Минулої середи, 17 жовтня 2012 року, Україна відзначала Міжнародний день боротьби з бідністю, який був запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН відповідно до її резолюції № 47/196. Генеральна Асамблея ООН закликала всі держави присвячувати цей день проведенню, в залежності від специфіки країни, конкретних заходів, пов’язаних із ліквідацією бідності. Історія становлення Міжнародного дня боротьби за ліквідацію бідності нерозривно пов’язана з датою 17 жовтня 1987 року. Саме цього дня понад сто тисяч людей зібралися на площі Трокадеро в Парижі, де в 1948 році була підписана Загальна декларацію прав людини, щоб віддати данину пам’яті жертвам бідності, насильства і голоду. Присутні на площі заявили, що бідність є порушенням прав людини та підтвердили необхідність добиватися дотримання цих прав спільними зусиллями.

В Україні діє програма підтримки найбільш незахищених верств населення, але, на жаль, вона не ефективна. Відсутня адресна допомога тим, хто найбільше її потребує. Справжній боротьбі з бідністю в країні заважає повільне та не завжди вдале проведення реформ.

У зверненні Президента України з нагоди Міжнародного дня боротьби з бідністю, що було оприлюднене на офіційному сайті Глави держави, зазначено, що зараз у світі відбувається загострення глобальної економічної кризи, а уряди багатьох європейських країн змушені були скоротити бюджетні видатки на соціальні програми, знизити пенсії та зарплати. «Натомість в Україні намітилися ознаки поліпшення становища найбільш нужденних верств. Так, рівень крайньої бідності у країні та показник її глибини є найнижчими з 2001 року, а рівень абсолютної бідності зменшився з 16,8% у 2010 році до 14, 6% у 2011 році», – йдеться у повідомленні. Окрім цього, за словами Глави держави, «реалізація соціальних ініціатив із травня цього року дала змогу в середньому на 120 гривень підвищити пенсії для 12,9 млн пенсіонерів, відновити виплати компенсацій вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР, розпочати підвищення військових пенсій та посилити підтримку малозабезпечених сімей».

Не зважаючи на це, статистика свідчить про інше, вражаючи невтішними фактами. Так, старший менеджер Програми розвитку ООН Катерина Рибальченко зазначила, що до 2008 року рівень бідності в Україні знижувався, проте криза перервала цю позитивну тенденцію, і зараз наша держава повернулася до рівня 2006 року. За її словами, ті, хто витрачає на харчування понад 60% сімейного доходу, вважаються бідняками. «Українці мають значні проблеми з урівноваженням власного бюджету. Бідними вважаються ті, хто витрачає більш як 60% родинного бюджету на харчування. Лише за минулий рік частка таких людей в Україні зросла до 41,5%», – наголосила представниця ООН.

За словами завідувача відділу досліджень рівня життя населення Інституту демографії і соціальних досліджень Людмили Черенько, 20% працюючих українців бідні, оскільки рівень заробітної плати дає можливість цим громадянам та їхнім сім’ям існувати лише на прожитковий мінімум, а інколи й менше – адже зарплату одного годувальника часто доводиться розподіляти на двох-трьох непрацездатних членів родини. Експерт вважає, що в Україні заробітна плата є низькою. «Взагалі, робота повинна страхувати від бідності та знижувати ризик до мінімуму. Якщо ми говоримо, що 20% є бідними, то це означає, що стандарти оплати праці є низькими і їх треба змінювати. Якщо у двох працюючих молодих людей є дитина, то вже дві зарплати треба поділити на трьох, і тоді вони ризикують опинитися нижче межі бідності», – зауважила Л.Черенько, додавши, що низька зарплата на рівні мінімальної найчастіше буває у молодих людей, які заводять дітей. На її думку, бідність серед тих, хто працює, й бідність серед дітей взаємопов’язані. Соціолог вважає, що найбіднішими в Україні є діти. «Вони злиденніші у 1,5 – 2 рази, ніж пенсіонери, – поінформувала експерт. – Рівень бідності сімей із дітьми удвічі вищий, ніж в інших сімей. На пенсіонерів держава виділяє якісь виплати. Дитина не приносить ніякого доходу».

Науковці повідомляють, що рівень бідності майже вдвічі вищий у родинах, які виховують дітей, ніж у бездітних подружніх пар. Простежується покращення ситуації в багатодітних родинах, а батькам, які мають двох дітей, живеться набагато складніше. Позитивна тенденція спостерігається в родинах із дітьми до трьох років завдяки збільшенню розміру соціальних виплат при народженні дитини.

Стабільною залишається географія бідності по Україні. Відповідно до соціологічних досліджень, найбіднішими є Волинська та Кіровоградська області. За ними йдуть Рівненська, Тернопільська та Хмельницька. Трохи кращий рівень життя на Львівщині, Івано-Франківщині, в Донецьку, Запоріжжі та Харкові. Найкраще живеться, як завжди, у Києві. Водночас соціологи повідомляють, що останнім часом в Україні спостерігається зближення рівня бідності між містом і селом за рахунок погіршення показників життя міського населення. «Четвертий рік поспіль ми спостерігаємо зближення рівня бідності між містом і селом. З одного боку, це позитивно, оскільки до 2008 року ці показники розходилися, тобто утворювалася прірва між містом і селом. Останні роки ця прірва зменшується, але не тому, що поліпшується життя сільського населення, а тому, що погіршуються показники у містах, у першу чергу в малих містах», – сказала Людмила Черенько під час прес-конференції, присвяченої Міжнародному дню боротьби з бідністю.

Окрім цього, переважна більшість українців не мають коштів для якісного харчування. Так, за даними ООН, за останній рік в Україні кількість людей, які недоїдають, тобто споживають менше 2 100 кілокалорій на добу, збільшилася до 16,2%. Із кожним днем зростає кількість співвітчизників, які не можуть собі дозволити купити свіжі фрукти, овочі, м’ясні та молочні продукти. Адже за останні п’ять років ціни на продукти харчування зросли майже на 60%, а зарплати – лише на 15-20%. Вміст гаманців пересічних українців змушує їх до покупки замість яловичини – дешевої курятини, а замість овочів і фруктів – картоплі.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що Україна знаходиться перед вибором нового складу парламенту, у громадян є чудова нагода зробити крок до позитивних змін у власному житті та житті країни. Адже в неділю, 28 жовтня, люди самі обиратимуть власне майбутнє та майбутнє для своїх дітей. Така нагода трапляється лише раз на п’ять років і тому українці не повинні проґавити цей шанс і мають зробити свідомий вибір, за який не буде соромно у майбутньому перед власними дітьми.

Леся Кіхно