Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Микола Шершун: «Потрібно працювати так, щоб земляки жили краще»

04.11.2011


Народний депутат України І, IV, VI скликань, перший заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, голова Рівненської обласної організації Народної Партії Микола Шершун має чимало здобутків, про які може розказати та планів, якими охоче поділився з читачами «Сарненських новин».

- Миколо Харитоновичу, з чого розпочалася допомога населенню та співпраця з місцевою владою?
-    Я не новачок в області і добре знаю проблеми Рівненщини. На Сарненщині працюють два потужні бюджетоутворюючі лісгоспи – Сарненський та Клесівський, які об’єднують великі колективи. А це - відповідальність за людей,  за їхні родини, і, звісно ж, чимало проблем і здобутків. Добре зрозумів це, коли ще працював генеральним директором ДЛГО «Рівнеліс». До речі, саме Сарненщина мене найбільше підтримала, на виборах депутатів Верховної Ради 4 скликання. А довіру, як ви знаєте, треба цінувати. У тісній співпраці з місцевою владою, територіальними громадами вдалося зробити багато добрих і корисних справ.
-    Пригадайте, будь-ласка, найбільш проблемні моменти. Коли було найважче, які потреби доводилося вирішувати через найскладніші перепони?
-    Непросто, коли щось робиш, бо будь-яка справа потребує зусиль. Звісно, що найважче, коли хочеш щось зробити, але не отримуєш розуміння влади, яка не лише не підтримує, а й заважає. Такі часи мені теж довелося пережити, коли моїх ініціатив і дій, як народного депутата, не сприймали лише через «неправильне» на той час політичне забарвлення. Але треба розуміти, що не в кольорах чи шершунах справа. Бо люди на цій землі живуть і будуть жити, незважаючи на політичні перепитії. От тільки, якість життя значною мірою залежить від керівництва на місцях і народних депутатів, які представляють їхні інтереси у столиці. Мені постійно хочеться зробити якнайбільше для людей, однак, на жаль, не завжди це виходить.   
-    Миколо Харитоновичу, які у Вас залишилися спогади про перебування на Сарненщині?
-    Завжди приємно, коли справа вирішена і доведена до кінця, і добре, що таких моментів насправді було багато. Наприклад, сьогодні не соромно говорити, що був депутатом 4 скликання, бо саме ті роки найбільш результативними і в законодавчій роботі, і у вирішенні практичних завдань. У Сарненському районі вдалося поліпшити побутові умови жителів населених пунктів, де пройшла газифікація, а також для підтримки шкіл, лікарень, клубів. Особливо відрадно мені бачити, як радіють жителі сіл. Бо насправді, не так часто вони отримують блага чи відчувають турботу. Тому завжди хотілося якнайбільше уваги відвести проблемам поліської глибинки.
-    Мабуть, тому, перш за все, допомагали саме селянам?
-    Так. Бо це справжня і щира Україна, без прикрас і показухи. Наша держава здавна була аграрною країною, наші селяни вміють і знають, як треба працювати. Їм просто потрібно трішки допомагати, або, простіше, - не заважати працювати, не створювати штучних перепон. Про проблеми села говорять багато, а реальної користі від цих розмов мало. Насправді ж наші аграрії можуть повністю забезпечити продовольчі потреби країни, однак треба створити умови, щоб їхня праця не оцінювалася мізерними коштами.  Держава повинна повернутися обличчям до українського селянина, в спрацьованих руках якого наше майбутнє і, не побоюся цього вислову, продовольча безпека країни. Селяни заслуговують на увагу держави, підтримку й гідне життя.
-    Миколо Харитоновичу, свого часу найбільше опікувалися проблемами селища Клесів. Чому?
-    Не погоджуюся з таким твердженням, бо завжди опікувався тими населеними пунктами, де був найбільше потрібен. Клесів, як і всі колишні райцентри, опинився у занепаді: без доріг, тепла, води. Досі, як страшний сон, пригадую, коли потрапив у частину селища, віддалену від лісгоспу, і побачив, що з вікон стирчать труби. Виявилося, що люди обігрівали оселі буржуйками. Тоді щосили добивався можливостей його газифікації. Задоволений, що вдалося ввести в експлуатацію лікарню з поліклінікою. Паралельно  почали вирішувати питання забезпечення жителів населених пунктів, що входять до складу  Клесівської селищної ради, бо це перша життєва необхідність. Усе це було під час ІV скликання Верховної Ради. Звісно, перерва у депутатстві погано вплинула на перебіг справ. Але зараз впритул підійшли до вирішення питання водопостачання села Пугач і самого Клесова. Приємно, що працюємо спільно із територіальною громадою та  районною владою.
