Те, що корупція стала чи не найбільшою загрозою національної безпеки  України – давно очевидно. Однак гучні державні кампанії, що йдуть під гаслом «Лови злодія», на ділі  виливаються у широке використання чиновниками своїх посад не для служіння народу, а для задоволення власних потреб та отримання вигоди. Тим часом у рейтингу країн за рівнем корумпованості Україна опускається на один щабель з Камеруном, Кенією та Зімбабве.

Як поширюються метастази корупції серед чиновництва Білоцерківщини на власному досвіді пересвідчилися члени Всеукраїнської громадської організації «Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронної органах, прокуратурі та судах». Вже 4 роки поспіль, після реєстрації в Білоцерківському районі, ця громадська структура надає кваліфіковану юридичну підтримку, допомагаючи простим людям боротися зі свавіллям держслужбовців. На рахунку організації – такі резонансні справи, як викриття промислового шпіонажу (затримання злочинців у білоцерківському готелі «Рось» широко транслювалося українськими телеканалами), перевірка освоєння (читай – «відмивання») благодійних коштів ЗАТ «БєлСталь» у міській школі № 18, опрацювання численних звернень і запитів громадян міста та району.

Враховуючи необхідність своєї реєстрації в Білій Церкві, керівництво «Комітету по боротьбі з корупцією…» ще у 2010 р. подало заяву про офіційне затвердження своєї діяльності в місті. Та, на відміну від інших населених пунктів Київщини - Богуслава, Рокитного, Кагарлика, Таращі, де реєстрація осередків відбувалася протягом тижня, у Білій Церкві громадські активісти зіткнулися з явним небажанням місцевої влади співпрацювати з їхньою організацією.

«Подолавши всі бюрократичні перешкоди, тяганину й чиновницькі «зачіпки» на етапі підготовки документів й отримавши візу юридичного відділу Білоцерківської міської ради про відсутність у паперах юридичних недоліків, ми були впевнені, що питання про реєстрацію, подане до розгляду на засідання міськвиконкому від 24.04.2012, вирішиться позитивно, - розповідає голова «Комітету…» Сергій Яценко. – Адже згідно української Конституції, законодавства та припису І-го замміністра юстиції Н.Богашевої про обов’язковість реєстрації місцевих осередків громадських організацій, що мають всеукраїнський статус, заяву нашого «Комітету…» зобов’язані були задовольнити».

Та не так сталося, як гадалося. Витяг із протоколу засідання виконкому засвідчив, що жоден із його членів, включно із головуючим – міським головою, не підтримав громадської ініціативи по боротьбі з корупцією.

«Хоча законом в таких випадках передбачено тільки 2 варіанти відповіді: або реєстрація, або обґрунтована відмова на основі юридичних підстав з переліком недоліків, виконкомівці, не маючи жодних юридичних претензій, банально не проголосували. ,Отак, коли влада демонструє своє небажання співпрацювати з громадськістю, в державі й розцвітає корупція. Мабуть, у них є підстави боятися?» – резюмує наш співрозмовник.

Відтоді активісти-антикорупціонери, намагаючись відстояти своє законне право на громадську діяльність, пішли по всіх колах бюрократичного пекла. Класичним зразком чиновницької байдужості та юридичної непрофесійності очільник організації Сергій Яценко називає офіційну відповідь на їхню скаргу, завірену підписом прокурора Білої Церкви. Прокуратура не тільки не побачила ґрунтовних підстав для втручання, а ще й порадила оскаржити в адміністративному суді дії службових осіб… КП «Білоцерківське МБТІ» (чи то все переплутавши, чи то навмисно не згадавши в своїй відмові про дії виконкому!).

«Ми зрозуміли, що прокуратура стоїть не на засадах захисту законних інтересів громадян, а працює «під дудку» виконкому, - зауважує Сергій Яценко. - Краще б уже В.Висоцького зацитували: «Якщо ви не відізветесь, ми напишемо в «Спортлото», – також безглуздо, але хоч по етичніше».

Після надсилання скарги в обласну прокуратуру, яка, за традиційною чиновницькою схемою, бумерангом повернулася на розгляд міської, громадська організація подалася шукати захисту до голови Київської регіональної організації Народної Партії, депутата Білоцерківської міської ради Людмили Дригало.

«Ми зрозуміли необхідність залучення до питання боротьби з корупцією відомих і авторитетних людей нашого регіону. Тому, зважаючи на громадянську активність та небайдужість до проблем білоцерківців народниці Людмили Дригало, вирішили звернутися саме до неї, аби пояснити ситуацію, що склалася й попросити депутатського втручання», - розповідає громадський діяч Яценко.

У свою чергу Людмила Дригало, розділяючи позицію активістів антикорупційного руху, підготувала депутатський запит щодо неправомірності відмови виконкому та необхідності прийняття законного рішення про реєстрацію ВГО і винесла це питання на розгляд сесії. Однак на 28 сесії Білоцерківської міської ради більшість депутатського корпусу утрималися від прийняття такого важливого рішення, засвідчивши своє чи то пасивне небажання боротися з корупцією, чи, як логічно припускає Сергій Яценко, свій переляк, бо чесній посадовій особі немає чого боятися громадського контролю, що працює в правовій площині.

«Так само, як бджоли воліють відмовитися від меду, так і закоренілі номенклатурщики бажають долати корупцію,  - констатує очільниця народників Київщини, кандидат у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 90 (м. Біла Церква) Людмила Дригало. - Усілякі програми боротьби з цим явищем (на кшталт «чисті руки», «бандитам – тюрми», чи «закон один для всіх») – наразі лише пустослівне окозамилювання та обмана суспільства з метою збереження тих самих корупціонерів при владі, що на словах речисті, а на руку – нечисті. Вважаю, що Україна має запозичити показовий досвід Грузії, яка за радянських часів була знана своєю закорумпованістю, а нині там докорінно очистили владу й нові люди, котрі прийшли до керівництва, працюють чесно й відкрито. Нам варто згадати вислів Аристотеля: «У своїй довершеності людина – найблагородніша істота, позбавлена ж закону і справедливості вона – найгірша з тварин». Така думка має стати і гаслом, і керівництвом в активних діях розбудови нашої країни для кожного з нас і для всіх разом».

Олена Литвинова

(м. Біла Церква)