Як стрімко летить час. Незалежній Україні уже 20 років. У людському вимірі – це сформоване перше покоління українців, представників інших народів, що проживають з нами, які не піддавалися ідеологічному ліпленню «нової людини» колишньої тоталітарної системи. Спали збурення ностальгії за минулим життям, яке декларувало бідну справедливість. Світ же жив іншими мірками, іншими цінностями. На Заході давно розпались імперські ланцюги і на їх уламках утвердились воля народу і гідність людини. Причому гідність не в плані гасел та бутафорських жупел. Бо, як відомо, гідні ми настільки, наскільки спроможним є наш гаманець. Через усі ці потрясіння і прозріння ми мали пройти, будуючи нову державу і перероджуючи самих себе. Свої погляди на цей тернистий шлях висловлює народний депутат України Сергій Терещук.

-    Державі – 20, а якими ці роки були для вас, Сергію Миколайовичу?

-   Для мене вони були визначальними. Гадаю, що читачі «Земля батьків» про мене вже дещо знають. Тому не буду зупинятися на сходженні по управлінських щаблях. Головне, це був період моєї зрілості. Я вже не засівав поле, я збирав урожай.

-   Посієш вітер, а пожнеш …

-   Ні, ні, ніколи вітру не сіяв, і нікому, навіть з великих політиків і державців, не раджу цього робити. Але й постійний штиль – це не життя для мене.

-   Як прогнозують часто синоптики, 5-7 метрів за секунду …

-   Напевне, це і є той спокійний, виважений рух, завдяки якому досягаєш поступу, твориш добро. Вважаю, що такий підхід допоміг мені перемогти на виборах до Верховної Ради на Городищинському мажоритарному окрузі у 2002-му році. До цього я вже посідав високу посаду заступника голови облдержадміністрації. Але то призначенець, а тут треба було зібрати виборців голос до голосу, або, як кажуть хлібороби, колос до колосу. А це діяльність не на один день, та й масштаби вже державні. Я і нині переконаний, що народний депутат має обиратись народом, а не влазити в список і за ним, по суті приховано, прослизати до високої зали під куполом.

-   А там…

-   Не тільки штани протирати та лобіювати. До речі, народ не дарма дорікає, що ті штани йому занадто дорого обходяться. Коли я був обраний народним депутатом перший раз виборцями округу, як Сергій Терещук, а не претендент у списку, то відчував відповідальність перед ними, за стан справ у районах і місті Ватутіному. Тоді на моєму рахунку було сприяння у розбудові Городищенської, Шполянської, Ватутінської лікарень, комунальних об’єктів Лисянки, газифікація багатьох сіл.

-   Люди приємно згадують про це і вдячні Вам. Але ж час рікою пливе….

-   Сьогодні у Верховній Раді я міг би почуватися вільніше. Адже прив’язки до округів нинішні депутати не мають. Але наша фракція закріпила мене за Черкащиною. І я за своїми переконаннями і сумлінням, знаючи проблеми рідного краю, намагаюся усе робити для їх розв’язання.

-   Якщо можна, конкретизуйте, будь ласка.

-   Наведу свіжий приклад. За підсумками першого півріччя за моєю ініціативою при внесенні змін до Державного Бюджету України Черкаській області було додатково виділено 2 мільйони гривень на соціально-економічний розвиток. Ці кошти спрямовані на об’єкти соціального значення: школи, лікарні, дошкільні дитячі заклади Жашківського, Маньківського, Тальнівського, Черкаського районів, окремі соціальні об’єкти обласного центру.

Під час восьмої сесії мною підготовлені і проголошені декілька депутатських запитів до Прем’єр-Міністра Азарова М.Я., окремих міністрів. У них йшлося про вирішення ряду невідкладних соціальних проблем. Зокрема: про проведення розрахунків за виконані роботи з газифікації сіл області, щодо розрахунків із вкладниками «Родовідбанку», необґрунтованого завищення тарифів на житлово-комунальні послуги.

