцевими органами влади, але остаточне вирішення має здійснюватися саме на законодавчому рівні.
При наданні більш широких повноважень органам місцевого самоврядування необхідно більш чітко визначити їхню відповідальність та механізми контролю. На сьогоднішній день украй важливо надати органам місцевого самоврядування більшу самостійність, але діяти вони повинні у рамках закону і нести відповідальність за свою діяльність.
Найкращим варіантом для України може бути надання широких повноважень органам місцевого самоврядування щодо територіального розвитку, а місцевим державним адміністраціям – винятково контрольно-наглядових функцій.
Політична реформа задає новий формат владним відносинам. Вона безпосередньо впливає на всі складові процесу державного управління та суспільно-політичної системи в цілому.
Конституційна реформа у тому вигляді, в якому вона є зараз, має досить суттєві недоліки і це ще не є політичною реформою, яка має бути підкріплена пакетом необхідних законів, в тому числі й тих, що стосуються реформування місцевого самоврядування, надання йому більшої самостійності у процесі прийняття рішень.
Реалізація політичної реформи передбачає законодавче підкріплення конституційних змін. Подальше впровадження реформи, особливо на місцевому рівні потребує прийняття «Муніципального Кодексу України» та широкого громадського обговорення запропонованих змін, щоб знову владі не наступати на граблі і не породжувати нові «євромайдани». Зрозуміло, що реформа буде повноцінною лише за умови готового пакету законів, що закріплюють і розвивають основні положення конституційних змін. Зокрема, якомога швидше необхідно прийняти такі закони, як “Про Президента України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про опозицію”, “Про імпічмент Президента”, нову редакцію закону “Про політичні партії” тощо.
Тільки після вирішення зазначених питань можливою стане якісна імплементація реформи і, як наслідок, її позитивний вплив на розвиток суспільства.
Олександр Гендзьора
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»
02.10.2019
Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України