9 грудня 2011 року було прийнято в першому читанні проект закону "Про ринок земель". Про особливості даного законопроекту розповість народний депутат України фракції Народної Партії, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин Сергій Терещук.

– Сергію Миколайовичу, як іде робота над законом, на який очікує вся Україна?

– Хоч у суспільстві неоднозначно сприймається ідея запровадження ринку землі, але настав час віддавати давні борги селу і людям, які живуть і працюють на землі. Селяни не забули порожніх трудоднів, примусових позик, заборону на видачу паспортів і багатьох інших поневірянь. Тому прийняття закону про ринок земель – це завершальний етап земельної реформи, яка триває майже 20 років. Особисто я наполягаю на тому, щоб не дати в черговий раз ошукати селян.

Наш комітет цей законопроект доопрацьовує. Зокрема на засіданні 10 січня 2012 року ми розглянули 1035 поправок. Деякі з них ми відхилили, деякі внесли – і законопроект найближчим часом може бути внесений на розгляд Верховної Ради України. У сесійній залі процес обговорення проекту в першому читанні проходив непросто. Хоч  більшість політичних сил у парламенті вважають, що закон про ринок землі потрібний, однак проект Кабміну вони відправили на доопрацювання.

– Які зміни внесено до проекту? Які пропозиції враховано? 

– Закон ще не прийнято, а підприємства, які мають в оренді по сотні і більше тисяч гектарів, давно працюють. Члени комітету –  представники різних політичних сил, фахівці даної галузі – зійшлися на тому, що, перше: повинен бути обмежений розмір землі, яка перебуває у приватній власності однієї особи. Це не більше 100 гектарів. Друге, за що ми проголосували і внесли це в законопроект, – вводиться обмеження на площу землі, яка може бути в оренді в одного суб’єкта господарювання –  і в районі, і в Україні.

Члени нашого комітету, які наполягають на тому, щоб кількість орендованої землі не обмежувати, аргументують це таким чином: великі господарства – це вища продуктивність праці, виробництво більшої кількості зерна. Але проблема полягає в тому, що виробництво зерна концентрується в кількох великих компаніях. Я вважаю, що не можна показники в сільському господарстві вимірювати тільки тоннами і центнерами. Треба зважати також і на те, чи не вимирає українське село.

Так, великі компанії, що сконцентрували у своїх руках значні площі сільгоспугідь, зіграли свою позитивну роль, коли років 10-15 тому багато полів не оброблялося. Тоді вони перенесли в сільське господарство капітал із торгівлі, з промисловості – земля запрацювала. Але сьогодні такі компанії, навпаки, в чомусь стримують розвиток села. Зараз дуже модно жити в Києві або в обласному центрі, а землю орендувати в якомусь глухому селі. З одного боку, це начебто й добре – такі орендарі виробляють продукцію, поле не пустує. Але з іншого боку, сьогодні найбільша проблема села – це створення робочих місць, а великі агрохолдинги не сприяють її вирішенню. Чому в більшості європейських країн обмежено розміри господарств? Щоб створити більшу кількість робочих місць.

– Що ви порадите фермерам – вони хотіли б знати, що їх чекає після прийняття закону?

– Працювати далі. Законопроект зорієнтований на те, щоб оренда стала основним способом використання землі. Більшість депутатів парламенту сьогодні розуміють, що велика структура виживе сама, а фермера треба підтримати, як це роблять у більшості країн світу. Тому в законопроект введено ще одну інновацію: щоб пільги, які сьогодні є у сільському господарстві (можливість сплачувати фіксований податок; субсидії та дотації),  розповсюджувалися виключно на невеликі підприємства – фермерські, особисті селянські господарства, сільгосптовариства, що обробляють 2-3 тисячі гектарів. На мою думку, треба змінити підходи і до оподаткування невеликих сільгосппідприємств.

– Які ще новації передбачає законопроект?

Оскільки фірми-орендарі часто зареєстровані не за місцем оренди землі, проект передбачає, що господарство обов’язково повинне бути зареєстроване за місцем розташування або там, де орендує землю, тобто в районі. Було внесено пропозицію, що орендар обов’язково повинен сплачувати один відсоток нормативної вартості землі на розвиток сільської інфраструктури. Однозначно зійшлися на тому, що іноземці не можуть володіти землею в Україні.

– Типова для багатьох ситуація: людина живе в місті, у селі в неї успадкований пай. "Не хочу морочитися з ним і  одержувати крихти за оренду, –  каже такий землевласник. – А продати землю українське законодавство не дозволяє. Змушений шукати шпарини у законі, щоб продати. Навіщо депутати змушують людей іти на злочин?"

– Якраз це і є відповіддю на запитання, навіщо нам закон про ринок землі: щоб він дав можливість тому, хто хоче купити землю, купити її, а тому, хто не хоче мати її у власності, – продати.

– Скільки коштує гектар землі сільськогосподарського призначення?

– Зараз середня нормативна грошова оцінка – 12-15 тисяч гривень. Ми дали доручення Кабінету Міністрів підготувати нову методику визначення нормативної вартості землі. Але ціну землі визначить ринок. Вона залежатиме від того, чи будуть прибуткові наші господарства. Якщо вони будуть збитковими, ціна буде низькою.

Наша земля – наш "національний банк". Маємо 42 мільйони гектарів сільськогосподарських земель, розпайованих –  26 мільйонів. Цього достатньо, щоб виробляти в Україні близько 80 мільйонів тонн зерна (зараз виробляємо понад 50 мільйонів). Україна може забезпечити зерном, молоком і м’ясом себе і ще кілька таких держав, як вона сама. Чи розкриється цей потенціал, залежить, насамперед, від державної політики.

– Ринок землі, фактично, вже діє. Але дехто проти його легалізації, навіть назва законопроекту "Про ринок земель" декого відлякує…

– Цей закон було б правильніше назвати "Про обіг землі". Хоча ми з ним запізнилися, адже третина первинних власників паїв уже пішла з життя, не можна знайти частини спадкоємців. За великим рахунком мова не йде про те, щоб масово запустити механізм торгівлі землею. Йдеться, насамперед, про упорядкування земельних відносин. Тому цей закон найбільше потрібен власникам земельних паїв, керівникам господарств, які орендують землю, сільським головам, які турбуються про наповнення сільського бюджету. Він потрібен всім жителям села. Приймаючи закон «Про ринок земель», ми, законодавці, не маємо права на помилку.

Розмову вів Микола Костецький