Серед них також запит щодо фінансування Черкаського обласного онкологічного диспансера, виділення коштів з Держбюджету України на створення центру гемодіалізу при Звенигородській районній лікарні. Вимушений був робити запит до Уряду з питань поліпшення водопостачання міста Жашкова та села Поташ Маньківського району.

-   Сергію Миколайовичу, все це добре, але ж Верховна Рада – найвищий законодавчий орган держави. І основна робота депутатів творити закони.

-   Гадаю, що і на цій ниві маю певний ужинок. Можу сказати, що я автор кількох законів в галузі агропромислового комплексу, зокрема «Про молоко і молокопродукти», «Про м’ясо і м’ясопродукти», «Про насінництво і садивний матеріал», «Про охорону ґрунтів», «Про продовольчу безпеку України», «Про оптові ринки сільгосппродукції», а також співавтор більше 30 законів. Більш як до сотні законопроектів вніс зауваження і поправки. Недавно підготував проект Закону «Про паломництво». За моєї ініціативи проведені парламентські слухання на тему: «Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України».

-   Все це вагомо. Але ми напередодні початку роботи дев’ятої сесії, а вона обіцяє бути гарячою з усіх точок зору.

-   Згоден. Напруження вже зараз набирає обертів. Насамперед не обійдеться без політичного протистояння. Палаючою головешкою буде розгляд внесеного Кабінетом Міністрів проекту Закону «Про ринок землі». Його основні положення широко розрекламовані чиновниками. Ніби й світовий досвід ринку землі врахований. Але є українські реалії, менталітет нашого народу, нарешті загрозливий стан села загалом, збідніле селянство. А тому при введенні ринку землі ми не маємо права на помилки, бо може так статися, що не господарями станемо на своїй землі, а безправними наймитами.

Переконаний, що одночасно із введенням ринку землі мають запрацювати оновлені закони «Про плату за землю», «Про оренду землі». Невідкладно треба схвалити закони про сталий розвиток сільських територій, про створення Національного земельного фонду, а також добитись виконання чинного законодавства про охорону ґрунтів.

Зазначу, що успіх земельної реформи буде обумовлюватись чіткою аграрною політикою держави, суттєвою підтримкою власних сільгосптоваровиробників. Про це свідчить практика країн Європи та США.

Безумовно, що із самого початку роботи дев’ятої сесії Верховної Ради шостого скликання доведеться опрацьовувати кілька сотень інших законопроектів, зокрема Житловий і Трудовий Кодекси, проект Державного Бюджету України на 2012 рік, вдосконалювати Закон про вибори народних депутатів, схвалити закони про детінізацію економіки, легалізації заробітних плат.

-   З вашої розповіді зрозуміло, що 20 років незалежності дались нам нелегко, попереду у влади багато роботи.

-   Не тільки у влади. У нашому суспільстві побутує уява, що зміни на краще залежать від сильного Президента, центральних і місцевих органів влади. Значною мірою це так. Але у демократичних країнах влада є такою, якою її бачать, обираючи, громадяни. Нам гостро бракує зрілості самих людей. Соромно дивитись на смітники і бур’яни на вулицях, у дворах, навколо ринків, у місцях відпочинку. Це низький рівень нашої внутрішньої культури. А якою слабкою є наша правова освіченість. Чиновників байдужими і цинічними зробили ми самі, бо перетворились у покірний придаток до їхніх забаганок і служимо ми їм, а не вони нам. Територіальні громади покірно зносять те, як зароблені на місцях кошти пливуть до центру, а потім місцеві ради просять їх, як милостиню, на свої вкрай невідкладні потреби. І так в усіх сферах. Воно і недивно. Євреїв, аби ті прозріли, Мойсей водив по пустелі 40 років. Але ж минули тисячоліття. І Європу, до якої ми так прагнемо, нам потрібно відкрити у своїй незалежній Україні значно раніше. 

Розмову вели

Леонід Туменко,

Микола Костецький

(м.Черкаси)