-    Декілька слів скажіть, будь ласка, про людей, з якими тут. Чи відчували від них підтримку в різноманітних ситуаціях?
-     Завжди й усюди можна знайти небайдужих людей, які роблять добрі справи не для себе, а для когось, щиро хочуть змінити життя на краще. Мені пощастило, бо поруч завжди були такі особистості, яких міг впевнено називати однодумцями. Коли я очолював об’єднання «Рівнеліс» і ми запроваджували нові методи роботи, була єдність і підтримка серед керівників лісгоспів. У Верховній Раді моє бажання допомогти мешканцям північних районів Рівненщини в більшості випадків знаходило підтримку і розуміння у представників районної влади, місцевих громад. Це і у вирішеннях наболілих питання освіти та медицини, газифікації і будівництва  нових доріг. Бо ж, як кажуть, один у полі не воїн.    
-    Легше чи важче було співпрацювати із Сарненським районом у порівнянні з іншими, що у виборчому окрузі?
-    Так склалося, що основу співпраці зумовлювали керівники, з якими Сарненщині, здебільшого, щастить. З приємністю пригадую роботу з колишнім очільником району  Олександром Юркевичем, що давала хороші результати. Різнопланово підходить до керівної діяльності й теперішній голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук, який  працює на перспективу. Здається, що ця людина одержима прагненням робити добро. Постійно й мене запалює  своїми ідеями, бажанням змінити життя краян на краще. Останнім часом, коли приїжджаю в район, бачу скільки добрих справ зробив Анатолій Остапчук, то утверджуюся в думці: такими людьми в України є майбутнє і перспектива. А в ній маю величезне бажання, яке співпадає з баченням керівників району Анатолія Остапчука та Миколи Драганчука, побудувати в Сарнах Палац спорту. Може, не всі погодяться, що це об’єкт першої необхідності, мовляв, є в районі багато інших проблем, але я переконаний, що виховання та розвиток дітей не повинні обмежуватися лише перебуванням у школі. Освіта має бути комплексною і всебічною. Бо дитина, яка забагато вільного часу і проводить його будь-де на задвірках, легко потрапляє під поганий вплив і може захопитися наркотиками чи горілкою, іншими згубними звичками. Ми ж хочемо, щоб діти росли здоровими. А з сучасним Палацом спорту ми ще й зможемо виховувати своїх зірок спортивних олімпів. Чому б і не футболістів, щоб не купувати їх, як зараз, у Бразилії?
Якщо ж вести мову про Сарненщину, як про всі поліські райони, вражені радіацією, то зазначу, що у Верховній Раді  постійно підіймаю чорнобильську проблему. Бо у першу чергу нам потрібно реально оцінити ситуацію, яка є на сьогодні. Адже проблема сама по собі не зникне. У зонах радіаційного забруднення в Україні досі залишається  три тисячі населених пунктів, в яких живуть люди, народжуються діти, які їдять вирощені там продукти, п’ють молоко. Потрібно провести моніторинг цих населених пунктів, вивчити стан здоров’я людей. І про це я не раз говорив з парламентської трибуни. Нарешті мені з колегами вдалося добитися, щоб на наступний рік кошти на такі обстеження виділили.
   Також, з моєї ініціативи на розгляд Верховної Ради поданий законопроект «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (щодо умов господарювання)». Він пропонує дозволити будівництво на тих територіях, які отримають позитивну оцінку під час моніторингу. Однак завжди відстоюю позицію, що із жителів цих районів знімати статус «чорнобильців» не можна, бо свою долю опромінення ці люди отримали, і воно нікуди вже не зникне.



 Розмовляла Віра Шашук,
газета «Сарненські новини» від 1 листопада 2011 року

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".