Верховна Рада України прийняла ряд важливих для країни рішень. Про нові правила ведення виборчої кампанії, закон про декриміналізацію економічних злочинів, податок на багатство та ціну на газ розповів Голова Верховної Ради, Голова Народної Партії Володимир Литвин в інтерв’ю телеканалу „Рада” 18 листопада 2011 року.

– Верховна Рада, як і обіцяла, прийняла Закон "Про вибори народних депутатів України". Отже, наступний склад парламенту обиратиметься за змішаною виборчою системою, прохідний бар'єр підвищили до 5%, а блокам заборонили брати участь у виборах – це головні принципи цього закону. Як ви оцінюєте таке рішення і як вдалося досягти компромісу, щоб за цей документ проголосувала конституційна більшість?

– Верховна Рада України продемонструвала здатність знаходити порозуміння у відповідальні моменти та приймати узгоджені рішення. Звісно, цей закон кожен намагався приміряти на себе і під себе, тому ним невдоволені всі. Адже, незважаючи на бадьорі заклики, що ми перемогли, це не відповідає дійсності. І це добре, бо компроміс досягається тоді, коли всі учасники переговорів залишаються незадоволеними, коли кожен розуміє, що щось втратив, що не досяг свого бачення розв’язання того чи іншого питання, проте на загал виграла справа. Прийняттям цього закону було підтверджено демократичний вектор країни, і тепер не буде жодних підстав говорити про адміністративний вплив на проведення виборчої кампанії. Цим законом також буде змінена практика формування виборчих комісій. Тепер усі учасники виборчого процесу, а не лише представлені у Верховній Раді України сьогодні, будуть брати у цьому участь.  Це має не лише внутрішнє значення, а й міжнародне звучання, оскільки Закон „Про вибори народних депутатів України” перебував під пильним аналізом європейських структур, тому можна сказати, що Україна витримала цей іспит з гідністю.

Проте викликає занепокоєння те, що під ті високі демократичні засади, закладені в законі, треба підвести рівень відповідальності, совісті, моральності тих людей та політичних сил, які братимуть участь у виборах. Є всі підстави стверджувати, що це закон на виріст.

– Володимире Михайловичу, не секрет, що підкуп виборців був, є і, можливо, буде. Кандидата не знімають, чи це демократична норма?

– Закон і відповідні норми розраховані на думаючих людей, на демократичне суспільство, і тепер вся відповідальність за те, яка влада буде сформована унаслідок виборів лягатиме на людей. Треба дати можливість людям прийняти рішення, до якого вони готові, щоб потім не було у них нарікань і не було величезного розриву між владою та суспільством. Тепер доля країни в руках людей, а не влади, бо сьогодні жодних можливостей для адміністративного ресурсу не залишилось.

– Україна жила за змішаною системою виборів, її теж змінили...

– Питання не в змішаній системі (це політичні дискусії щодо того, якою може бути виборча система, прохідний бар’єр), а власне у процесі організації, проведення виборів і підрахунку голосів, а він, відповідно до цього закону, має бути і, сподіваюсь, буде абсолютно відкритим і прозорим.

– Дрібні партії уже нарікають на Верховну Раду України за підвищення прохідного бар'єру до 5%, який вони не зможуть подолати. Очевидно, що до наступного складу парламенту пройде одна, дві, три або максимум чотири партії. Як ви до цього ставитеся?

– Підстав для нарікань не бачу, адже у нас сьогодні зареєстровано майже 190 політичних партій, і якщо подивитися на соціологічні опитування, то підтримку від 1% і вище отримують 5-6 політичних структур. Проблема не в законі, а в політичних партіях і їхніх лідерах. Якщо їхньої діяльності не видно, то будь-який закон, прийнятий Верховною Радою України, не був би одобрений цими політичними організаціями.

– Якщо спрогнозувати, важко чи легко буде формувати більшість у парламенті наступного скликання?

– Коли легко формується ядро у Верховній Раді України, яке бере на себе відповідальність, тоді дуже складно працювати й приймати рішення. Якщо сформувати колектив складно, тоді працювати набагато легше, бо люди об’єднані спільною відповідальністю і менше спрацьовує принцип зграї. Коли депутат відчуває довіру людей, які за нього голосували, персонально знає цих людей, бо він пройшов через округ, відчуває контроль з боку цих людей і знає, що йому потрібно працювати в окрузі, звітувати, то він займає на порядок більш відповідальну позицію і говорить ті слова та думки, які належать людям. Тоді депутат діятиме відповідним чином і не буде пропускати лобістських законів, не буде йти на повідку у виконавчої влади у питаннях прийняття рішень, які на даний момент зручні їй, але вкрай важко сприймаються людьми. Це дасть змогу підняти рівень відповідальності парламенту на якісно новий щабель. Сподіваюся, що парламент поповниться новими людьми, не тими, хто називає себе політиками нової хвилі, а тими, які справді прийдуть із гущі українського суспільства.

