У людей різні характери, різні смаки, різні потреби: те, що один вважає головною метою життя, може бути байдужим і несуттєвим для іншого. Але є щось, чого потребує кожна людина, хоча б він і не зізнавався в цьому відкрито, хоча б це було таємницею його серця. Те, чого потребує кожна людина - це любов. Це те загадкове почуття, в теплі якого хоче зігрітися душа кожної людини, навіть злочинця.

Втрата любові робить людей нещасними. Постійне внутрішне незадоволення, почуття покинутості, відчуженості поступово трансформується в злобу, спрагу руйнування і знищення. Зовнішньо це проявляється в самих різних формах: в наркоманії, алкоголізмі, сімейному садизмі, націоналізмі, тиранії, безглуздих актах жорстокості, уїдливих глузуваннях, начебто людина мстить за себе всім і самому собі. Крім того, душевна спустошеність людини і емоційна холодність навколишнього середовища викликає почуття постійного побоювання, постійного очікування моральних ударів з боку найближчих людей. Почуття своєї незахищеності і безсилля породжує цілі комплекси психічних розладів, людина ніби хоче втекти від дійсності в свою хворобу. Духовна спустошеність особистості і всього сучасного суспільства роблять з людини або примітивну істоту без моральних устоїв, по суті, дуже нещасну, або насильника, або людину, що живе в цьому світі, як у лісі, наповненому звірами, у вічному страху перед очікуючим його нещастям. Наше суспільство - глибоко хворе і глибоко нещасне.

Те, що ми спостерігаємо на даний час у країні, є наслідком втрати поваги і любові один до одного. Глибоко засуджуючи ті дії, що спричинили кровопролиття під час розгону демонстрантів на Майдані, хочу закликати політиків хто б вони не були - опозиція чи влада до смирення, яке є фундаментальною християнською чеснотою, засобом визнання правди. Бути смиренним означає посідати дар мудрості, вміння бачити свої недоліки і слабкості, не дозволяти собі бути гордим. Смирення – це єдиний стан духу, через який входять в людину всі духовні дари. Воно є дверима, які відчиняють серце і роблять його здатним до духовних відчуттів. Смирення дає серцю незворушний спокій, розумові – мир, помислам – немрійливість. Смирення дає розумові його первісну чистоту. Він ясно починає бачити несхожість добра і зла у всьому.

Хотілося б вірити, що смирення запанує у душах наших політиків і вони зможуть покласти інтереси людей вище своїх власних амбіцій.

Василь Томнюк