Микола Миколайович Рудченко більшу частину свого життя працював на керівних посадах. Про нього кажуть, що це рідкісний випадок посадовця, який, пішовши з посади, залишав по собі гарні відгуки колег, незаплямовану репутацію, шанобливе ставлення людей. На запитання про те, чи вважає Микола Миколайович роботу у владі покликанням, народний депутат України відповідає: «Якщо людина відповідальна і живе з усвідомленням совісті і сорому, вона знайде в своєму житті ту роботу, яка стане покликанням. Моє життя з дитячих років складалось так, що я відчував потребу допомагати, захищати, співчувати, діяти так, щоб мама мною гордилась. Я був єдиною дитиною, ріс без батька, мама працювала телятницею, а мені дуже хотілося, щоб вона не знала ні в чому нужди. Пізніше виникла потреба допомагати всім, хто цього потребує, так, очевидно, як мовлять, написано на віку. Моє покликання – жити і працювати так, щоб не соромно було дивитись людям у вічі».

Своїм головним завданням у депутатській діяльності Микола Рудченко вважає допомогу людям, громадам, колективам. Хто до нього звертався з тим чи іншим проханням, хто цікавиться, тим, як він працює, той знає, що в українському парламенті є не лише балакуни й забіяки, а й депутати, які чесно й відповідально виконують свій обов’язок перед людьми. Таких не багато, але вони є.

Миколу Рудченка зареєстровано кандидатом у народні депутати по Малинському ВО № 66. Стосовно рішення йти в народні депутати наступної каденції, Микола Миколайович відповідає:

- Якщо чесно, мені це депутатство не додасть ні в статусі, ні у фінансовому плані, а здоров’я забере чимало. Бо я коли вже берусь за якусь справу, то роблю все, щоб був якомога кращий результат. Ніколи ні на якому робочому місці не пересиджував, а тому мені не соромно за прожиті роки і займані посади. Я не даю оцінки своїм колегам, мешканці Житомирщини і так знають, скільки в нас приймалень народних депутатів і приймальня якого народного депутата від виборів до виборів в області працює… Хто постійно їздить від села до села, надає допомогу: будує, ремонтує, лікує, асфальтує, допомагає працевлаштуватись? А хто приїздить до них лише у передвиборчий період.

Так уже традиційно склалось у нашій країні, у ході виборчої кампанії обіцяють «золоті гори», а в кінцевому результаті обрані депутати непам'ятливі та недоступні для тих, кого переконували чи то словами, чи грішми, продуктовими наборами чи зірковими концертами, - констатує Микола Рудченко.

Демонструючи стриманість у оцінках своїх опонентів, діючий депутат аналізує ситуацію, наводячи такі факти:

- 90% складу нинішньої Верховної Ради мешкає в Києві, і депутатам немає ніякого діла до того, що відбувається в Олевську, в Брусилові, в Народичах чи в іншому регіоні. Коли дізнався, хто йтиме в депутати, а в окрузі, крім мене, зареєстровано ще 16 кандидатів, і більшість із них живуть і працюють у столиці, я прислухався до думки мешканців районів округу, які хочуть, щоб у парламенті їхні інтереси захищала людина, яка живе на Житомирщині, своя людина. Я не даю оцінку своїй роботі, не говорю, що Рудченко – найкраща кандидатура, але люди на зустрічах кажуть так: «Комусь Ви добрий, комусь поганий, але Ви – наш, ми знаємо, де знаходиться Ваша приймальня, що вона регулярно працює, і від Вас можна отримати допомогу, що чекати від інших – лише Бог знає. А тому ми хочемо, щоб ви йшли в депутати і на наступний період».

Якщо відверто, - говорить М.Рудченко, - кожен з тих, хто сьогодні задекларував бажання бути депутатом, мав би перед тим, хоча б рік-два попрацювати з людьми на тій території, де він обирається, зробити щось для людей. А у нас виборча кампанія зводиться до того, щоб порозвішувати «правильні» гасла на білбордах, пороздавати агітаційні буклети з обіцянками, газети, у яких розповідається, який хороший один, і які погані всі інші кандидати. А чого ти сам вартий, хочеться спитати, що ти зробив для того населеного пункту, де народився, для своїх земляків?

Сьогодні роздають гроші, подарунки, веселять людей концертами, приписують собі в актив те, до чого не мають ніякого відношення. А що буде завтра, після виборів? Чи не заберуть у декілька разів більше, ніж дали, адже так уже було не раз. Виборці мають замислитись над цим.

Я ж хочу одного, щоб у парламенті наш 66 Малинський округ представляла людина, яка об’єднає громади всіх районів: Малинського, Радомишльського, Володарсько-Волинського, Коростишівського, Народицького, Брусилівського, Черняхівського. Щоб це був не гість в окрузі, а справжній відповідальний представник інтересів людей у столиці, який скерує свою роботу не на розподіл лісів, надр, земель, водоймищ, нерухомості, як це відбувається нині в багатьох регіонах, а на перспективу для кожної сім’ї, на добро і благополуччя для громадян, - висловлюється нардеп.

Микола Миколайович покладає великі надії на мажоритарну систему виборів, за якою буде обрано 50% депутатів парламенту VII cкликання. Він переконаний у тому, що наступний парламент буде кращий за нинішній і в персональному відношенні, і в якості роботи.

- Людям пропонують нові обличчя, нові меседжі, а я хочу, щоб після цих виборів у владі були не нові обличчя, а нові добрі справи, - сказав М.Рудченко.

Підготувала Алла Яковенко

(м. Житомир)