Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Чернігівщина. Володимир Якушко: «Я б із зав’язаними очима впізнав подих свого міста»

06.10.2011

 

V_Yakushko1.jpgІнтерв’ю з Володимиром Якушком – головою міста Бобровиця (Бобровицький район Чернігівської області), обраного від Народної Партії на цю посаду на виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 року. На цьому тижні йому виповнюється 60 років.

Володимире Володимировичу, розкажіть, будь ласка, про себе.

Народився я 8 жовтня 1951 року в місті Бобровиця, у сім’ї робітників. Трудову діяльність розпочав у 1970 році агрономом колгоспу «За комунізм», що в селі Ярославка Бобровицького району. До 1995 року працював на різних посадах у сільському господарстві. З 1995 року – начальник Бобровицької насіннєвої інспекції. З 1998 року – заступник Бобровицького міського голови. У жовтні 2011 року був обраний Бобровицьким міським головою.

 

Отже, питання до вас, як до очільника міста: як і чим живе Бобровиця сьогодні?

Що стосується соціального життя нашої громади, тут немає нічого надзвичайного. Проблеми бобровичан мало чим відрізняються від проблем мешканців малих міст, у яких гостро відчувається дефіцит бюджету. Власних коштів не вистачає на найнеобхідніше – освітлення вулиць, ремонт доріг, фінансування соціальної сфери. Про можливість забезпечення належного соціально-економічного розвитку території взагалі не доводиться говорити. Хоча бажання і планів щодо цього багато. Але, незважаючи на негаразди, ми чітко усвідомлюємо, що місту потрібно не просто виживати, а ще й обов’язково розвиватися, інакше воно загине. Звичайно, ми робимо для цього все можливе і неможливе, пам’ятаючи, що від розвитку кожного села, міста залежить соціально-економічний розвиток всієї України.

От тільки, на жаль, політика глибоко проникла у свідомість громадян України, та й мешканці Бобровиці не вийняток. І, на мою думку, це більше шкодить суспільному розвитку, ніж допомагає.

 

А якою сьогодні є соціальна інфраструктура Бобровиці? Чого не вистачає в місті, що перш за все слід зробити для його розвитку і від кого або чого це залежить?

На сьогодні соціальна інфраструктура міста не задовольняє багатьох бобровичан, зокрема й мене як міського голову. Можна перелічити, чого не вистачає, що потребує змін, покращання, але в цьому буде мало сенсу. На жаль, відсутність взаємного зв’язку між програмними завданнями благоустрою, розвитку міста та реальними коштами міського бюджету залишає нам лише одне – вибір між бажаним та найнеобхіднішим.

Утім, я далекий від песимізму. Не можна сказати, що місто стрімко розвивається, але воно живе повноцінним життям – будуємо нові дороги, ремонтуємо старі, на належному рівні підтримуємо життєдіяльність дитячих закладів, що перебувають на балансі міської ради. Намагаємося зробити місто чистим, квітучим, привабливим і зручним для проживання та праці його мешканців. У місті живуть і працюють люди, які не стоять осторонь територіальних проблем, допомагають їх вирішувати. Один із таких – Герой України Леонід Яковишин. Саме за його підтримки та допомоги створено міське комунальне підприємство, ремонтуються дороги. Зрушено з мертвої точки найбільшу проблему Бобровиці – розпочалась ліквідація вмісту  складу нерозпізнаних отрутохімікатів: на сьогодні 80 тонн (з 250) уже вивезено за межі області для утилізації. Крім цього, пробурена нова артезіанська свердловина на глибину 265 метрів, що дасть можливість покращити якість питної води для населення.

 

І яке ваше бачення ситуації щодо перспектив? Що треба зробити? Хто може чи повинен допомогти в цьому? Які, на вашу думку, треба розробити проекти чи механізми для досягнення позитивних результатів у тій чи іншій галузі життя бобровичан?

Перспектива розвитку такого містечка, як Бобровиця, можлива лише за умови державної підтримки. Не думаю, що потрібно розробляти, вигадувати якісь нові проекти, механізми для досягнення позитивних результатів у житті, скажімо, бобровичан. Цей механізм чітко прописаний в Основному Законі нашої країни. Це – участь держави у формуванні дохідної частини бюджету органів місцевого самоврядування, компенсація витрат, поєднання місцевих і державних інтересів, матеріально-фінансова самостійність місцевих рад.

 

Пане Володимире, розробляються чи працюють сьогодні які-небудь інвестиційні проекти щодо розвитку Бобровиці?

Так, нам вдалося стати учасниками державної програми «Питна вода». Сподіваємося, це дасть змогу реконструювати систему водопостачання міста і тим самим покращити якість питної води в централізованій водомережі та забезпечити більш ефективну її подачу мешканцям.

 

А які підприємства сьогодні діюь на території міста?

У місті працюють такі доволі потужні підприємства, як ВАТ «Бобровицький молокозавод», ТОВ «Бобровицький хлібзавод», круп’яний завод ТОВ «Земля і Воля», ПАТ «Бобровицьке ХПП» та інші. Вони забезпечують робочі місця, а головне – виробляють якісну продукцію, яку залюбки купують мешканці міста (і не тільки вони). Це, перш за все,  молокопродукти та хлібобулочні вироби. Відчувається потреба у заводі «Продтоварів», але зрушень в цьому напрямку, на жаль, поки що немає.

