Здається, наш політикум вирішив кинути виклик самому Остапу Бендеру. А саме – спростувати його емпіричні ідеї про те, що в одному місті двом дітям лейтенанта Шмідта буде затісно, особливо коли йдеться про отримання та розподіл матеріальних благ чи інших дивідендів, здобутих, м”яко кажучи, не зовсім праведним шляхом. Про це подумалось вже відрекомендованому сином лейтенанта Шмідта Бендеру під час „виносу тіла” Паніковського з міської канцелярії після невдалої спроби теж стати сином легендарного бунтівника.

Щодо „виносу тіла”, то цей спосіб боротьби з різного роду пройдисвітами в Україні допіру ще публічно не застосовувався – зазвичай задовольнялися власним ноу-хау – посадкою одіозних персонажів у сміттєві контейнери. І зрозуміти творців нових інструментів політичної боротьби можна: вони, уподібнившись язичницьким жерцям або друїдам, намагаються на рівні свого розуміння суспільно-політичних процесів знайти відповідний засіб боротьби з навколишнім „злом”. А коли „зло” набуває все нових і нових форм, то і методи боротьби з ним неодмінно мають іти в ногу часом.

Нинішня виборча кампанія виявила одну цікаву тенденцію – наслідування багатьма кандидатами в народні депутати поведінки героїв Ільфа та Петрова. Йдеться, насамперед, про їхнє бажання позиціонувати себе якщо не близькими позаблоковими соратниками Президента, то принаймні його настільки органічними єдиновірцями, що навіть кольори їхніх агітматеріалів співпадають один до одного з „Блоком Петра Порошенка”. На деяких округах розгорілася не на жарт боротьба між цими персонажами за право „першородності” від Петра Олексійовича. А що поробиш? У бажанні отримати депутатський мандат і сином (чи б пак – правнуком) лейтенанта Шмідта не гріх стати.

У той же час абсолютно не до жартів, коли усвідомлюєш, що люди з такими морально-етичними якостями йменуватимуться „представниками народу”, формуватимуть органи влади, визначатимуть державну політику... Куди приведуть Україну ці персонажі та ті, хто (навряд чи безкорисно) роздавав їм дозволи на право в той чи інший спосіб „долучитися” до найрейтинговішого блоку – здогадатися не важко. І це відбуватиметься після Майдану, мучеників Небесної сотні та тисяч убієнних патріотів і просто наших з вами громадян у зоні так званої АТО, а фактично війни за незалежність...

Тенденції парламентської кампанії однозначно сигналізують суспільству: настав час „виносу тіла”. Насамперед це стосується тих політичних пройдисвітів, які намагаються „на чужому горбу в рай в”їхати”, використавши „парасольку” президентського блоку. А з ними за одно – й інших різнокаліберних „гречкосіїв” і так званих опозиціонерів. І краще „винести” їх зараз, через голосування, тобто в мирний спосіб, а не чекати, коли в результаті їхніх діянь обурений натовп здійснить „винос тіла”, але вперед ногами й без лапок.