– Володимире Михайловичу, чи враховано рекомендації Венеціанської комісії до Закону „Про вибори народних депутатів України”?

– Враховано практично всі рекомендації. Світ, особливо західний, дивиться на будь-яку країну очима опозиції, і все що запропонували обидві фракції (БЮТ і НУ-НС) було враховано.

– Ще одне рішення, прийняте цього тижня у парламенті, про декриміналізацію економічних злочинів. Утім, компромісу не вдалося досягти – статтю 365, яку інкримінують Ю.Тимошенко, не виключили з Кримінального кодексу. Ви заявляли, що справу Ю.Тимошенко ще не закрито. Що ви мали на увазі, і чи слід очікувати від меншості документів, на прийнятті яких вони наполягатимуть?

 – У це питання потрібно внести ясність, для початку варто подивитися на 2001 рік, коли приймався Кримінальний кодекс країни. Я поцікавився, як тоді голосували нардепи, і виявилося, що якраз значна частина народних депутатів, які сьогодні критикують цей документ, зокрема статтю 365, у 2001 році вимагали прийняття саме такого Кримінального кодексу. Висновок очевидний, треба приймати закони для країни, виходячи із загальноцивілізаційних засад і думаючи про людей. Відносно 365-ї статті, у якій ідеться про перевищення службових повноважень, то у квітні 2011 року низка депутатів вносили проекти законів із вимогою посилити покарання за цією статтею. Добре, що Верховна Рада продемонструвала відповідальний підхід і не підтримала цей закон. Депутатам треба завжди демонструвати відповідальність і розуміння того, як твоє рішення може позначитися на долі конкретної людини. Існує практика, перевірена тривалим досвідом багатьох країн, чим жорсткіше покарання, тим вище рівень злочинності і тим жорстокішою вона стає. Щодо Ю.Тимошенко, то цю справу має розглядати апеляційний суд, можливо, захист сформулює та обстоїть свою позицію.

–Чи корисний закон для громадян?

– Немає чіткого передчуття, що цей закон спрацює на користь Україні, бо окремі норми можна трактувати таким чином, що коли людина вчинила економічний злочин, вона може відкупитися від правосуддя. З одного боку ці кошти йтимуть до державного бюджету, але розраховувати в такий спосіб утримувати бюджетну систему України не правильно і навіть аморально. Проте у нас сьогодні є непомірна практика ув’язнення людей за економічні злочини. У кожної людини, навіть, якщо вона оступилася, має бути шанс і не треба її позбавляти волі без зайвої необхідності, адже будь-яка ізоляція – це втрата років та здоров'я.

Чи вірите ви, що може бути запроваджений податок на багатство?

– Цей податок треба запроваджувати. Проте треба робити так, щоб у нас не було бідних. За нинішніх умов поляризації треба ввести великі податки на розкіш (яхти, дорогі автомобілі, хутра, діаманти, золото). У 90-х роках таке рішення було прийнято і це дало змогу наповнити пенсійний фонд.

– Про це всі говорять, але жодного рішення не приймається. Мабуть, тепер обговорення активізується, адже будуть вибори.

– Кабінет Міністрів України задекларував, що підготовлено відповідний проект закону України і незабаром він буде внесений до Верховної Ради України. Це рішення треба прийняти, можливо, разом із прийняттям бюджету.

– Відомо, що ви зустрічалися з Прем’єр-міністром, чи є інформація про ціну на газ та коли буде прийнято бюджет країни на наступний рік?

– Уряд веде переговори, відповідає за розгляд цього питання, тож, коли буде знайдено рішення, про це потрібно буде сказати всьому суспільству. Ця проблема для нас дуже важлива: або Україна досягне компромісу з Росією, або потрібно вирішити, де знайти кошти для оплати газу (як мінімум це 20 млрд грн). Сподіваюся, що компромісне рішення буде в інтересах країни.

Підготувала Наталія Куксенко