Майже 10 мільйонів українців загинуло від штучного голоду 1932-1933 років, скільки ж українців не народилося через Голодомор – сказати не може ніхто. Лише у селі Хитці Лубенського району, що на Полтавщині у цей час голодною смертю полягло понад 800 осіб, нині ж у населеному пункті близько 200 мешканців. Чимало населених пунктів Полтавщини, зокрема Кобеляки та декілька селищ у Глобинському, Решетилівському та Чутівськрму районах, мали статус «Чорних дощок», який надавався тим селам, які чинили опір політиці радянської влади. Ці населені пункти мусили жити під військовою блокадою.

У День пам’яті саме до Лубенського району, до Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, де ще у 1990 році було вивершено Курган скорботи, приїхали численні делегації, як владні, так і сформовані з громадських активістів. Саме із Зажур-гори, за традицією, починаються щорічні заходи вшанування пам’яті жертв Голодомору.

«Масштаби тих трагічних подій справді планетарні, – переконаний голова Полтавської регіональної організації Народної Партії Костянтин Боровик. – Це навіть усвідомити важко, що на найродючіших землях, в урожайний рік було вчинено вбивство мільйонів людей, майже третина яких – діти. Фахівці підрахували, що кількість жертв у справжній війні проти українського селянства, якою, власне, і був Голодомор, перевищила загальну кількість загиблих у всіх країнах під час Першої світової війни. Це справді страшно»…

За ті десятиліття, що минули після геноциду українського народу, виросло кілька нових поколінь, але пам’ять про ті дні живе у серцях і сьогодні. Змінювалось життя, змінювалась влада, але спомини залишилися непідкупними. Ця трагедія на віки залишиться у душах та серцях поколінь.

Ірина Філоненко

(м. Полтава)