Таке життєве кредо у народного депутата України Миколи Рудченка вже кілька десятків років, відколи працює для людей. Саме тому доводиться розглядати не лише прохання про асфальтування доріг чи газифікацію, а й суто особисті звернення, про які не говорять на загал, а проте досить часто люди лишаються наодинці з бідою.

Під час робочої поїздки у с. Новий Дорогинь Народицького р-ну Микола Рудченко традиційно підійшов до групи чоловіків. З-поміж них один – на інвалідному візочку. А трохи згодом підійшла жінка і зі сльозами на очах почала дякувати народному обранцю за придбаний візочок сину-інваліду, а особливо за вкрай потрібний спеціальний матрац і за увагу до її сина.

Кілька років тому це була звичайна працьовита сім’я аграріїв. Аж доки свійські коні завдали каліцтв 31-річному Олександру Ткачу. Про повернення до повноцінного життя не було й мови, але щоб врятувати життя, необхідно було зробити складну операцію і поставити 2 імплантанти у пошкоджений спинний мозок. З необхідних 40 тисяч грн. у матері Євгенії Ткач було лише 4 тисячі. Але вона без вагань погодилася на операцію, взяла кредит в банку і доклала максимум зусиль, аби стан постраждалого не погіршився. 4 місяці жила в лікарні, не відходила від сина. Стан нормалізувався, але молодий чоловік став прикутим до візка і отримав складні діагнози з якими фактично починалося життя з початку. Та ще складнішою стала адаптація до сільського життя та реабілітація. В офіційних установах отримували численні відмови, залишаючись наодинці з проблемами. Їх родину односельці знають як скромну і працьовиту, вони не звикли просити.

… Випадково про цю родину довідався голова Житомирської обласної організації Народної Партії Микола Рудченко. Розпитав про життя-буття і нічого не обіцяв – але дуже швидко реальними вчинками допоміг Олександру. Без розголосу та преси, привіз хворому інвалідний візочок та спеціальний і вкрай необхідний матрац. Зараз мама Євгенія зізнається, що такі речі дуже спрощують життя і їй, адже догляд за сином – цілковито на її плечах, а точніше – руках. Тендітних спрацьованих руках.

«Микола Рудченко став першою людиною, хто реально допоміг нам з сином», - зізнається жінка. Після того трагічного випадку її життя змінилося. Попри труднощі, зросло і присадибне господарство – аби сплачувати кредит Євгенія тримає двох корів.

Народник Рудченко каже, що його вражає у цій жінці – нескореність, оптимізм і надія. Євгенія не нарікає на життєві обставини, на непростий догляд за сином. Вона максимально радіє життю сина, попри те, що назавжди він буде прикутий до інвалідного візка.

У постійних відрядженнях, у найвіддаленіших селах, знайомствах з громадою і спілкуванні з людьми народний депутат України від фракції Народної Партії Микола Рудченко перебуває постійно. Він намагається почути і побачити скромну людину, яка живе в поліській глибинці і наодинці долає труднощі сьогодення.

Тетяна Лещенко

(м. Житомир)