Закінчується чергова сесія Верховної Ради України. На останній робочий тиждень Кабінет Міністрів України підготував парламентарям гідний подарунок – доопрацьований закон про пенсійну реформу. Які норми передбачаються цим законом, як вивести українську економіку з тіні та як уникнути суспільних протистоянь щодо історичних дат? Про це та багато іншого розповів Голова Верховної Ради України, Голова Народної Партії Володимир Литвин у програмі „Про головне” на Першому Національному каналі 30 червня 2011 року.

– Пенсійна реформа зайшла у парламент і очевидно, що й депутатський корпус, і ви, як Голова Верховної Ради, взяли за неї відповідальність. Якщо говорити про її популярність серед людей, то вона швидше сприймається як непопулярна і несправедлива. Чи можна зробити так, щоб ця пенсійна реформа була популярною і справедливою?

– Варто наголосити, що вона вкотре зайшла у Верховну Раду України. Цей законопроект давно „гуляв” у комітетах і у стінах Верховної Ради, після того його повернули Кабінету Міністрів на доопрацювання. Нині Кабінет Міністрів стверджує, що після широкого обговорення спеціалістами та громадськість людей, зокрема пенсіонерами, цього проекту, він був доопрацьований і його належить розглядати. Усі, хто усвідомлює відповідальність за те, що відбувається у країні, повинні погодитися з тим, що потрібно приймати відповідне рішення. Чи можемо ми продовжувати миритися з тим, що у нас існує величезний розрив між мінімальною і максимальною пенсіями? Це рішення також треба прийняти і воно запропоноване.

Також зрозуміло, що варто підвищити пенсійний вік для частини державних службовців, суддівського корпусу. Так, сьогодні 26 колишніх суддів Конституційного суду отримують у рік пенсій десь близько 20 млн. грн, проте вони працездатного віку, мають унікальний досвід і могли б продовжити працювати. Рішення у цій сфері рано чи пізно потрібно приймати. Я розумію, що є неприйнятним положення про збільшення пенсійного віку для жінок. Я неодноразово пропонував задіяти принцип добровільності з відповідною матеріальною сатисфакцією.

– Воно ж ніби сьогодні запропоноване?

– Так, запропоноване, але не для всіх категорій, лише для тих, хто має виходити на пенсію зараз, на період менше 5 років. З таким пенсійним законодавством далі жити не можна, треба приймати зміни. Питання постає у характері цих змін. Якщо ми всі критикуємо цей закон, то розуміємо необхідність змін у пенсійному законодавстві, якщо ми розуміємо, що цей закон має багато вад, то треба взяти та вдосконалити його. Треба до другого читання запропонувати такий варіант пенсійного законодавства, який би відповідав настроям та інтересам людей, щоб люди розуміли, про що йдеться, а головне, яка перспектива очікує тих, хто вийшов на пенсію. Ми маємо вирішити, якою має бути пенсія, а все інше розглядати як систему механізмів для забезпечення громадян підвищеною пенсією. Я сподіваюся, що всі крики будуть матеріалізовані у депутатських поправках до цього закону.

– Які йтимуть від депутатського корпусу?

– Вони можуть надходити не тільки від депутатського корпусу, можуть внести пропозиції Кабінет Міністрів, інші суб’єкти правозаконодавчої ініціативи, а такими є Президент України, Національний банк. Треба врахувати все розумне і вийти на прийнятний закон.

– Які шанси на те, що у другому читанні залишаться норми про обмеження спеціальної пенсії, враховуючи наявність спеціальних пенсіонерів, їх у Верховній Раді до ста осіб, про пенсійний вік і підвищення його для жінок до 60 років. Як ви спрогнозуєте подальшу долю цих двох норм?

– Нам треба відмінити норму про непорушність пенсій за особливі заслуги, їх треба привести до прийнятного рівня. Стосовно пенсійного віку, треба зберегти принцип добровільності, підвищити матеріальні стимули за кожен рік роботи понад 55 років і розповсюдити ці норми не на перехідний період, а на весь час до підвищення рівня пенсій.

– Є інший бік медалі: підвищення пенсійного віку як для жінок, так і для держслужбовців. А як себе буде реалізовувати молодь, якщо старші кадри працюватимуть ще кілька років на своїх посадах?

– Так, тут є питання щодо можливого „конфлікту поколінь”, який уже і зараз дає про себе знати. Тому разом з пенсійним законодавством треба радикально вирішувати питання створення нових робочих місць. Так, у сфері медицини та освіти працюють переважно жінки, більшість з них – пенсійного віку.

Кожна людина, в якої виникне питання: продовжувати працювати чи виходити на пенсію, має знати, що вона отримає, вийшовши на пенсію, це її влаштує. А якщо вона залишається працювати, що отримає у такій ситуації. Тут не йдеться про певні „подачки”, які можна розглядати як „заманювання” на короткий період. У питанні цього закону не повинно бути ударних темпів, а має бути зрозумілою лінія поведінки.

