Шановні громадяни, нікого не здивуєш тим, що наш час – це час проблем. Є проблеми, які хвилюють лише політиків, здебільшого вони зав’язані навколо влади, а ще більше – навколо прагнення будь-якою ціною повернутися до неї. Саме тому сьогодні так багато розмов про вибори. Є проблеми реальні, а є надумані – ті, які нав’язують суспільству, за допомогою яких суспільство розколюють.

Насправді потребують вирішення багато важливих питань: освіта, пільги, молодь. Але серед усіх інших є ті, які не залежать ні від партійних кольорів, ні від ідеологій чи революцій, та зачіпають кожного – це  проблеми здоров'я. Онкологія стала загрозою для кожного. Смертність від цього захворювання зростає з кожним роком, а слово "рак" стало тим страшним діагнозом, для якого ані гроші, ані зв’язки вже нічого не вирішують.

Серед усіх онкологічних захворювань найстрашнішим є те, яке б'є насамперед по кращій половині людства, – це рак молочної залози. "Хіба це не завузько як для національної проблеми?" – запитає хтось. Але  спитайте в будь-якої жінки – і зрозумійте відповідь. Як стверджують спеціалісти, реальні шанси отримати страшний діагноз має кожна сьома жінка, але страх захворіти переживає кожна. Скільки переживань, відчаю та горя вже принесло це захворювання.

Щороку в Україні реєструється близько 14-15 тисяч захворювань на рак молочної залози. Приблизно половина хворих, незважаючи на зусилля лікарів, помирає від цієї патології. У середньому хвора жінка втрачає – вдумаємось! – 17-18 років життя, а вік хворих щороку знижується. Щоб зрозуміти, як це страшно, варто уявити: кожні 30 хвилин в Україні діагностується новий випадок раку молочної залози, а щогодини від цієї хвороби помирає одна жінка. І це на фоні 90-відсоткової виліковності цієї самої хвороби в більш розвинутих країнах. Де система захисту для жінок, система диспансеризації? Чому в Україні 80% випадків захворювання на рак молочної залоги діагностують лише на останніх стадіях хвороби? Чи кожна жінка щороку проходить консультацію у мамолога? Де, врешті-решт, заходиться найближчий мамологічний центр?

Відповідь очевидна: дієва система профілактики та діагностування, яка б охоплювала все населення, відсутня. З іншого боку, другорядність питання здоров'я в системі цінностей самої людини, відсутність елементарних знань, схильність до самолікування, недовіра до медичних закладів призводить до того, що остаточний діагноз у багатьох випадках встановлюється на останніх  стадіях, про що вже йшлося, коли, на жаль, процеси незворотні.

Зважаючи на складну ситуацію, я вніс проект Закону про профілактику, діагностику та лікування передраку та раку молочної залози, який був прийнятий Верховною Радою України в першому читанні ще у 2009 році. На жаль, до цього часу він так і не був внесений на розгляд у другому читанні та прийняття в цілому. А проблема не просто залишається – вона зростає, вибиваючи з нормального життя тисячі наших матерів чи дружин.

Вірю в те, що більшість громадян України за 20 років навчилися розмежовувати надумані проблеми і проблеми реальні. Якщо половина населення живе у страхові захворіти, а  інша – що може втратити  найближчу людину, то це проблема всіх. Нікому не дозволено ігнорувати питання, за яким стоять тисячі життів, здоров'я мільйонів, морально-психологічний  комфорт усіх. Бо, забуваючи цю проблему сьогодні, ми не тільки позбавляємо надії хворих – ми підписуємо вирок цьому суспільству. Дякую.