 

Пане голово, а як у Бобровиці вирішується проблема забезпечення населення житлом?

Дану проблему нам вдалося частково вирішити. У 2009 році 85 наших мешканців отримали за державні кошти благоустроєні квартири, а більше 60 осіб придбали квартири (в цій самій новобудові) за власний рахунок. Але квартирна черга від цього не скоротилася. Навпаки – збільшилася, за рахунок напливу бажаючих отримати житло. Нині на квартирному обліку перебуває 120 громадян. Тож питання залишається відкритим, а вільного житлового фонду у міської ради немає.

 

Сьогодні всі обговорюють питання проведення реформ у житлово-комунальній сфері? Цікаво дізнатися вашу точку зору, як голови міста? З якими проблемами вам доводиться стикатися і що, в першу чергу, ви вважаєте за потрібне зробити задля покращення ситуації?

Необхідність проведення реформ у сфері ЖКГ – тема не нова і проблем у цій галузі накопичилося чимало. Якщо це не приватна структура, то, зазвичай, комунальні підприємства збиткові. Напевно, немає жодної родини, яка була б задоволена якістю комунальних послуг. У комунальників свої – не завжди безпідставні – аргументи, чому вони не можуть працювати краще: зношеність обладнання, комунікацій, відсутність кваліфікованих кадрів, недосконала тарифна політика тощо. Усі ці проблеми треба вирішувати на державному рівні. Взагалі (з метою покращення ситуації у житлово-комунальній сфері і можливості впливати на неї) ми створили своє міське комунальне підприємство. Зараз іде його становлення і ми маємо на меті не лише покращити, а й розширити асортимент якісних комунальних послуг.

 

Посада очільника міста – дуже відповідальна. Чи не страшно було брати на себе зобов’язання за те, як житиме Бобровиця і її мешканці?

Сказати, що ця посада відповідальна – це нічого не сказати. Я 13 років пропрацював заступником міського голови, але лише ставши мером зрозумів, що це за тягар. Утім, така відповідальність і зобов’язання не лякають, адже мені тут усе знайоме, все тут для мене рідне: і люди, і їхні долі. Мені здається, я б із зав’язаними очима впізнав подих свого міста. Я народився і все життя живу у Бобровиці, тут моя родина, діти. Іншого місця для проживання я собі не уявляю. Може, тому я з болем дивлюся, як ми самі, мешканці, засмічуємо нашу малу Батьківщину. А я хочу бачити місто чистим, охайним, святковим.

 

Ви пам’ятаєте найперше рішення, яке прийняли на новійпосаді? Що це було за рішення, чи важко було його прийняти і яким був результат?

Якщо є проблеми то, звичайно, повинні бути і рішення. Одне з перших, але найбільш відповідальних і доленосних – рішення про створення комунального господарства. Воно було не спонтанним, я його виношував кілька років. І от, за підтримки Леоніда Яковишина, його вдалося втілити в життя.

  А взагалі я хочу сказати, що немає проблем, які б не можна було вирішити. Є неприємні рішення, які потрібно приймати для їх подолання. Я з цим також стикнувся, але таким є наше життя, й інколи іншого шляху, на жаль,  немає. Хтось із мудрих людей сказав: «У цьому світі немає гарантій, є тільки можливості». От ми і намагаємося цими можливостями скористатися.

 

Кажуть, гуртом і батька легше бити, адже одному дуже важко (практично неможливо) щось змінити. Хто допомагає вам долати перепони і здобувати перемоги?

Колектив міської ради я охарактеризував би як один чіткий механізм, у якого, звичайно, є своє бачення, душа, свої проблеми. Склад його роками залишається незмінним. Кожен знає свою ділянку роботи і професійно її виконує, без підказок та зайвого контролю. Усі службовці мають чималий досвід роботи: від 5 до 20 років працюють в органах місцевого самоврядування. Ще Аристотель говорив: «Той, хто має досвід, досягає більшого, ніж той, хто володіє теоретичними знаннями». Тож з такою командою можна розділити відповідальність виконавця волі територіальної громади. Ми маємо досить потужний депутатський корпус, організованих і відповідальних членів виконкому. Є в нашій спільній роботі і недоробки, помилки, але ми керуємося принципом, що коли ти вже «навчився» через помилку, то не вважай цю помилку помилкою.

 

А щодо планів у роботі на найближче майбутнє?

Я звик свої плани зіставляти з можливостями. Тоді,  на моє переконання, дійсно можна зробити щось корисне. В планах – створення позитивного іміджу міста, а це означає благоустрій, якісне комунальне обслуговування, забезпечення інженерно-технічними комунікаціями. І, як наслідок, залучення інвестицій у розвиток Бобровиці. Будемо спільно з громадою шукати і прокладати шляхи щодо покращення життя. Іншого виходу у нас немає.

 

Пане Володимире, скажіть, які досягнення в житті ви вважаєте найбільш вагомими?

Найбільшими досягненнями у своєму житті вважаю свою родину, а вона у мене не маленька – дружина, двоє синів, невістки, троє онуків. Це вони – моя опора, мій надійний тил. Це заради них мені хочеться жити, працювати, радіти кожному новому дню і завдячувати Богові і Долі за можливість мати це просте земне щастя, яке так нам усім потрібне. 

Бесіду вела

Юлія Найда,
прес-секретар Чернігівської обласної організації
Народної Партії

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".