– І гідна оплата праці, ви самі про це сказали. Але, на жаль, у нас більша частина заробітних плат українців перебуває у тіні. Чи можливий успіх пенсійної реформи без легалізації зарплат і чи є ефективним інструментом законопроект, який запропонував Сергій Тігіпко для подолання цього явища?

– У нас, за різними оцінками, від третини до 50% економіки перебуває у тіні, що позначається на наповнюваності пенсійного фонду. І одними примусами ми нічого не зробимо, треба, щоб люди довіряли державі, щоб були впевнені, що коли людина буде виплачувати реальні зарплати, то завтра її не викличуть на допити. А оскільки довіри до держави і влади немає, то усі заклики вивести економіку з тіні не будуть реалізовані. Для цього треба, щоб влада довела, що вона дотримується задекларованих позицій, що вона не буде переслідувати своїх громадян. Законодавство у цьому плані повинне бути незмінним, і варто зафіксувати, що змінити ці закони можна буде тільки конституційною більшістю.

З першого числа запрацює закон про протидію корупції. З цим законом варто ознайомити всіх державних службовців, оскільки там передбачаються за хабарництво та інші корупційні діяння жорсткі міри покарання. У нас покарання має носити більш економічний характер, бо сьогодні відбувають покарання майже 160 тис людей, значна частина яких мала б відшкодувати збитки громадянам, державі, місцевим органам влади і не перебувати у місцях позбавлення волі.

– Чи є можливим друге читання пенсійної реформи і її ухвалення ще до початку парламентських канікул?

– Треба дивитися на те, що ухвалювати, а не на темпи, щоб ухвалити до завершення  сесії. Я, як Голова Верховної Ради України,  такого завдання не ставлю. Якщо закон буде готовий, скажімо, 3 чи 5 липня, будемо розглядати.

– А з якими законопроектами, на вашу думку, слід поспішити до завершення цієї сесії?

– Внесення змін до податкового законодавства. Це декілька ключових законів. Я орієнтував відповідний комітет, щоб вони узагальнили пропозиції, які містяться в більш ніж 40, законопроектах і вийшли на уніфіковані системні зміни, які б враховували помилки, які ми сьогодні маємо у податковому законодавстві, а також ті пропозиції та напрацювання, які вносились депутатами, Кабінетом Міністрів України та об’єднаннями підприємців. Усі позитивні моменти треба врахувати.

Якщо буде готовий закон про земельний кадастр, його також потрібно розглянути, для того, щоб у нас була можливість наводити порядок у земельних питаннях.

– Комуністи мають свою особливу думку щодо пенсійної реформи, за перше читання вони не голосували. В їхньому таборі тривають розмови про можливий вихід із більшості. Це якось ставить під загрозу процес ефективного ухвалення рішення Верховною Радою України. Чи можливе переформатування більшості в новому політичному сезоні?

– Відповідно до Конституції 1996 року, жодних формальних і неформальних утворень у Верховній Раді України не потрібно. Це попередня Конституція передбачала формування коаліції, і в разі її відсутності Президент міг розпустити парламент. Сьогодні такої необхідності немає. Якщо дивитися на результати голосування за неполітизовані, всебічно підготовлені законопроекти, то Верховна Рада приймає такі законопроекти 300 і більше голосами. Тому буде складатися ситуативна більшість при прийнятті тих чи інших законодавчих актів. Звичайно, я хотів би, щоб у нас була відповідальна Верховна Рада України, і якщо фракції беруть на себе зобов’язання, то щоб вони не сподівалися, що інші виконають їхню роботу.

– 22 червня – це 70 річниця початку Великої Вітчизняної війни. Святкування Дня Перемоги ознаменувалося протистоянням на політичному ґрунті, на ґрунті сприйняття тих історичних подій. Як можна уникнути таких протистоянь на кожну дату, яка може розділити суспільство?

– Вихід один – людям слід уважно дивитися на такі політичні структури і відмовляти їм у підтримці. Адже їм потрібні не люди, не пам’ять. Їм не потрібна істина, їм потрібно тільки намагання спекулювати на настроях певних категорій, територій та регіонів і тримати під своїм контролем тих, кого вони називають електоратом. Це політичні технології.

Історичні події варто оцінювати крізь призму простої людини, а не через гасла, бо за ними не видно життя конкретної людини, яке і є справжньою цінністю. Як пережили ті події люди, які були безпосередніми учасниками війни, як вони потім адаптувалися до нормального життя.

Вчені дійшли такого висновку: наслідки війни можна залікувати протягом 10-12 років, а внаслідок голоду і голодомору декілька поколінь людей є втраченими для суспільства та країни. У нас і війна була страшна, бо протягом 86% всього часу участі Радянського Союзу у війні бої відбувалися на території України. Крім того, був голодомор та репресії. Тому у день пам’яті треба говорити саме про це, а не думати, як зіштовхнути людей, це аморально і злочинно. 

Підготувала Наталія Куксенко